№ 2-2752/2008 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2008 р.  Малиновський райсуд м.  Одеси у складі: головуючого судді  -  Савинської І.О. при секретарі -  Убейник Ю.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачки - ОСОБА_3 ,  уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1,  просить суд стягнути з відповідача борг за договором позики у розмірі 42551, 3 грн.,  еквівалентну 8426 доларів США,  посилаючись на те,  що 01.01.2006 р. був укладений між сторонами договір позики на строк до 01.09.2006 p.,  який оформлений розпискою. Згідно умов договору відповідач взяв в борг 9200 доларів США і прийняв зобов'язання щодо щомісячної сплати позивачці 2% від суми позики за користування коштами.

За період з 16.04.2006 р. по 31.08.2006р. відповідач повернув позивачці 3908, 7 грн.,  суму еквівалентну 774 доларам США,  однак до цього часу всю суму боргу не повернув.

Крім того,  представник позивача просила стягнути 3% річних від простроченої суми за період з 01.09.2006 р. по день винесення рішення суду,  що складає 1914, 84 грн.,  сплачене держмито у розмірі 439, 34 грн.,  сплачені витрати на ІТЗ у розмірі 30 грн.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав. Одночасно в наданих суду поясненнях він підтвердив суттєві обставини укладеного із позивачем договору позики - час,  суму позики,  розмір і умови сплати процентів. Між тим,  згідно ствердження відповідача,  сума боргу і проценти за договором позивачу їм частково сплачені,  але на цей час у нього відсутні гроші для повернення боргу.

Вислухавши пояснення зявившихся учасників процесу,  дослідивши матеріали справи,  суд вважає,  що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Як встановлено у судовому засіданні 01.01.2006 р. був укладений між сторонами договір позики на строк до 01.09.2006 p.,  який оформлений розпискою.

Згідно умов договору відповідач взяв в борг 9200 доларів США і прийняв зобов'язання щодо щомісячної сплати позивачці 2% від суми позики за користування коштами.

Частину боргу відповідач повернув,  а саме 16.04.2006 р. - 878, 7 грн.,  що є еквівалентом 174 долари США,  30.05.2006р. - 505 грн.,  що є еквівалентом 100 доларів США,  31.08.2006р. - 2525 грн.,  що є еквівалент 500 доларів США,  а всього відповідачем повернуто 3908, 7 грн.,  суму еквівалентну 774 доларам США.

На   цей час   відповідач винен позивачці 42551, 3 грн.,  що   є еквівалентом 84 26 доларів США.

Договір позики був оформлений у простій письмовій форми у вигляді розписки власноруч відповідачем,  оригінал якої знаходиться у позивачки.

Будь-яки докази виконання  відповідачем належних  йому згідно умов

договору зобов'язань,  що передбачені нормами  ст.  545 ЦК України,  відсутні.

Наявність розписки у позивача є доказом факту невиконання грошових зобов'язань збоку відповідача.

Згідно зі  ст.  104 6 ЦК України по договору позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі,  визначені родовими ознаками,  позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або так ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей,  визначених родовими ознаками.

Розписку з переліком суттєвих умов договору суд вважає як таку,  що засвідчує виконання сторонами вимог закону щодо укладання договору позики у письмової форми.

Факт передачі позивачем спірної суми грошей ОСОБА_1 у судовому засіданні доведено.

На підставі ч.ч.1 та 3  ст.  212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,  що  ґрунтується на всебічному,  повному,  об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність,  допустимість,  достовірність кожного доказу окремо,  а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

У судовому засіданні доведено,  що внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання,  позивач має право відповідно до ч. 2  ст.  625 ЦК України на стягнення 3% річних від простроченої суми,  а саме за 18 місяців за період з 01.09.2006 р. по 04.04.2008 р. у розмірі 1914, 84 грн.

Крім того,  у судовому засіданні доведено,  що внаслідок невиконання відповідачем договору позики,  позивач поніс додаткові витрати по сплаті судового збору та сплаті за ІТЗ,  які повинні бути покладені на відповідача. Керуючись  ст.  ст.  10,  11,  57,  208-209,  212-215,  218 ЦПК України,   ст.  ст.  545,  625,  1046-1050 ЦК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу по договору позики у розмірі 42551, 30 грн.,  3% річних за прострочення виплати суми боргу за період з 01.09.2006 р. по 04.04.2008 р. у сумі 1914, 84 грн.,  сплачене держмито у сумі 439, 34 грн.,  сплачені витрати на ІТЗ у сумі ЗО грн.,  а всього стягнути 44935, 48 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 держмито на користь держави у розмирі 10, 01 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подальшого подання протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч. 4  ст.  295 ЦПК України.