ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 листопада 2014 р. Справа № 918/1337/14

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши справу

за позовом Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Комунальне підприємство "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради

про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання у загальному розмірі 747 709 грн. 45 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Вознюк Є.В.

від відповідача: Педич Д.П.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду з позовом до відповідача Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради про стягнення в сумі 747709 грн. 45 коп., з яких 600 000 грн. 00 коп. - основний борг, 55 919 грн. 88 коп. - пеня, 79120 грн. 67 коп. - інфляційні втрати, 12 668 грн. 90 коп. - 3% річних. В обґрунтування вимог зазначає, що відповідачем порушено умови Договору №13/2657-БО-28 від 25.12.2012 року купівлі-продажу природного газу, укладеного між сторонами, в частині своєчасної оплати вартості поставленого природного газу.

Відповідач подав суду письмовий відзив на позов, у якому вимоги позивача визнає частково. Пояснює, що ним під час перевірки нарахованих позивачем санкцій було здійснено власний обрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат. У результаті чого відповідач дійшов висновку, що КП "Здолбунівкомуненергія" боргує позивачу 600 000 грн. 00 коп. - основного боргу, на який вірними є нарахування : 77 329 грн. 21 коп. - інфляційних втрат, 12519 грн. 27 коп. - 3% річних, 55 919 грн. 88 коп. - пені. Вказує, що позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних у період прострочення враховується день оплати боргу відповідачем, також при нарахуванні інфляційних втрат позивач на останні знову нарахував інфляційні втрати, що суперечить позиції, відображеній у постанові пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань". Вважає, що відсутня вина підприємства у несвоєчасній сплаті боргу за поставлений природний газ. Крім того, просить суд з огляду на важкий фінансовий стан відповідача зменшити розмір пені.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю. Просить стягнути з КП "Здолбунівкомуненергія" всього 747 709 грн. 45 коп. заборгованості.

Представник КП "Здолбунівкомуненергія" у свою чергу надав пояснення, які співпадають з позицією, що висвітлена у письмовому відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково. При цьому суд виходив з такого.

Судом встановлено, що 25 грудня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним підприємством "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (Покупець) укладено Договір №13/2657-БО-28 купівлі-продажу природного газу (арк.с. 15-20).

За умовами п.1.1 Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

За несвоєчасну оплату спожитого газу у строки, зазначені у п.6.1 даного Договору, Покупець зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми основної заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.2 Договору).

На виконання умов Договору Продавець передав Покупцю протягом січня-грудня 2013 року природний газ на загальну суму 6 302 825 грн. 15 коп. Вказане підтверджується наявними у справі актами прийому-передачі природного газу (арк.с. 23-33). Останні підписані повноважними представниками та скріплені відбитками печаток сторін Договору №13/2657-БО-28.

КП "Здолбунівкомуненергія" свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого природного газу виконав частково. Несплаченими залишилися 600 000 грн. 00 коп., що стверджується витягом з журналу-ордеру по кредиту рахунку 36-1-08-8 та не заперечується представником відповідача у судовому засіданні (арк.с. 34-39).

З огляду на несвоєчасну сплату заборгованості відповідачем за отриманий ним природний газ, позивач, керуючись пунктом 7.2 Договору №13/2657-БО-28 купівлі-продажу природного газу, нарахував відповідачу пеню в розмірі 55 919 грн. 88 коп. (розрахунок пені на арк.с. 8-14).

Покликаючись на ст.625 ЦК України позивач нарахував 79 120 грн. 67 коп. - інфляційних втрат та 12 668 грн. 90 коп. - 3% річних (розрахунок на арк.с. 8-14).

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

За своєю правовою природою укладений Договір №13/2657-БО-28 від 25.12.2012 р. є договором купівлі-продажу.

За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ч. 1. ст. 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, та у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п.п. 3.1., п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідно до п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Перевіряючи розміри нарахованих відповідачу сум 3% річних суд здійснив власний обрахунок даної санкції та встановив, що за невчасне виконання зобов'язань за січень-грудень 2013 р. 3% річних становить 12 519 грн. 27 коп., що співпадає з обрахунками, які здійснив відповідач, тоді як позивачем заявлено до стягнення 12 668 грн. 90 коп.

Отже, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 12 519 грн. 27 коп.

Перевіряючи розміри нарахованих відповідачу сум інфляційних втрат суд здійснив власний обрахунок даної санкції та встановив, що за невчасне виконання зобов'язань за січень-грудень 2013 р. інфляційні втрати становлять 77 329 грн. 21 коп., що співпадає з обрахунками, які здійснив відповідач, тоді як позивачем заявлено до стягнення 79 120 грн. 67 коп.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок розміру пені судом перевірено та визнано правильним у заявленій позивачем сумі 55 919 грн. 88 коп.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За умовами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд зауважує, що Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до матеріалів справи не подав документів, які засвідчують, що останній поніс значні збитки у зв'язку з несвоєчасною сплатою боргу відповідачем.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи долучено звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) КП "Здолбунівкомуненергія" за 2013 рік та І півріччя 2014 року, із якого вбачається, що підприємство є збитковим.

Також відповідачем надано Протокол №44/14 від 31.07.2014 р. засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, яким підтверджується той факт, що заборгованість за 2012-2013 роки та І півріччя 2014 року станом на 01.07.2014 р. з різниці в тарифах, відповідно до постанови КМУ від 29.01.2014 р. №30 "Деякі питання надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" зі змінами, складала 6 599 484 грн. 27 коп.

У справі наявна виписка з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, з якої вбачається, що КП "Здолбунівкомуненергія" відноситься до юридичних осіб, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Таким чином документи, що подані сторонами до справи, у сукупності підтверджують ту обставину, що держава несвоєчасно та не у повній мірі відшкодовує різницю в тарифах на теплову енергію, та відповідач є збитковим підприємством.

Враховуючи викладене вище суд вважає можливим зменшити розмір пені до 50% від заявленої суми 55 919 грн. 88 коп. за несвоєчасну оплату боргу, та стягнути її в сумі 27 959 грн. 94 коп.

При цьому, суд звертає увагу на те, що для застосування судом права зменшити розмір штрафних санкцій, у випадку наявності для цього підстав, подання боржником відповідного клопотання чинним законодавством не вимагається.

Отже, аналізуючи все вищевикладене, враховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення пені з відповідача підлягають задоволенню частково в сумі 27 959 грн. 94 коп.

В силу статей 43, 47, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Належними та допустимими доказами у справі підтверджується, що відповідач за отриманий у січні-грудні 2013 року природний газ розрахувався несвоєчасно. Вказане також визнано представником відповідача у судовому засіданні.

Відтак, позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до відповідача КП "Здолбунівкомуненергія" слід задоволити частково, в частині стягнення 600 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 77 329 грн. 21 коп. - інфляційних втрат, 12519 грн. 27 коп. - 3% річних, 27959 грн. 94 коп. - пені, всього - 717 808 грн. 42 коп. В іншій частині вимог в позові слід відмовити у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог. Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених складає 96 %.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (35701, Рівненська область, м.Здолбунів, вул.Шкільна, 40а, код ЄДРПОУ 30032555) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 600 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 77 329 грн. 21 коп. - інфляційних втрат, 12519 грн. 27 коп. - 3% річних, 27 959 грн. 94 коп. - пені, 14 356 грн. 13 коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В задоволенні решти вимог в позові відмовити.

Повне рішення складено "06" листопада 2014 року

Суддя Бережнюк В.В.