Справа № 392/2051/14-ц
2/392/762/14
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.11.2014 року Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі головуючої судді Бугайченко Т.А. , при секретарі Кісіль О.Л., за участі прокурора Любченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мала Виска цивільну справу за позовом прокурора Маловисківського району, який звернувся в інтересах ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Гульдас», треті особи відділ Держземагенства у Маловисківському районі Кіровоградської області, реєстраційна служба Маловисківського району Кіровоградської області про визнання договору оренди землі та додаткової угоди до нього недійсними та про зобов»язання повернути земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Маловисківського району в інтересах ОСОБА_1 звернувся з позовом до СФГ «Гульдас» і просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Гульдас», визнати недійсною додаткову угоду до договору № НОМЕР_1, яка була укладена між ОСОБА_1 та відповідачем та зобов»язати відповідача звільнити і повернути шляхом укладення акту прийому-передачі ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 8.8 га, яка розташована на території Паліївської сілької ради Маловисківського району. Позовні вимоги мотивує тим, що Маловисківським РВ УМВС України в Кіровоградській області 30.09.2014 року за заявою ОСОБА_1 розпочато кримінальне провадження за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 358 КК України. В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку являється власником земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 8.80 га , яка розташована на території Паліївської сілької ради Маловисківського району. 10 січня 2005 року між ОСОБА_1 та СФГ «Гульдас» було укладено договір оренди спірної земельної ділянки, який був зареєстрований у Маловисківському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» 29.05.2009 року. На підставі експертних досліджень, які були проведені в рамках кримінального провадження було встановлено, що до договору оренди були внесені зміни в дату його укладення та кінцевої дати строку дії договору. Крім того 07.04.2014 року Реєстраційною службою Маловисківського РУЮ було проведено державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про строк дії обтяження спірної земельної ділянки до 29.05.2019 року. Оскільки ОСОБА_1 є пенсіонером, через похилий вік не спроможна самостійно захищати свої права, продовження строку договору не погоджувала, а термін дії договору оренди є істотною його умовою, яка додержана сторонами не була, вимушений звернутись за захистом прав останньої.
В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.
ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та пояснила, що про внесення числених виправлень у спірний договір дізналась у 2009 році при зверненні до відділу Держземагенства. Наразі має претензії до відповідача щодо розміру орендної плати, яка їй виплачується на підставі договору оренди землі. Тому вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, та враховуючи дату отримання позивачем копії спірного договору, просив суд застосувати позовну давність до позовних вимог . При цьому факт внесення виправлень до договору оренди не оспорював. Пояснив це необхідністю здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки договір для реєстрації було подано лише у 2008 році, але відділ Держземагенства у реєстрації відмовив з тих підстав, що договір протягом трьох років зареєстровано не було.
Представник відділу Держземагенства просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник реєстраційної служби в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані ними докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до Державного акту серії КР № 075146, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 586 є власниками земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 8.80 га, яка розташована на території Паліївської сілької ради Маловисківського району Кіровоградської області.
10 січня 2005 року між ОСОБА_1 та Селянським фермерським господарством «Гульдас» укладено договір оренди землі № НОМЕР_1, який було зареєстровано у Маловисківському районному відділі КРФ ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» 29 травня 2009 року. Відповідно до п. 3.1 договору його було укладено строком на 10 років.
На підставі акту прийняття - передачі від 10 січня 2005 року земельна ділянка була передана в оренду Селянському фермерському господарству «Гульдас».
Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 359 від 05.12.2013 року , яка була проведена в межах кримінального провадження від 30.09.2013 року № 12013120190001153, та об»єктом дослідження якої були вищевказані договір оренди та акт прийняття - передачі земельної ділянки, в місці розташування цифри « 8» в даті документу в правому верхньому куті першої сторінки досліджуваного договору оренди земельної ділянки, має місце зміна первісного змісту у вигляді дописки окремих елементів до цифри « 5», що утворило цифру « 8». В місці розташування рукописного запису цифр « 18» в розділі досліджуваного договору оренди, після тексту « 3.1. Цей Договір укладено строком на 10 років і діє до «__», має місце зміна первісного змісту у вигляді дописки окремих елементів до цифри 5, що утворило цифру 8. В місці розташування цифри 8 в даті документу в правому верхньому куті першої сторінки досліджуваного акту прийняття - передачі земельної ділянки в оренду, має місце зміна первісного змісту у вигляді дописки окремих елементів до цифри « 5», що утворило цифру « 8». В місці розташування цифри 8 в даті документу в правому верхньому куті першої сторінки досліджуваного договору оренди раніше була цифра « 5». В місці розташування рукописного запису цифр « 18» в розділі 3 досліджуваного договору оренди , після тексту « 3.1. Цей Договір укладено строком на 10 років і діє до «__», раніше був рукописний запис « 15». В місці розташування цифри « 8» в даті документу в правому верхньому куті першої сторінки досліджуваного акту прийняття - передачі земельної ділянки, раніше був рукописний запис « 5».
07 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та СФГ «Гульдас» було укладено додаткову угоду з назвою «до договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 який зареєстровано за номером 40937400380 та діє до 10 січня 2018 року». Відповідно до змісту вказаної додаткової угоди сторони внесли зміни до договору оренди щодо розміру орендної плати, умов збереження стану об»єкта оренди та щодо передачі земельної ділянки у заставу та внесенні до статутного фонду. Фактично питання щодо погодження продовження строку дії договору оренди сторонами обумовлено не було.
Вказана додаткова угода, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.04.2013 року була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Та зазначено строк її дії до 29.05.2019 року.
Статті 10 та 60 ЦПК України передбачають, що кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб , поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін на інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі Пленум), зокрема п.8 визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
З вищезазначеного убачається, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов"язує визнання правочинів недійсними і настання відповідних наслідків, а саме : відповідність змісту правочину вимогам закону; додержання встановленої форми правочину; правоздатність сторін; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За правилами ч.1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами також договором оренди землі.
Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.( ч.1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі")
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору оренди.
Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України "Про оренду землі", а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19, цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Частиною 1 ст.14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).(ч.2 ст. 207 ЦК України) . Тобто своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідків. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.
Враховуючи висновок судової почеркознавчої експертизи є всі підстави вважати, що сторни 10 січня 2005 року під час укладення спірного договору оренди дійшли згоди, щодо строку його дії (10 років), тобто до 10 січня 2015 року. Тому підстав для визнання його недійсним, виходячи з доводів представника позивача, суд не вбачає. Адже підроблення документів може бути підставною для притягнення до відповідальності, а не підставою припинення зобов»язання.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до п. 7.2 оспорюваного договору оренди , повернення земельної ділянки орендодавцю здійснюється у 5-денний строк з моменту закінчення терміну дії договору за відповідним актом прийняття - передачі. Тому у разі невиконання відповідачем взятих на себе зобов»язань після закінчення строку дії договору, ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутись до суду з віндикаційним позовом.
Щодо позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди, суд зазначає наступне.
Укладаючи додаткову угоду сторони внесли зміни до первісного договору оренди стосовно розміру орендної плати, обумовили умови збереження стану об»єкта оренди , умови передачі земельної ділянки у заставу та умови внесення земельної ділянки до статутного фонду.
Під час укладення додаткової угоди сторонами питання про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки не обумовлювалось. А назва додаткової угоди не може розцінюватись, як зміна зобов»язання.
Фактично порушення прав позивача виникло з підстав внесення державним реєстратором відомостей до державного реєстру про наявні обтяження належної їй земельної ділянки строком до 29.05.2019 року.
Вимоги про визнання незаконним рішення державного реєстратора про державну реєстрацію додаткової угоди та про скасування запису про державну реєстрацію додаткової угоди не заявлялись, тому суд розцінює це як невірно обраний спосіб захисту.
Судові витрати по справі суд покладає на рахунок держави.
Керуючись ст.ст.10, 11, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України суд , -
ВИРІШИВ :
В задоволенні позову прокурора Маловисківського району, який звернувся в інтересах ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Гульдас» про визнання договору оренди землі та додаткової угоди до нього недійсними та про зобов»язання повернути земельну ділянку - відмовити.
Судові витрати по справі покласти на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області через Маловисківський районний суд Кіровоградської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: Т.А.Бугайченко