Справа № 750/9317/14 Головуючий у 1 інстанції Розинко В. М.

Провадження № 33/795/230/2014

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2014 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області в складі:

судді апеляційного суду - Григор'євої В.Ф.,

з участю захисника - адвоката ОСОБА_1,

з участю інспектора ДАІ - ОСОБА_9,

з участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2014 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, фізичної особи-підприємця, мешканця АДРЕСА_2 (адреса реєстрації транспортного засобу: АДРЕСА_1,

- притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 рік.

Як встановив суд, 15 серпня 2014 року о 03.05 год. ОСОБА_3 по пр. Перемоги в м. Чернігові керував транспортним засобом марки «БМВ 530» номерний знак НОМЕР_1 із явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що судом при винесенні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Вказує, що його не було повідомлено про час розгляду справи, а про існування постанови стало відомо від прокурора, в провадженні якого знаходиться заява про вчинення кримінального правопорушення працівниками ДАІ, тому постанову йому було вручено 15.10.2014 року. Також вказує, що його справа повинна була розглядатися в іншому суді, а саме за місцем вчинення правопорушення. Деснянським районним судом, під час розгляду справи, не були враховані вимоги ст. 251 КУпАП, а саме: не було належним чином вирішено питання про його причетність до правопорушення. Апелянт, також, скаржиться на дії працівників ДАІ, що мали місце 15.08.2014 року та відсутність доказів про перебування ним за кермом у нетверезому стані. ОСОБА_3 вказує про відсутність свідків під час складання протоколу про адміністративну відповідальність.

Заслухавши суддю - доповідача по справі, пояснення ОСОБА_3 та захисника - адвоката ОСОБА_1, які у засіданні апеляційного суду частково підтримали апеляційну скаргу, оскільки ОСОБА_3 в судовому засіданні змінив свої апеляційні вимоги та просив суд постанову суду першої інстанції змінити та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу, з чим погодилася захисник - адвокат ОСОБА_1 в його інтересах, зазначивши, що при цьому необхідно врахувати конкретні обставини справи, сімейний стан та матеріальне становище ОСОБА_3, та те, що він працює приватним підприємцем та автомобіль йому потрібен для роботи, а позбавлення його права керування транспортними засобами ставить його сім'ю в скрутне матеріальне становище, так як він є єдиним годувальником у сім'ї, тому що проживає з матір'ю, яка отримує мінімальну пенсію, та призначити адміністративне стягнення у мінімальному розмірі, свідків: інспектора ДАІ - ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, переглянувши матеріали справи, дослідивши доводи, викладені у апеляційній скарзі, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Вважаю за можливе поновити строк на апеляційне оскарження, тому що ОСОБА_3 не був присутній в судовому засіданні під час розгляду справи, а отримав рішення суду лише 10.10.2014 року, що підтверджено заявою про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 22).

В судовому засіданні апеляційного суду інспектор ДАІ ОСОБА_9 зазначив, що з 20 години вечора 14 серпня 2014 року по 08 годину ранку 15 серпня 2014 року він разом з старшим інспектором ОСОБА_10 ніс службу по вулиці Щорса, біля магазину Харківелектро. По вулиці Щорса рухався автомобіль, який різко повернув на прилеглу вулицю та через 2 хвилини виїхав знову, але з ввімкненими фарами. Коли водій рухався, то нажав на стоп ліхтарі, тоді вони його і помітили. Вони сіли до автомобілю та поїхали за ним. Проїхавши Круг, зупинили його за допомогою сигнальних вогнів. Він особисто підійшов, представився та попросив надати документи. З салону автомобілю було чутно запах алкоголю, тому він попросив водія вийти. Від водія він також почув запах алкоголю, тому і запропонував йому пройти тест на алкоголь, від чого той відмовився в присутності двох свідків, яких вони покликали з числа таксистів, які стояли поблизу них. В цей час водій комусь телефонував, а пасажир, що знаходився на передньому сидінні автомобілю, вийшов та сів під дерево, тому що теж перебував в стані алкогольного сп'яніння. Від підпису в протоколі та від отримання його копії ОСОБА_3 відмовився, кинув йому на капот техпаспорт на автомобіль, забрав товариша та вони пішли в бік вулиці Щорса.

Свідок ОСОБА_4 в апеляційному суді вказав, що 15 серпня 2014 року близько 3 години ночі вони разом з ОСОБА_3 повертались з Білої Церкви додому до ОСОБА_3 на вулицю Старобілоуську. До Круга транспорту зовсім не було, а потім їх з мигалками зупинила машина працівників ДАІ. В ОСОБА_3 забрали документи та запропонували йому вийти з машини. Він весь час салон автомобілю не залишав. Таксистів при цьому поруч не було, їхав тільки ще один автомобіль працівників ДАІ, вони зупинились та спитали :чи не потрібна поміч, на що працівники ДАІ, що складали протокол, відповіли ні, так як ні він, ні ОСОБА_3 не кричали, не чинили опору та вели себе нормально. Там вони пробули хвилин 20-30, при них працівники ДАІ протокол не складали та не пропонували його підписувати, ніяких свідків при цьому не було. Права та техпаспорт ОСОБА_3 віддав з самого початку, а потім вони у двох пішли до ОСОБА_3.

ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду зазначив, що 15 серпня 2014 року близько 03 годи ночі він разом із ОСОБА_4 повертались з відрядження з Білої Церкви. Працівники ДАІ зупинили його за Кругом, він надав права та техпаспорт. Працівники ДАІ попросили його вийти з автомобілю та почали стверджувати, що він знаходиться в стані алкогольного сп'яніння. Пройти тест на алкоголь йому не пропонували, протокол при ньому не складали та ніяких свідків події не було. Він закрив автомобіль та разом з другом пішов додому. Адресу в нього не питали, а в протоколі зазначили адресу реєстрації транспортного засобу. Він мешкає разом з матір'ю - пенсіонеркою, яка одержує пенсію у мінімальному розмірі.

В судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_6 підтвердив свої письмові пояснення, що маються в матеріалах справи, вказавши, що вони написані власноручно. Зазначив, що в серпня місяці 2014 року, вночі, вони разом з товаришем, який теж працює таксистом, стояли, розмовляли біля магазину Квартал. Побачили, як працівники ДАІ мигалками зупинили якісь автомобіль, та через деякий час їх попросили стати свідками. Працівники ДАІ пропонували ОСОБА_3 пройти тест на вміст алкоголю, але той відмовився, також відмовився від підпису в протоколі.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суд, розглядаючи адміністративну справу, виконав всі вимоги закону щодо повного, всебічного дослідження обставин справи.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах, зазначених у постанові, відповідає фактичним даним справи, ґрунтується на досліджених судом першої інстанції доказах, які також були предметом перевірки апеляційного суду.

Ст. 130 ч. 1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані сп'яніння, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується матеріалами справи.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 15 серпня 2014 року вбачається, що ОСОБА_3 керував автомобілем „БМВ-530 ", номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини) та від проходження медичного огляду на стан сп'яніння ухилився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (а.с.4).

Також вина ОСОБА_3 підтверджена письмовими поясненнями свідків: ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які вказали, що були присутні при складанні протоколу на громадянина ОСОБА_3, який керував автомобілем „ БМВ-530 ", номерний знак НОМЕР_1 та відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння в присутності двох свідків ( а.с. 6-7).

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що суд не в повній мірі оцінив докази по справі, а саме не врахував те, що в матеріалах провадження відсутні будь-які докази щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, є необґрунтованими і не можуть бути взяті до уваги, так як суд першої інстанції вірно надав перевагу показанням свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, як більш незацікавлених осіб, тоді як ОСОБА_3 є зацікавленою особою по справі та бажає уникнути відповідальності за вчинене правопорушення. Також апеляційний суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_4 у апеляційному суді, оскільки він товариш ОСОБА_3

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП, за якою ОСОБА_3 підданий стягненню, є альтернативною, що дає можливість визначити стягнення з урахуванням форми вини та даних про особу порушника.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Однак, притягуючи до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та накладаючи стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, місцевий суд не мав можливості в повній мірі врахувати особу порушника, оскільки останній не з'явився у судове засідання, тому необхідно врахувати саме те, що він працює приватним підприємцем та автомобіль йому потрібен для роботи, а позбавлення його права керування транспортними засобами ставить його сім'ю в скрутне матеріальне становище, так як він є єдиним годувальником у сім'ї, тому що проживає з матір'ю, яка отримує мінімальну пенсію, про що ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду була надана відповідна довідка, а обставин, які б обтяжували відповідальність порушника, судом не встановлено.

В такому випадку апеляційний суд вважає недоцільним застосування щодо порушника такого виду адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

Враховуючи сукупність наведених обставин, постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині застосування до ОСОБА_3 виду стягнення. Отже, за таких обставин ОСОБА_3 можливо замінити стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік на стягнення у виді штрафу.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду і закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_3 зазначеного складу адміністративного правопорушення немає.

Порушень чинного законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 та його розгляду в суді, які б тягли за собою скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Отже, підстав для скасування постанови суду першої інстанції щодо ОСОБА_3, як про це йдеться у апеляційній скарзі останнього, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 поновити строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2014 року щодо нього.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2014 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП - змінити в частині накладення адміністративного стягнення.

ОСОБА_3 змінити вид адміністративного стягнення з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік на штраф у розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

У решті зазначену постанову суду залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ф. Григор’єва