2-а/330/33/2014

Справа № 330/1773/14-а

П О С Т А Н О В А

іменем України

"15" вересня 2014 р. Якимівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Гусаровой В.В.

при секретарі Павленко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до органу опіки та піклування при Кирилівській селищній раді, третя особа : ОСОБА_2 про визнання рішення суб'єкта владних повноважень противоправним та зобов'язання скасувати його окремі положення

встановив

14.08.2014 р. до Якимівського районного суду Запорізької області надійшов адміністративний позов 24.12.2011 року між Позивачем ОСОБА_1 та Третьою особою ОСОБА_3 було укладено шлюб. Від спільного шлюбу Позивач ОСОБА_1 та Третя особа ОСОБА_2 мають спільну дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 17.06.2014 року шлюб, укладений між Позивачем та Третьою особою, було розірвано.

На теперішній час, спільний син ОСОБА_5 проживає разом із Позивачем.

26.06.2014 року Відповідачем Органом опіки і піклування при Кирилівській селищній рад було винесено рішення № 01, яким було визначено час побачень ОСОБА_2 із сином з 08-00 до 18-00 щосуботи та щонеділі.

Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме ст.157,158 СК України, ставить під загрозу життя та здоров'я дитини виходячи з наступного:

- відповідно до положень ст.157 ч.1,ч.2 СК України, процес сімейного виховання дитини відноситься до найважливіших питань життя сім'ї, та включає в себе безліч питань переважно педагогічного характеру, тому має вирішуватися матір'ю та батьками спільно. При цьому презюмується, що батьки дотримуються інтересів дитини.

Правило частини другої статті 157 СК додатково підкреслює обов'язок того з батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні, хоча збереження у нього цього обов'язку прямо випливає зі статті 141 СК. На жаль, в даній ситуації наявне самоусунення батька від участі у вихованні дитини. Ця обставина зумовила покладення обов'язку по вихованню дитини фактично на плечі матері, тобто Позивача. Батько дитини ОСОБА_2 вже тривалий час не приділяє уваги дитині та не надає допомоги по її вихованню. А звернення останнього до Кирилівької селищної ради з заявою про визначення часу побачень із сином було зумовлено постановленням рішення суду про стягнення аліментів на користь Позивача на утримання сина;

- дійсно, положеннями ч.3 ст.157 СК заборонено тому із батьків, з ким проживає дитина, перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні. Але, норма цієї ж статі містить в собі передумову, яку також закріплено ч.2 ст.15 Закону України "Про охорону дитинства": батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню та розвитку дитини. Така ж позиція закріплена в Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікована ВР України Постановою № 789-XII від 27.02.91, де в ч.3 ст.9 зазначено, що дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Таким чином Відповідач Орган опіки та піклування при Кирилівській селищній раді, всупереч вищезазначеному та вимогам ст.158 ч.1 СК України, зовсім не дослідив умови життя обох батьків, ставлення батька до спілкування з дитиною дитини, інших обставин, що мають істотне значення, а зокрема, важкий стан здоров'я дитини, та необхідність постійного медичного догляду за дитиною прийняв рішення, яке:

- по-перше, не визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею батька ОСОБА_2, а однобоко лобіює інтереси останнього;

- по-друге, фактично поставить під загрозу здоров'я та життя дитини. Під час таких побачень без присутності матері, є виликий ризик нанести дитині як моральні так і фізичні страждання, та моральні страждання матері.

Позивач хоче звернути увагу Суду на те, що в основу протидії спілкування з дитиною, вона не вкладає продиктовані егоїстичними міркуваннями мотиви, а лише турбується про стан здоров'я та нормальний розвиток дитини.

У судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали позов у повному обсязі, просили його задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився та заперечень суду не надав.

Третя особа - ОСОБА_2 просив у позові відмовити , вважав прийняте рішення законним та обгрунтовним.

У судовому засіданні були вивчені наступні докази по справі :

- паспорт позивачки ( а.с.4)

- рішення органу опіки та піклування ( а.с.5)

- медичні документи щодо лікування дитини ( а.с.6-9)

- заява ОСОБА_2 до органу опіки та піклування ( а.с.27-28)

- виписка з протоколу засідання органу опіки та піклування ( а.с.29-30)

- ухвала про відкриття провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною ( а.с.31)

Розглянув матеріали справи, суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

В судовому засіданні не були встановлені процедурні порушення щодо розгляду відповідачем питання щодо участі батька у вихованні дитини.

Розгляд матеріалів справи показав, що орган опіки та піклування визначив порядок спілкування третьої особи з дитиною, при цьому виніс рішення на підставі пояснень сторін, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством.

Відповідно до ст. 159 ч.1 СК України якщо той з батьків, з ким проживає житина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод.

У судовому засідання третя особа пояснила, що позивач чинила йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, що стало підставою для подачі відповідного позову до Якимівського районного суду, який на теперішній час розглядається. Вказані обставити підтверджуються ухвалою при відкриття провадження у цивільній справі № 330/1463/14-ц.

Таким чином, так як процедурних порушень при прийняття оскаржуваного рішення встановлено не було, а спір між позивачем та третьою особою щодо участі третьої особи у вихованні дитини на теперішній час вирішується в межах іншою цивільної справи, суд не бачить підстав для задоволення вказаного позову..

На вищевказаних підставах суд дійшов висновку про необхідність відмови у позовних вимогах. Керуючись ст.ст. 9-12, ч.1,2 ст.71,159-163 КАС України, на підставі ст.ст.158-159 СК України, , суд

п о с т а н о в и в :

В адміністративному позові ОСОБА_1 до органу опіки та піклування при Кирилівській селищній раді, третя особа : ОСОБА_2 про визнання рішення суб'єкта владних повноважень противоправним та зобов'язання скасувати його окремі положення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Якимівський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови . Суддя: