11 - 391/08 Головуючий у першій інстанції Хомич В.І.
ч. 1 ст. 121 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Опейда В.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 09 вересня 2008 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Опейди В.О.
суддів Бешти Г.Б., Лозовського А.О.
при секретарі Лінік Т.В.
з участю прокурора Старчука В.М.
засудженого ОСОБА_1
потерпілої ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Любешівського районного суду від 24 червня 2008 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець та житель с. Щитинь Любешівського району Волинської області, українець, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, не працюючий, одружений, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, відповідно до ст. 89 КК України не судимий,
засуджений за ч.1 ст.121 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в закону силу змінено з підписки про невиїзд на - тримання під вартою. Вирішено рахувати строк відбування покарання засудженому з моменту взяття його під варту з 24 червня 2008 року.
Згідно вироку суду вирішено питання щодо речових доказів.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області ,-
В С Т А Н О В И Л А:
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винними у тому, що 20 травня 2008 року близько 15 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на власному подвір'ї в с. Щитинь Любешівського району, на грунті особистих неприязних відносин, умисно наніс удар металевим прутом, що є тягарем рибальського пристрою, в спину ОСОБА_2, чим заподіяв останній тяжкі тілесні ушкодження у вигляді травматичного розриву селезінки, заочеревинної гематоми в ділянці лівої нирки.
В поданій на вирок апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи фактичних обставин перебігу подій і кваліфікації його дій та доведеності вини, вважає призначене йому покарання надто суворим. Стверджує, що заподіюючи тілесне ушкодження він не усвідомлював небезпечного характеру своїх дій, не передбачав їх небезпечних наслідків і не бажав їх настання. Зазначає, що судом не враховано того, що дружина спровокувала сварку. Просить врахувати стан його дружини і наявності двох малолітніх дітей, та застосувати щодо нього іспитовий строк.
В поданій на вирок апеляції потерпіла ОСОБА_2 зазначає, що не оспорюючи правильності кваліфікації дій винного, вважає, що призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особи засудженого. Зазначає, що судом не враховано, що він є потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС, щиро розкаявся у скоєному, на його утриманні знаходиться двоє малолітніх дітей, який фактично є їх основним годувальником. Просила вирок суду змінити, та обрати покарання не пов'язане з позбавленням волі, з застосуванням ст.75 КК України.
В запереченні на апеляцію засудженого, прокурор, що приймав участь в розгляді справи в суді першої інстанції вважає вирок суду законним і обґрунтованим. Вважає, що доводи апеляції спростовані в ході судового розгляду дослідженими в судовому засіданні доказами. Враховано і наявність у останнього двох малолітніх дітей, а також думку потерпілої. Покарання призначене мінімальне, передбачене санкцією ч.1 ст.121 КК України. Вважає, що підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням немає, а тому вирок суду слід залишити без змін.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляцій, де апелянти підтримали подані ними апеляції, прокурора, який заперечив подані апеляції і просив залишити їх без задоволення, перевіривши матеріали справи, дослідивши і проаналізувавши докази у справі колегія суддів прийшла до висновку, що подані апеляції підлягають до задоволення.
Висновки суду про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України при вказаних у вироку обставинах, ґрунтуються на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах.
Твердження в апеляції засудженого про не врахування судом того, що заподіюючи тілесне ушкодження він не усвідомлював небезпечного характеру своїх дій, не передбачав їх небезпечних наслідків і не бажав їх настання, суперечить дослідженим в ході судового слідства доказам, зокрема показанням самого засудженого та при проведенні з його участю відтворення обстановки і обставин події, де він розповів і показав, яким саме чином були заподіяні тілесні ушкодження. Зазначені показання узгоджуються з показаннями потерпілої, а також висновком судово-медичної експертизи. Не заслуговує на увагу посилання засудженого про не врахування судом того, що дружина спровокувала сварку. З досліджених матеріалів вбачається, що судом дано оцінку взаємовідносин при конфлікті що мав місце.
Підстав сумніватися у правильності висновку суду щодо кваліфікації дій засудженого колегія суддів не знаходить. Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень за ч.1 ст.121 КК України.
При визначенні покарання засудженому суд у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України повинен призначити його з врахуванням як ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
З матеріалів справи вбачається, що засуджений з сім'єю проживає у власному будинковолодінні. ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, а церковна громада Свято-Успенської церкви с. Щитинь просить застосувати до нього покарання з випробуванням. Разом з тим, основним джерелом доходів родини є ведення домашнього господарства, що потребує чоловічих рук. Тому позбавлення волі засудженого при зазначених обставинах поставить потерпілу ОСОБА_2 та їх двох малолітніх дітей в скрутне становище. Ці обставини колегія суддів вважає виключними і такими, що в даному випадку, разом з викладеними у вироку пом'якшуючими обставинами, а також проханням самої потерпілої, дають підстави для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням з застосуванням максимального іспитового строку.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засудженого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 задовольнити.
Вирок Любешівського районного суду Волинської області від 24 червня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Залишити призначене ОСОБА_1 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити трьохрічний іспитовий строк, якщо він протягом вказаного терміну не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки згідно ст. 76 КК України, а саме: без дозволу органів кримінально-виконавчої системи не буде виїжджати на постійне проживання за межі України, повідомлятиме органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, праці та періодично з'являтиметься для реєстрації в дані органи.
Звільнити засудженого ОСОБА_1 з під варти з залу суду негайно.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
Головуючий /-/ Опейда В.О.
Судді /-/ Лозовський А.О. /-/ Бешта Г.Б.
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду
Волинської області Опейда В.О.