ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 листопада 2014 р. Справа № 918/1471/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 35 по вул. Струтинської в м. Рівне "Терен"

про стягнення в сумі 37 255 грн. 15 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Покальчук О.К., НОМЕР_1 від 06.01.1997 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 35 по вул. Струтинської в м. Рівне "Терен" про стягнення в сумі 37 255,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

28.12.2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір № 13/2560-ТЕ-28 купівлі-продажу природного газу (надалі-договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач протягом січня - грудня 2013 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 151 656,43 грн.

Факт поставки природного газу відповідачеві стверджується актами прийому - передачі природного газу від 31.01.2013 року, від 28.02.2013 року, від 31.03.2013 року, від 30.04.2013 року, від 30.11.2013 року, від 31.12.2013 року.

Відповідач свій обов'язок щодо проведення розрахунків за поставлений газ виконав не у повному обсязі, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в розмірі 19 378,30 грн.

Крім того, позивач нарахував відповідачеві пеню в розмірі 9 440,18 грн., 3% річних в розмірі 2 532,40 грн. та інфляційні в розмірі 5 904,28 грн.

В матеріально-правове обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України та ст. ст. 22, 193, 231 ГК України.

Ухвалою суду від 16.10.2014 року порушено провадження, справу призначено до розгляду на 27.10.2014 року.

Ухвалою суду від 27.10.2014 року розгляд справи відкладено на 03.11.2014 року.

У судове засідання з'явився представник відповідача, який просив зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки прострочення платежів за договором відбулася з вини частини мешканців будинку, які несвоєчасно здійснюють внесення плати за теплопостачання. На підтвердження зазначено надано виконавчі листи Рівненського міського суду.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність копій документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір № 13/2560-ТЕ-28 купівлі-продажу природного газу (надалі-договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору (п. 1.1. договору).

За п. 11.1. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Згідно з п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом до 233 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб.м.): січень - 25, лютий - 25, березень - 20, квітень - 15, травень - 15, червень - 15, липень - 15, серпень - 15, вересень - 15, жовтень - 20, листопад - 25, грудень - 28.

Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Відповідно до п.п. 3.3., 3.4. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числі місяця, наступного за місцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числі зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивачем протягом січня-грудня 2013 року на виконання умов договору поставлено відповідачу 115,839 куб.м. газу на загальну суму 151 656,43 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 року на суму 34 767,11 грн., від 28.02.2013 року на суму 28 044,37 грн., від 31.03.2013 року на суму 32 030,89 грн., від 30.04.2013 року на суму 10 935,76 грн., від 31.10.2013 року на суму 7 317,12 грн., від 30.11.2013 року на суму 14 872,51 грн., від 31.12.2013 року на суму 23 688,67 грн.

Ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ України. Ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%-218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн. У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію. Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 254 203,00 грн., крім того ПДВ - 50 840,60 грн., разом з ПДВ - 305 043,60 грн. (п.п. 5.1.-5.3., 5.5. договору).

За п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовим коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.

У платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково вказувати номер та дату договору, призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за даним договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по даному договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості (п. 6.3. договору).

Відповідач свої зобов'язання з оплати природного газу, поставленого протягом січня-грудня 2013 року, виконував не у повному обсязі, сплативши 132 278,13 грн., що стверджується банківськими виписками.

Отже, розмір основного боргу складає 19 378,30 грн.

Як встановлено ч. 1. ст. 12 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» відповідач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У той же час, як встановлено судом із банківських виписок, долучених позивачем до матеріалів справи, сума основного боргу в розмірі 19 378,30 грн., яка заявлена до стягнення, сплачена відповідачем 29.08.2014 року.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Зазначене також стверджується узагальненням практики, викладеної в п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення, зокрема 19 378,30 грн. 13.10.2014 року, що стверджується штемпелем, проставленим підприємством зв'язку на конверті, у той час як вказана заборгованість сплачена відповідачем 29.08.2014 року, отже в цій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Крім того, позивач за неналежне виконання грошових зобов'язань з оплати поставленого газу здійснив нарахування пені в розмірі 9 440,18 грн., 3% річних в розмірі 2 532,40 грн. та інфляційних в розмірі 5 904,28 грн.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних, суд встановив, що розмір першої становить 9 415,25 грн. (при заявленому - 9 440,18 грн.), других - 2 521,52 грн. (при заявленому - 2 532,40 грн.), третіх - 5 831,50 грн. (при заявленому - 5 904,28 грн.) (розрахунок додається). Отже, заявлені позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних та 3% річних підлягають частковому задоволенню.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, то вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо ( п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Вказана процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора.

Можливість зменшення розміру неустойки передбачена також ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Суд, дослідивши ступінь виконання зобов'язання, встановив, що останнє станом на дату звернення до суду виконане у повному обсязі. Несвоєчасність сплати зумовлена неналежним виконанням мешканцями ОСББ своїх зобов'язань щодо оплати вартості теплової енергії. Відповідачем вживалися заходи щодо стягнення з боржників заборгованості за спожите теплопостачання, а відтак щодо виконання зобов'язань перед позивачем за договором, про що свідчать виконавчі листи, видані Рівненським міським судом.

Також судом враховано, що пеня, стягнута у даній справі, буде розподілена між усіма членами відповідача, у тому числі тими, які належним чином виконують свої зобов'язання зі сплати виставлених рахунків.

Крім того, прострочення виконання зобов'язання, а відтак і наслідки його порушення, є незначними.

За таких обставин, керуючись ст. 83 ГПК України, суд вважає за можливе зменшити розмір пені з 9 415,25 грн. до 5 000,00 грн.

Зважаючи на викладене, позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів заявлені позовні вимоги, а відповідач, в свою чергу, не надав доказів в їх спростування, відтак останні підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 35 по вул. Струтинської в м. Рівне "Терен" (вул. Струтинської,35, м. Рівне, 33003, код ЄДРПОУ 34518664) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького,6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 2 521,52 грн. 3% річних, 5 831,50 грн. інфляційних, 5 000,00 грн. пені, 871,30 грн. судового збору.

3. У задоволенні позову про стягнення 19 378,30 грн. основного боргу, 4 440,18 грн. пені, 10,88 грн. 3% річних та 72,78 грн. інфляційних відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 04.11.2014 року.

Суддя Андрійчук О.В.