ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.10.2014 Справа №917/1791/14
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Кременчуцької Центральної районної лікарні, пр. Полтавський, 40, м. Кременчук, Полтавська область, 39627
про стягнення грошових коштів.
Суддя Плотницька Н.Б.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2, дов. №2051 від 27.12.2013,
від відповідача: Совенко О.П., дов. №6 від 21.01.2014.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно статті 85 ГПК України.
Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором підряду №99 від 03.04.2012 в розмірі 245 669,00 грн., з яких: 228 333,90 грн. - основний борг., 17 335,10 грн. - пеня.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 2 вересня 2014 року порушено провадження у справі №917/1791/14 та призначено до розгляду в засіданні на 16 вересня 2014 року.
06.10.2014 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. №13001 від 06.10.2014) на 28 085,07 грн. інфляційних втрат. Подану заяву судом відхилено як таку, що містить інші позовні вимоги, ніж ті, що вказані в позовній заяві.
Відповідач надав суду клопотання про призначення по справі будівельно-технічної експертизи (вх. №13435 від 14.10.2014). Представник відповідача в судовому засіданні 14.10.2014 оголосив вказане клопотання та наполягав на його задоволенні. Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечував через його необґрунтованість.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що експертиза необхідна для вирішення питання про відповідність кошторисної документації та актів виконаних робіт вимогам містобудівного законодавства.
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу (частина перша статті 41 ГПК України).
Подане позивачем клопотання є невмотивованим з огляду на положення статті 41 ГПК України, а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача.
30.10.2014 за вх. №14339 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (в частині стягнення пені), відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на його користь 228 333,90 грн. основного боргу та 16 467,43 грн. пені за період з 15.03.2013 по 15.09.2013.
Судом враховано рекомендації викладені в постанові Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідно до яких, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
З урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, судом розглядаються вимоги про стягнення 228 333,90 грн. основного боргу та 16 467,43 грн. пені за період з 15.03.2013 по 15.09.2013.
Від відповідача через канцелярію суду було подано письмові пояснення (вх. №14341 від 30.10.2014) та заява про застосування строків позовної давності в один рік, щодо виставлених штрафних санкцій (заявленої до стягнення пені). Вказана заява прийнята судом до уваги.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, всупереч умовам укладеного договору та підписаних сторонами акту виконаних робіт, взяті на себе зобов'язання виконав не в повному обсязі, та не повністю розрахувався за виконані позивачем будівельні роботи.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на акт перевірки ОДФІ м. Кременчука, яким було виявлено порушення законодавства України з боку позивача в частині завищення об'ємів виконаних робіт. В результаті чого відповідачем було направлено позивачу лист №01-21/748 від14.03.2013, яким повідомив позивача про відклик підпису на актах та довідки, в зв'язку з невідповідністю поданих відомостей, щодо виконаних робіт. Відповідач також, посилається на постанову Вищого господарського суду України від 08.07.2014, якою встановлено, що вимоги по сплаті коштів Кременчуцькою ЦРЛ на користь ФОП ОСОБА_1 по договору підряду №99 від 03.04.2012 є безпідставними, а зобов'язання Кременчуцької ЦРЛ перед ФОП ОСОБА_1 в частині проведення оплати 228333,90 грн. виконано в повному обсязі. Крім того, відповідач зазначив, що актом перевірки ОДФІ м. Кременчука від 30.09.2014 №01-21-056 не було підтверджено розміри кредиторської заборгованості Кременчуцької ЦРЛ через неприбуття представників ФОП ОСОБА_1 на проведення контрольних замірів. Відтак, відповідач зазначив, що ним вжито всіх належних заходів по виконанню своїх зобов'язань перед позивачем на суму 228 333,90 грн. з урахуванням вимог чинного законодавства та особливого статусу відповідача, як бюджетної організації, що унеможливлює проведення прямих розрахунків.
Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
03.04.2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі Позивач, Підрядник) та Кременчуцькою Центральною районною лікарнею (надалі Відповідач, Замовник) було укладено договір підряду №99 (надалі Договір).
Відповідно п. 1.1. Договору Замовник доручив і зобов'язався оплатити, а Підрядник зобов'язався виконати капітальний ремонт хірургічного відділення Кременчуцької ЦРЛ. Загальна сума договору складала 391 757,00 грн. (п. 2.2. Договору).
Відповідно до п. 5.1. Договору, оплата за виконані роботи Підрядником здійснюється Замовником на основі актів виконаних робіт (КБ-2в і довідки КБ-3), підписаних представниками Замовника і Підрядника протягом 3 банківських днів після підписання акта виконаних робіт згідно п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України.
Згідно додаткової угоди №1 від 29.12.2012 до Договору сторонами були внесені зміни до п. 2.2. Договору та викладено його в наступній редакції: "Загальна сума договору складає 391 757,00 грн., яка може бути зменшена в залежності від реального фінансування та складає на 2012 рік - 117 527,10 грн., на 2013 рік - 274 229,90 грн." (а.с. 10).
У відповідності до додаткової угоди №2 від 31.12.2013 сторонами внесено зміни до п. 2.2. Договору та викладено його в наступній редакції: "Загальна сума договору складає 391 757,00 грн., яка може бути зменшена в залежності від реального фінансування та складає на 2012 рік - 117 527,10 грн., на 2013 рік - 228 333,90 грн., на 2014 рік - 45 896,00 грн." (а.с. 11).
Відповідачем було затверджено відповідний кошторис на суму 391 757,00 грн. (а.с. 42).
Позивач зазначив, що всі роботи по капітальному ремонту хірургічного відділення Кременчуцької ЦРЛ виконано та проведено частковий розрахунок у вигляді попередньої оплати за матеріали на суму 117 527,10 грн.
10 березня 2013 року між сторонами було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 року, згідно даного акту генпідрядник здав, а замовник прийняв роботи.
Як вже зазначалось, відповідно до п. 5.1. договору оплата за виконання роботи підрядником здійснюється замовником на основі актів виконаних робіт (КБ-2в і довідки КБ-3), підписаних представниками замовника і підрядника протягом 3 банківських днів після підписання акта виконаних робіт згідно п. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України.
Отже, за виконані роботи згідно Договору №99 від 03.04.2012 року Відповідач повинен був сплатити Позивачу 228 333,90 грн. терміном до 31.12.2013 (включно).
Позивач стверджує, що неодноразово звертався до лікарні з усними проханнями розрахуватися за виконані будівельні роботи, а 21.02.2014 року було направлено на адресу Кременчуцької ЦРЛ Претензію з вимогою провести розрахунки за Договором підряду (а.с. 97).
Таким чином, Позивач вважає, що зобов'язання за Договором №99 ним виконані належним чином, будівельні роботи прийняті Відповідачем і підлягають оплаті в повному обсязі.
Відповідач як на підставу своїх заперечень посилається на виконання ним всіх зобов'язань за даним Договором та вказує, що дану обставину вже було встановлено постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2014 по справі №917/2611/13, яку просить застосувати при розгляді даного спору в порядку статті 35 ГПК України.
При винесенні рішення суд виходить з наступного.
Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
Матеріали справи свідчать про те, що між Позивачем та Відповідачем виникли зобов'язання з договору підряду, згідно якого, в силу статті 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 2 статті 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.
Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).
В матеріалах справи відсутні докази наявності будь-яких зауважень чи заперечень з боку Відповідача щодо обсягів, якості та вартості виконаних робіт. Обґрунтовуючи свої заперечення Відповідач посилається на акт перевірки ОДФІ м. Кременчука, яким не підтверджено розміри кредиторської заборгованості Кременчуцької ЦРЛ через неприбуття представників ФОП ОСОБА_1 на проведення контрольних замірів, не наводячи доказів порушення Позивачем його зобов'язань за Договором.
Факт наявності заборгованості Відповідача перед Позивачем в сумі 228 333,90 грн. підтверджується матеріалами справи. Актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2013 року, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками, підтверджується факт виконання Позивачем підрядних робіт. Даний акт був підписаний обома сторонами, засвідчений печатками та не містить посилань на виявлення будь - яких недоліків або претензій до виконаних робіт.
Стосовно посилань Відповідача на преюдиційний характер судових рішень по справі №917/2611/13 при вирішенні даного спору суд зазначає наступне.
В силу статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Предметом розгляду у справі №917/2611/13 була сума основного боргу 45 896,00 грн. та нараховані на неї штрафні санкції за Договором підряду №99 від 03.04.2012, яка за додатковою угодою №2 повинна була бути сплачена у 2014 році, що й зазначила колегія суддів Вищого господарського суду України.
Відповідачем не спростовані обставини, які зазначені у позові, доказів сплати вартості виконаних Позивачем робіт відповідно до умов Договору на час розгляду даної справи не надано. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 228 333,90 грн., який підлягав сплаті у 2013 році відповідно до умов додаткової угоди №2, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частиною першої статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
З огляду на ч. 6 статті 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до статті 2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 9.2. Договору, при порушенні замовником термінів оплати за виконані роботи по договору, він виплачує підряднику пеню в розмірі 0,1% суми боргу, за кожний день затримки, але не більше подвоєної облікової ставки НБУ.
Позивачем нараховано Відповідачу за порушення умов договору пеню у розмірі 16 467,63 грн. за період з 15.03.2013 року по 15.09.2013 року.
Відповідачем була подана заява про застосування спеціальної позовної давності, якою Відповідач просить суд при прийнятті рішення у даній справі, на підставі статті 267 ЦК України застосувати спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення пені.
Згідно п. 1 статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно статті 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. В Договорі підряду №99 від 03.04.2012 сторонами не було погоджено збільшення позовної давності.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позивач заперечує проти заяви Відповідача щодо застосування спеціальної позовної давності з огляду на підписання між сторонами додаткової угоди №2 від 31.12.2013 до Договору підряду №99, в якій Відповідач фактично визнав існування суми основного боргу. З цього приводу суд зазначає, що визнання боржником основного боргу саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора, зокрема, неустойки, а отже підписання сторонами додаткової угоди №2 не свідчить про переривання перебігу позовної давності стосовно пені.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 статті 267 ЦК України). Відтак, заява Відповідача (вх. №14373 від 30.10.2014) про застосування спеціальної позовної давності в один рік, підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).
Частиною першою статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Судові витрати відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до статті 49 ГПК України.
У разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір"). Судом було встановлено, що у зв'язку із зменшенням позовних вимог Позивачу необхідно повернути з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 298,21 грн.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Кременчуцької Центральної районної лікарні (пр. Полтавський, 40, м. Кременчук, Полтавська область, 396270, код ЄДРПОУ 01999342) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 228 333,90 грн. основного боргу та 4566,68 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) з Державного бюджету України (код класифікації бюджету 22030001, банк: ГУ ДКСУ у Полтавській області, МФО 831019) 298,21 грн. судового збору сплаченого квитанцією №100704.775.1 від 21.08.2014 та квитанцією №0.0.301188173.1 від 25.09.2014, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи.
Повне рішення складено 04.11.2014.
Суддя Плотницька Н.Б.