ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2014 року Справа № 912/2110/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

секретар: Ситникова М.Ю.

Представники сторін:

позивача - Майнард Н.О., довіреність № 5 від 04.11.14;

відповідача - Шаповалов Д.В., довіреність № 2 від 03.11.14;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автолідер-Кіровоград», м.Кіровоград

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.09.2014 року по справі № 912/2110/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шторм-Нет», м.Кіровоград

до товариства з обмеженою відповідальністю «Автолідер-Кіровоград», м.Кіровоград

про зобов`язання передати майно

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.09.2014р. (суддя Вавренюк С.Л.) у справі № 912/2110/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шторм-Нет», м.Кіровоград до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автолідер-Кіровоград», м.Кіровоград про зобов`язання передати майно позов було задоволено повністю; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Автолідер-Кіровоград» м.Кіровоград передати новий автомобіль марки Fiat Doblo Cargo на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Шторм-Нет» м.Ківровоград з оформленням бухгалтерської документації та технічним паспортом (сертифікатом) на виконання договору постачання від 07.02.2014р.; стягнено з відповідача на користь позивача 2858,00 грн. судового збору (а.с.106-109).

Вищевказане рішення місцевого господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по поставці предоплаченого автомобілю марки Fiat; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст. 179, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.6, 525, 526, 530, 628, 629, 638, 639, 640-642, 655, 662, 663, 693, 712 ЦК України.

Не погодившись з рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.09.2014р. по цій справі, його оскаржив в апеляційному порядку відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автолідер-Кіровоград», м.Кіровоград, посилається на порушення господарським судом при його прийнятті норм матеріального права, просить рішення господарського суду скасувати, в задоволенні позову відмовити, зокрема, з наступних підстав:

- господарським судом помилково визначені відносини між сторонами як правовідносини поставки, в той час як правовідносини між сторонами виникають з договору доручення, оскільки відповідач мав передати позивачу автомобіль, замовлений у третьої особи - ТОВ «Автоторіно»;

- крім того, на думку скаржника, господарським судом необґрунтовано встановлено, що сторонами досягнута згода з усіх істотних умов договору поставки, що вбачається з рахунку на оплату № СФ00001163 від 07.02.2014р., предоплаченого позивачем, тоді як скаржник наполягає на тому, що між сторонами не було досягнуто таких істотних умов договору, як предмет, ціна договору та строки поставки;

- також господарським судом зроблені невірні висновки щодо неповернення коштів відповідачем позивачу, оскільки з відповіді на претензію, зі змісту листа від 23.06.2014р. № 486 вбачається, що відповідач готовий повернути кошти, як безпідставно отримані, але позивач не повідомляє рахунок для перерахування коштів.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечував, посилався на відповідність рішення господарського суду вимогам закону, обставинам та матеріалам справи. Також зазначив, що між сторонами склались правовідносини по поставці, які повністю відповідають вимогам ст.ст.638, 640, 642 ЦК України; також заперечує проти позиції скаржника про те, що спірні відносини є за своєю правовою природою договором доручення, оскільки з матеріалів справи, зі змісту рахунку на оплату не вбачається такої істотної умови, як зміст доручення. Також позивач звертає увагу суду, на той факт, що скаржником не були повернуті сплачені кошти до цього часу, а посилання на необхідність повідомлення рахунку для їх перерахування спростовуються матеріалами справи, зокрема, банківські реквізити позивача містяться на претензії, позові, листі-вимозі № 107 від 15.09.2014р.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.09.2014р. по цій справі, вислухав пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Шторм-Нет» м.Кіровоград за платіжним дорученням № 939 було передплачено 142 900 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю «Автолідер-Кіровоград» м.Кіровоград за автомобіль Fiat Doblo Cargo на підставі виписаного відповідачем рахунку № СФ00001163 від 07.02.2014р., що підтверджується вищезазначеними документами, випискою з рахунку від 07.02.2014р. (а.с.12, 14, 58-62). Зазначені грошові кошти в сумі 142 900 грн. було отримано відповідачем, що не заперечується останнім жодним доказом в розумінні ст..ст.32, 33, 36 ГПК України. Факт повного перерахування 142 900 грн. підтверджується випискою ПАТ «КБ «Приватбанк» від 07.02.2014р. (а.с.62), визнається відповідачем в листі від 07.05.2014р. (відповіді на претензію (а.с.15)). Отже, матеріали справи свідчать про те, що відповідач був обізнаний з фактом надходження грошових коштів в сумі 142 900 грн. на його рахунок.

При цьому в рахунку на оплату № СФ00001163 зазначено, що його оплата означає згоду з умовами поставки; повідомлення про оплату обов`язове, в іншому випадку - не гарантується наявність товару на складі; товар відпускається по факту надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника шляхом самовивозу за наявності довіреності та паспорту (а.с.14). Також із змісту рахунку від 07.02.2014р. (а.с.14) вбачається, що останній містить умови щодо найменування товару - автомобіль Fiat Doblo Cargo, його кількості, коду, ціни, найменування валюти, в якій її визначено, умови поставки - по факту отримання коштів, усі банківські реквізити відповідача, необхідні для проведення банківської операції.

08.02.2014р., після повної оплати рахунку № СФ00001163 від 07.02.2014р., позивач - ТОВ «Шторм-Нет» - уповноважило наказом № 4 гр.ОСОБА_3, електрика, отримати передплачений товар у відповідача - ТОВ «Автолідер-Кіровоград» (а.с.64), для чого цьому представнику була виписана довіреність № 12 від 08.02.2014р. (а.с.65). Зазначений автомобіль останнім отримано не було, доказів протилежного матеріали справи не містять, докази передачі позивачу відповідного автомобіля Fiat Doblo Cargo відсутні, не надавались відповідачем згідно зі ст.33 ГПК України судам обох інстанцій при розгляді справи. Також відсутні будь-які докази перерахування (повернення) позивачу 142 900 грн., такі докази не надавались відповідачем судам обох інстанцій протягом розгляду справи в судах обох інстанцій. Отже, до теперішнього часу позивачу не було повернено ні суму передплати - 142 900 грн. та не було передано передплачений товар - автомобіль, докази протилежного відсутні.

Скаржник зазначає, що28.03.2014р. на підставі дилерського договору № 12 від 31.01.2014р. (а.с.87-93), Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоторіно» м.Одеса надало Товариству з обмеженою відповідальністю «Автолідер-Кіровоград» м.Кіровоград рахунок-фактуру № СФА0000769 на оплату автомобілю Fiat Doblo Cargo в сумі 169 955,00 грн. (а.с.48), який був оплачений відповідачем платіжними дорученнями №№ 4263 від 31.03.2014р., 4310 від 09.04.2014р. (а.с.49, 50).

09.04.2014р., також як зазначає скаржник, в зв`язку зі зміною вартості вищевказаного автомобілю, відповідачем був виставлений позивачу новий рахунок № СФ00001326 на суму 162 900,00 грн. (а.с.24).

10.04.2014р. листом № 10/04-14-1 відповідач звернувся до ТОВ «Автоторіно» м.Одеса з проханням повернути перераховані платіжними дорученнями № 4263 від 30.03.2014р., № 4310 від 09.04.2014р. кошти в сумі 169 955,00 грн. (а.с.51), які були повернуті відповідачу платіжним дорученням № 107 від 11.04.2014р. (а.с.94).

Позивачем було здійснено часткову оплату в сумі 6000 грн. за платіжним дорученням № 1006 від 10.04.2014р. (а.с.13) рахунку № СФ00001326 від 09.04.2014р. (а.с.24). Факт отримання 6000 грн. відповідачем не спростовується жодним доказом. В свою чергу, представник позивача стверджує, що рахунок № СФ00001326 від 09.04.2014р. є ще одним із рахунків на оплату інших автомобілів, оскільки позивач неодноразово купував автомобілі цієї марки у відповідача, а грошові кошти 6000 грн. підлягають поверненню позивачу, як перераховані помилково, що не є предметом спору по цій справі.

23.04.2014р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 98, в якій зазначив, що між сторонами було досягнуто домовленості щодо поставки продукції - автомобілю Fiat Doblo Cargo, тобто, було укладено договір поставки продукції в спрощений спосіб; оскільки станом на квітень 2014 року товар не переданий, позивач вимагав виконання умов договору в строк до 07.05.2014р. (а.с.22-23), зокрема, шляхом передачі передплаченого по рахунку № СФ00001163 від 07.02.2014р. автомобілю.

07.05.2014р. відповідач листом № 436 відповів на претензію та повідомив позивача про те, що між сторонами існувала домовленість про поставку автомобілю, але, як зазначив відповідач, ціна останнього не була узгоджена; оскільки позивачем доплата нової ціни автомобілю була здійснена частково лише в сумі 6000 грн., то спірний товар не був замовлений у постачальника-імпортера в квітні. Також зазначено, що на травень 2014 року ціна спірного автомобілю становить 200 900 грн., в разі погодження з ціною та доплатою відповідач може здійснити поставку товару позивачу, а в разі непогодження з новими умовами - повернути сплачені до цього часу кошти, як безпідставно отримані (а.с.15).

Обґрунтовуючи свою правову позицію щодо необхідності визначення правовідносин, які склалися, скаржник (відповідач) надав до матеріалів справи дилерський договір № 12 від 31.01.2014р. (а.с.87-93), відповідно до якого відповідач - ТОВ «Автолідер-Кіровоград» («дилер» за договором) та ТОВ «Автоторіно» («дистриб`ютор» за договором) з метою створення на території м.Кіровограду та Кіровоградської області дилерського центру Fiat, Alfa Romeo, Lancia з продажу автомобілів цих марок.

Пунктом 5 цього договору сторони обумовили порядок взаєморозрахунків. Так, п.п.5.1 р.5 цього договору сторони передбачили, що реалізація відповідачем (дилером) автомобілів здійснюється в національній валюті України - гривні в еквіваленті по курсу НБУ гривні до євро або за курсом, встановленим дистриб`ютором на день реалізації.

Також, п.п.5.2 р.5 цього договору сторони визначили порядок оплати автомобілів, які наявні на складі «дистриб`ютора». Підпунктом 5.2.1 п.п.5.2 п.5 договору визначений такий порядок: шляхом укладення 3-х стороннього договору між дилером (відповідачем), дистриб`ютором (ТОВ «Автоторіно») та кінцевим покупцем. А п.п.5.2.2 п.5.2 п.5 договору сторони передбачили, що оплата наявних на складі «дистриб`ютора» автомобілів здійснюється за укладеним 2-х стороннім договором між «дилером» та «дистриб`ютором», акту купівлі-продажу, податкової накладної, рахунку, митної декларації, довідки про сплату екологічного податку, та лише на підставі цих документів «дилер» виписує «покупцеві» довідку-рахунок, яка і є, зокрема, підставою для оплати.

Отже, жодного доказу про те, що відповідачем були вжиті будь-які дії у відповідності до порядку, визначеного договором № 12 від 31.01.2014р., зокрема, п.п.5.2.1, 5.2.2 п.п.5.2 п.5 договору, відповідач не надав (виписування передбаченого пакету документів, укладення договорів тощо). Такі докази відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій згідно зі ст.33 ГПК України відповідачем. Таким чином, відповідач з 08.02.2014р. по 28.03.2014р. (майже протягом 2-х місяців) не вжив будь-яких дій по поставці автомобілю предоплаченого за рахунком від 07.02.2014р., не повернув позивачеві грошові кошти, не повідомив про причини неможливості поставки, докази протилежного відсутні.

У випадку відсутності автомобілів на складі «дистриб`ютора» п.5.3 договору № 12 сторони передбачили, що «дилер» або кінцевий покупець повинен лише сплачувати 10% авансового платежу, при цьому остаточний розрахунок здійснюється після прибуття замовленої партії автомобілів. Натомість, рахунок № СФ00001163 від 07.02.2014р. не містить будь-яких посилань на те, що зазначена в ньому сума коштів є авансовим платежем, тобто, частковою оплатою, тим більш в рахунку від 07.02.2014р. № СФ00001163 відсутні будь-які посилання на те, що спірний автомобіль належить поставити ТОВ "Автоторіно" м.Одеса.

Таким чином, аналізуючи матеріали справи, оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що між сторонами існують правовідносини щодо поставки товару, виходячи з наступних підстав.

Статтею 638 ЦК України регламентовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Таким чином, виписав рахунок 07.02.2014р., відповідач фактично здійснив пропозицію укласти договір на поставку автомобілю, а позивач шляхом оплати цього рахунку прийняв таку пропозицію.

Частиною 1 ст.639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Також згідно з частиною 1 ст.640, частиною 2 ст.642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції; якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти; у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Статтями 525, 526 ЦК України регламентовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 статті 706 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання; якщо договором встановлено попередню оплату товару (стаття 693 цього Кодексу), прострочення покупцем оплати товару є відмовою покупця від договору, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Частиною 2 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Оскільки форму такої вимоги не регламентовано законом, то кредитор має право звернутись з такою вимогою до боржника в будь-якій спосіб, як-то шляхом надсилання листа, претензії та інше, що фактично і було зроблено позивачем шляхом надсилання претензії від 23.04.2014р. (а.с.22-23, 15).

Згідно з ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди щодо усіх умов необхідних для договору поставки автомобілю, товар був предоплачений позивачем, з моменту оплати та до винесення оскаржуваного рішення (16.09.2014р.), в тому числі і на вимогу позивача (претензія від 23.04.2014р.), товар не було поставлено останньому, також відповідачем жодним доказом не доведений факт повернення суми предоплати, то господарським судом зроблений правильний та обґрунтований висновок в резолютивній частині рішення щодо задоволення позову та зобов`язання відповідача передати позивачу автомобіль, зазначений в рахунку від 07.02.2014р. № СФ00001163. Правові підстави зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення відсутні, як і відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.

Щодо доводів скаржника про порушення норм процесуального права, зазначені в апеляційній скарзі, то вони не приймаються в силу приписів ч.2 ст.104 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч.3-5 ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автолідер-Кіровоград» м.Кіровоград - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.09.2014 року у справі № 912/2110/14 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.11.2014 року.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко