КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2014 р. Справа№ 910/15028/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Рудченка С.Г.

при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Ященко Р.Ю. (дов. №14-135 від 13.05.2014 року);

від відповідача - Мовчан Н.М. (дов. №96 від 01.09.2014 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року у справі №910/15028/14 (суддя Т.М. Ващенко)

за позовом публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ

про стягнення 14 457 977,40 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року публічне акціонерне товариство національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 14 457 977,40 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року у справі №910/15028/14 позов задоволено частково. Суд вирішив стягнути з державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь публічного акціонерного товариства національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 13 185 378 грн. 74 коп. - основного боргу, 640 590 грн. 44 коп. - пені, 150 874 грн. 75 коп. - збитків від інфляції, 320 985 грн. 86 коп. - 3% річних, 73 080 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано неналежне виконання останнім умов договору купівлі-продажу природного газу №44/1-103-ТЕ-15 від 20.12.2012 року щодо його своєчасної оплати. Враховуючи порушення відповідачем грошового зобов'язання, місцевий суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій. В частині стягнення пені суд задовольнив позовні вимоги частково, зменшивши розмір неустойки до 640 590,44 грн. на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи непомірно великий розмір пред'явленої до стягнення суми.

Не погодившись із вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року по справі №910/15028/14 в частині зменшення розміру пені на 240 221,41 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 240 221,41 грн. пені.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник заперечує щодо зменшення розміру пені, посилаючись на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. При цьому, скаржник зазначає, що відповідачем не надано належних доказів щодо виняткового випадку в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, та не наведено підстав для зменшення неустойки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 року у справі №910/15028/14 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г. та Чорногуз М.Г. та призначено її розгляд на 05.11.2014 року.

27.10.2014 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшли заперечення №44/22-2075 від 23.10.2014 року на апеляційну скаргу державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго».

В судовому засіданні 05.11.2014 року представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року у справі №910/15028/14 залишити без змін. Представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20.12.2012 року між національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 44/1-103-ТЕ-15 (а.с. 14-19) (далі за текстом - договір).

Колегією суддів встановлено, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.1, п. 2.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році (з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року) природний газ обсягом 8 134,759 тис. куб. м, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ.

Пунктом 1.2. договору передбачено, газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності.

У відповідності до п. 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4 договору сторони дійшли згоди про те, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Відповідно до п. 5.1, п. 5.2 договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ України. Ціна за 1000 куб. м газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. Всього 1 309,20 грн. з ПДВ.

Згідно статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, пунктами 6.1, 6.2 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Розділом 11 договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання та скріплення печатками, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Спір у справі виник, на думку позивача, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті поставленого газу.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо постачання природного газу на користь відповідача виконав належним чином, зауважень щодо поставки газу від відповідача не надходило.

Викладене підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 року на суму 2 942 281,68 грн. (а.с. 20), від 26.09.2013 року на суму 2 475 051,77 грн. (а.с. 21), від 26.09.2013 року на суму 2 824 254,69 грн. (а.с. 22), від 26.09.2013 року на суму 969 987,60 грн. (а.с. 23), від 24.01.2014 року на суму 714 097,91 грн. (а.с. 24), від 24.01.2014 року на суму 1 269 270,72 грн. (а.с. 25), від 24.01.2014 року на суму 1 990 434,37 грн. (а.с. 26), на загальну суму 13 185 378,74 грн.

Однак, відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку по сплаті грошових коштів за отриманий природний газ не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 13 185 378,74 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погоджується колегія суддів, обгрунтовано вказав на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати вартості газу в сумі 13 185 378,74 грн. та притягнення його до відповідальності, передбаченої пунктом 7.1. договору і статтею 625 Цивільного кодексу України, щодо стягнення 3% річних - 320 985,86 грн., збитків від інфляції - 150 874,75 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому, в частині стягнення пені, суд першої інстанції, керуючись ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу, зменшив розмір пені на 20% та стягнув 640 590,44 грн.

Щодо доводів апелянта про неправомірність зменшення розміру пені судом першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

В силу частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 статті 233 цього ж Кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Крім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 зазначено: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України №903/232/14 від 22.10.2014 року, №906/483/14 від 15.10.2014 року, №911/1591/14 ввід 16.10.2014 року, №924/645/14 від 14.10.2014 року.

Дослідивши подані сторонами докази, суд першої інстанції встановив, що відповідач, який є соціально-значимим комунальним підприємством, знаходиться у важкому матеріальному стані. Природний газ за договором придбано ним для надання послуг з теплопостачання населенню, бюджетним релігійним організаціям, які розраховуються за тепло несвоєчасно і не в повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки (пені) на 20 %, господарський суд першої інстанції прийняв до уваги ступінь виконання основного зобов'язання; важливість збереження господарської діяльності відповідача, як підприємства; невідшкодування відповідачеві різниці в тарифах на теплову енергію, а також обставини наявності заборгованості населення й інших споживачів газу перед відповідачем за спожиті комунальні послуги. Крім того, місцевим судом обгрунтовано визнано даний випадок винятковим та правильно застосувано до спірних правовідносин норми ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України.

Суд апеляційної інстанцій також вважає, що таке зменшення пені є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін, а не лише відповідача, як помилково вважає позивач.

Відтак, суд першої інстанції повно встановив всі істотні для справи обставини, правильно застосував ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України та прийшов до вірного висновку про наявність обставин, за яких можливе зменшення стягнутої пені до 640 590,44 грн.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого Господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року у справі №910/15028/14.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року у справі №910/15028/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року у справі №910/15028/14 залишити без змін.

3. Справу №910/15028/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

С.Г. Рудченко