АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Справа №641/4229/14-ц Головуючий
Провадження №22-ц/790/5595/2014 1-ї інстанції: Чайка І.В. Категорія: визнання недійсними Доповідач: Трішкова І.Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2014 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Трішкової І.Ю.,
суддів: - Пилипчук Н.П., Кірсанової Л.І.,
при секретарі - Гребенщиковій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 09 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_10 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_9 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що у 1974 році його батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_12 отримали кооперативну квартиру , яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та він з батьками вселився до неї. У 1987 році батьки повністю сплатили пайовий внесок за квартиру. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_12 На час її смерті позивач був неповнолітнім та разом з батьком та братом мешкав в квартирі. Незважаючи на те, що квартира була придбана за час шлюбу, батько оформив право власності на квартиру лише на себе. 28.07.2006 року позивача виписали з квартири за рішенням Київського районного суду м. Харкова, яким його було визнано безвісно відсутнім, хоча він не куди не зникав та весь час мешкав в спірній квартирі. Потім рішення суду було судом скасовано. 17.06.2006 року батько продав спірну квартиру ОСОБА_13. Тільки коли нові власники квартири стали виносити з неї меблі, йому стало відомо, що квартира продана. Позивач вважав, що порушено його право власності на спірну квартиру в порядку спадкування, оскільки після смерті матері він має право на 1/6 частину квартири. Спадок він прийняв фактичним шляхом - на день смерті матері він був неповнолітнім, був зареєстрований та мешкав в квартирі з 1987 року по 2006 рік. Крім того, іншого житла у нього немає.
Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що вважає, що позивач взагалі не може звертатися з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, так як він не є стороною правочину, та його права угодою не порушені. Спірна квартира не входила до складу спадкового майна.
Представник відповідача ОСОБА_7 у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що той факт, що позивач був прописаний в спірній квартирі не свідчить про прийняття ним спадщини після смерті матері. Заяви про встановлення факту прийняття ним спадщини позивач до суду не подавав. З настанням повноліття позивачем у нього був час для звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, але він цього не зробив. Крім того, представник зазначив, що вважає, що сплив 3-х річний строк позовної давності для звернення до суду з таким позовом.
Третя особа - ОСОБА_10 до суду не з'явився, належним чином був повідомлений про місце та час розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 09 липня 2014 року позов задоволений.
Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 17 липня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_13, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстр. № 2048, визнаний недійсним.
За ОСОБА_9 визнано право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_12, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 судовій збір з загальній сумі 487,20 грн. в рівних частках.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права; неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим прийняте судом рішення є незаконним.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права; неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим прийняте судом рішення є незаконним.
В апеляційній скарзі приватний нотаріус ОСОБА_8 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права; неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим прийняте судом рішення є незаконним.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_12, які перебували у шлюбі з 06.07.1972 року.
Згідно ордеру № НОМЕР_1 від 22.08.1974 року ОСОБА_5 отримав на склад сім'ї - ОСОБА_12- дружина та ОСОБА_9,- син квартиру АДРЕСА_1
В подальшому адреса спірної квартири НОМЕР_2 змінилася з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1
З довідки ЖБК «Артема» № 161 від 1995 року вбачається, що ОСОБА_5 вніс в повному обсязі пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 у 1987 році.
03.05.1995 року на підставі довідки ЖБК ім. Артема від 17.04.1995 року № 161 за ОСОБА_5 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Згідно роз'яснень, наданих у п.п. "а" п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 18.09.1987 р. "Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи" пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.07.2007 року по справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_5, ЖК ім.. Артема, приватного нотаріуса ХМНО Коссе J1.M., треті особи - ОСОБА_10, ОСОБА_7, КБ «УкрСіббанк» про визнання інформації недостовірною, визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності, яке набрало законної сили, було встановлено з посиланням на ст. 53 ЦК України в редакції 1963 року, що на моменти смерті ОСОБА_12 спадкоємцями її долі були : її чоловік та двоє неповнолітніх дітей ( ОСОБА_9 та ОСОБА_10).
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18.02.2014 року по справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_5, ЖК ім. Артема, приватного нотаріуса ХМНО Коссе J1.M., треті особи - ОСОБА_10, ОСОБА_7, КБ «УкрСіббанк» про визнання інформації недостовірною, визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_12
У відповідності до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Як встановлено, ОСОБА_9 на час смерті матері був неповнолітнім, постійно проживав і був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що ОСОБА_9 прийняв спадщину, а тому має право на 1/6 частину спірної квартири.
Судом встановлено, що 17.07.2006 року між відповідачем ОСОБА_5 та ОСОБА_13 укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого відповідач ОСОБА_5, як єдиний власник, продав квартиру АДРЕСА_1.
При оформленні зазначеного договору ОСОБА_5 надав приватному нотаріусу ОСОБА_14 заяву, згідно якої він заявляє, що на час придбання та в період виплати пайових внесків за квартиру НОМЕР_2, що знаходиться в АДРЕСА_1, він в зареєстрованому шлюбі не знаходився , та не проживав однією сім'єю з будь-якою особою, придбав вказане майно за особисті кошти.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Згідно ч.ч. 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У зв'язку з тим, що договір купівлі - продажу квартири вчинено ОСОБА_5 одноособово, без врахування вищезазначеним норм права , з порушення інтересів неповнолітніх на той час дітей, суд правильно визначив, що такий правочин суперечить нормам закону та є недійсним.
Але судова колегія не може погодитись з тим, що договір купівлі-продажу визнаний недійсним у повному обсязі.
Статтею 361 ЦК України передбачено право співвласника розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Як суд встановив, ОСОБА_9 має право власності на 1/6 частину спірної квартири. Інша частина квартири не оспорена іншим спадкоємцем, а тому ОСОБА_5 на час укладання договору купівлі-продажу міг розпорядитися 5/6 частинами спірної квартири.
З огляду на наведене, рішення суду в частині визнання договору купівлі-продажу недійсним підлягає зміні з зазначенням про недійсність цього договору в частині купівлі-продажу 1/6 частки.
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду.
Керуючись ст..ст. 303,307,309, 314,319 ЦПК України, судова колегія
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 09 липня 2014 року змінити.
Абзац 2 резолютивної частини рішення суду викласти в наступній редакції:
Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 17 липня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_13, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий №2048, недійсним в частині купівлі-продажу 1/6 частки квартири.
В інший частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: