Справа № 22ц-1010/08 Головуючий у 1 інстанції - Крупінська С.С.
Категорія 23, 45 Доповідач - Стрільчук В.А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 грудня 2008 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Стрільчука В.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
при секретарі - Савчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство» (далі - ВАТ «Луцьке РТП») про визнання недійсним договору оренди землі за апеляційною скаргою відповідача ВАТ «Луцьке РТП» на рішення Луцького міськрайонного суду від 29 серпня 2008 року,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 29 серпня 2008 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом. Визнано недійсним договір оренди землі від 6 вересня 2004 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Луцьке РТП». Стягнуто з ВАТ «Луцьке РТП» на користь ОСОБА_1 51 грн. витрат по сплаті судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідач ВАТ «Луцьке РТП» просить скасувати це рішення і ухвалити нове про відмову в позові, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки на момент його укладення не визначено об'єкт оренди. Зазначений в акті прийому-передачі розмір об'єкта оренди (земельної ділянки) не відповідає розміру, вказаному в самому договорі. Від імені орендаря підписано договір не тією особою, яка зазначена в договорі. Грошовий розмір орендної плати не встановлений у гривні, а натуральна і відробіткова форми орендної плати взагалі не конкретизовані. Всупереч вимог п. 28 договору наявні в ньому виправлення не узгоджені з позивачем. Спірний договір не зареєстрований в передбаченому законом порядку. Судом поновлено строк позовної давності, оскільки договір позивачем отримано в кінці 2005 року.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.
Згідно зі ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено істотні умови договору оренди землі, якими є:
- об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);
- строк дії договору оренди;
- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;
- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;
- умови збереження стану об'єкта оренди;
- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;
- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;
- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;
- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;
- відповідальність сторін.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 цього ж Кодексу волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
З матеріалів справи вбачається, що 6 вересня 2004 року в Чаруківській сільській раді в Державному реєстрі земель за № 218 зареєстрований укладений цього ж числа між позивачем та відповідачем в особі голови правління - генерального директора Клекоця Леоніда Івановича договір оренди землі, згідно з яким в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,39 га строком на 9 років 11 місяців. Передбачено, що орендна плата може проводитись у натуральній, відробітковій та грошовій формах. Пунктом 28 договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (а. с. 5-6).
Згідно з державним актом на право приватної власності на землю позивачу передано у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 3,30 га, розташовану на території Чаруківської сільської ради (а. с. 7).
Таким чином, розмір земельної ділянки, фактично належний на праві власності позивачу (3,30 га) не відповідає розміру, зазначеному в договорі оренди (2,39 га). В зв'язку з цим недотримана істотна умова договору щодо об'єкта оренди.
Крім того, грошовий розмір орендної плати не зазначений у гривні, а натуральна і відробіткова форми орендної плати взагалі не конкретизовані.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
З оспорюваного договору оренди землі вбачається, що він містить рукописні виправлення в п. п. 4, 5 та 30, які стосуються строку дії договору, відсоткової ставки орендної плати в грошовій формі та умов припинення дії договору. На порушення вимог п. 28 договору зазначені виправлення не підтверджені підписом позивача як орендодавця.
Відповідач не заперечив той факт, що договір оренди від імені ВАТ «Луцьке РТП» підписаний не Клекоцем Л.І., який зазначений в договорі, а заступником генерального директора Шумом Миколою Андрійовичем відповідно до рішення спостережної ради товариства (а. с. 29-30).
Разом з тим, жодних доказів на підтвердження того, що установчими документами ВАТ «Луцьке РТП» надано повноваження спостережній раді вирішувати вказане питання суду не надано.
Відповідно до ч.2 ст. 125 ЗК України та ст. ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що договір оренди землі не пройшов державної реєстрації в установленому законом порядку, оскільки на час його укладення органи місцевого самоврядування не були наділені повноваженнями на вчинення таких дій.
Виходячи з викладеного, давши вірну оцінку обставинам справи, суд обґрунтовано задовольнив позов.
Журналами судового засідання стверджується, що представники відповідача приймали участь в судових засіданнях суду першої інстанції включно до постановлення судом ухвали про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і оголошення перерви перед судовими дебатами. Тому доводи апелянта про те, що судом порушено норми процесуального права в зв'язку з не постановленням заочного рішення, є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах ст. 224 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу відповідача відкритого акціонерного товариства «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство» відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 29 серпня 2008 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді: