УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Дербенцевої Т.П., Савченко В.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, про виділ у натурі частки в спільній сумісній власності, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 07 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Київської області від 24 січня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 звернулись до суду з вищевказаним позовом про виділ у натурі частки в спільній сумісній власності, в обґрунтування вимог посилаючись на те, що їм на праві власності належить по 1/4 частини жилого будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_4 та її малолітній син - ОСОБА_5 є власниками іншої частини вказаного будинку по 1/4 частини кожен. Жилий будинок АДРЕСА_1 складається з чотирьох жилих кімнат, допоміжних кімнат, загальною площею 94,5 кв. м, жилою площею 50,6 кв. м, та двох підвалів, площею 21,7 кв. м.

Позивачі зазначали про те, що відповідачі в будинку не проживають та не користуються ним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.

Зазначаючи про те, що вона прийняла спадщину після померлої ОСОБА_6, а саме: 1/4 частини спірного будинку, ОСОБА_3 уточнила вимоги та на підставі ст.ст. 358, 364 ЦК України просила визнати за нею право власності на 39/100 частини вищевказаного жилого будинку з відповідними господарськими будівлями і спорудами та виділити їх у натурі відповідно з варіантом № 3 експертизи, а саме: кімнату 1-1, площею 10,1 кв. м, кімнату 1-2, площею 6 кв. м, кімнату 1-3, площею 6,1 кв. м, кімнату 1-7, площею 15 кв. м, та господарські будівлі і споруди: погріб - літ. б/пг, гараж - літ. Б-1, 1/2 частини хвіртки - № 1, 1/2 частини огорожі - № 2. Визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на 61/100 частини спірного жилого будинку з відповідними господарськими будівлями і спорудами та виділити їх в натурі згідно з варіантом № 3 експертизи, а саме: кімнату 1-4, площею 7,2 кв. м, кімнату 1-5, площею 8,1 кв. м, кімнату 1-6, площею 20,3 кв. м, підвал, площею 10,5 кв. м, та господарські будівлі і споруди: підвал, площею 11,2 кв. м, 1/2 частини хвіртки - №1, 1/2 частини огорожі - № 2. Стягнути на її користь з ОСОБА_4 1918 грн 22 коп. компенсації різниці вартості часток та зобов'язати останню між приміщенням 1-5, площею 8,1 кв. м, та приміщенням 1-6, площею 20,3 кв. м, влаштувати дверний проріз для забезпечення сполучення вказаних приміщень між собою; у приміщенні 1-5, площею 8,1 кв. м, влаштувати перегородку та дверний проріз в ній для забезпечення частини будинку, що пропонується до виділу, коридором та санвузлом; у новоутвореному приміщенні коридору 2-1, площею 3 кв. м, у зовнішній стіні жилого будинку влаштувати дверний проріз для забезпечення входу з внутрішньодворової території до частини будинку, яку пропонується виділити; приміщення 2-3, площею 7,20 кв. м, обладнати під кухню; зобов'язати відповідача між приміщенням 1-4, площею 7,2 кв. м, та приміщенням 1-7, площею 15 кв. м, а також між приміщенням 1-6, площею 20,3 кв. м, та приміщенням 1-7, площею 15 кв. м, закласти дверні прорізи для ізоляції частини жилого будинку, що пропонується їй до виділу.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 07 листопада 2013 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 39/100 частини жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_3 в натурі у володіння, розпорядження та користування з визнанням права власності 39/100 частини жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1, а саме: кімнату - № 1-1, площею 10,1 кв. м, кімнату - № 1-2, площею 6 кв. м, кімнату - № 1-3, площею 6,1 кв. м, кімнату - № 1-7, площею 15 кв. м, загальною вартістю 83 479 грн 89 коп., та виділено в натурі господарські будівлі та споруди, а саме: погріб з шийкою - літ. «б/пг», вартістю 15 671 грн, гараж - літ. «Б-1», вартістю 29 502 грн, 1/2 частини хвіртки - № 1, вартістю 323 грн 50 коп., 1/2 частини огорожі - № 2, вартістю 2949 грн.

Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на 61/100 частини жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у натурі у володіння, розпорядження та користування, з визнанням права власності, 61/100 жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1, а саме: кімнату - № 1-4, площею 7,2 кв. м, кімнату - № 1-5, площею 8,1 кв. м, кімнату - № 1-6, площею 20,3 кв. м, підвал, площею 10,5 кв. м, підвал, площею 11,2 кв. м, загальною вартістю 130 571 грн 11 коп., та виділено господарські будівлі та споруди, а саме: 1/2 частини хвіртки - № 1, вартістю 323 грн 50 коп., 1/2 частини огорожі - № 2, вартістю 2 949 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію різниці вартості часток у розмірі 1918 грн 22 коп.

Зобов'язано ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, між приміщенням - № 1-5 та приміщенням - № 1-6, влаштувати дверний проріз для забезпечення сполучення вказаних приміщень між собою, у приміщенні - № 1-5 влаштувати перегородку та дверний проріз у ній для забезпечення частини будинку, що пропонується до виділу, коридором та санвузлом, у новоутвореному приміщенні коридору - № 2-1, у зовнішній стіні жилого будинку влаштувати дверний проріз для забезпечення входу з внутрішньо-дворової території до частини будинку, яку пропонується виділити, а також приміщення - № 2-3 обладнати під кухню.

Зобов'язано ОСОБА_3 між приміщенням - № 1-4 та приміщенням - № 1-7, а також між приміщенням - № 1-6, та приміщенням - № 1-7, закласти дверні прорізи для ізоляції частини жилого будинку, що пропонується до виділу.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 24 січня 2014 року рішення Богуславського районного суду Київської області від 07 листопада 2013 року в частині визнання за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності на 61/100 частини будинку з виділенням у власність конкретних приміщень та частини надвірних будівель і споруд, у частині стягнення грошової компенсації та судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на 61/100 частини жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_1, в рівних частинах за кожним (по 1/2) з виділенням у власність наступних приміщень: кімнати - № 1-4, площею 7,2 кв. м, кімнати - № 1-5, площею 8,1 кв. м, кімнати - № 1-6, площею 20,3 кв. м, підвалу, площею 10,5 кв. м, підвалу, площею 11,2 кв. м, та господарських будівель і споруд: 1/2 частини хвіртки - № 1, 1/2 частини огорожі - № 2. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2 737 грн компенсації різниці вартості часток у виділеному майні. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення (ч. 3 ст. 335 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду в повній мірі не відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходячи з висновку додаткової судової будівельно-технічної (оціночно-будівельної) експертизи про технічну можливість поділу будинку в натурі, висновків відділу архітектури, пожежної і санітарної інспекції про допустимість поділу будинку в натурі на дві окремі ізольовані квартири та пов'язані з цим переобладнання, дійшов висновку про виділення в натурі позивачці 39/100 частини спірного домоволодіння та відповідачам 61/100 його частини відповідно до варіанту № 3 вищевказаної експертизи, який суд вважав ефективним.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання за відповідачами права власності на 61/100 частини домоволодіння, виділення її в натурі та в частині стягнення грошової компенсації різниці вартості часток і судових витрат, дійшов висновку про визнання права власності на 61/100 частини спірного домоволодіння за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках за кожним та виділення їм в натурі вказаної частини відповідно до варіанту № 3 експертизи; стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача різниці вартості часток, судових витрат, пов'язаних з проведенням експертизи в розмірі 6 200 грн та про відмову в позові в частині стягнення витрат на правову допомогу.

Із такими висновками апеляційного суду повністю погодитись не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судами встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належав жилий будинок АДРЕСА_1 по 1/4 частини кожному.

Жилий будинок АДРЕСА_1 складається з чотирьох жилих кімнат, допоміжних кімнат, загальною площею 94,5 кв. м, жилою площею 50,6 кв. м, та двох підвалів, площею 21,7 кв. м.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.

Відповідно до заповіту, складеного ОСОБА_6 03 липня 2009 року, спадкоємцями належної їй на праві власності 1/4 частки жилого будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Відповідно до висновку додаткової судової будівельно-технічної (оціночно-будівельної) експертизи від 18 липня 2013 року № СЕ-1-1-150/13 технічно можливі чотири варіанти виділення в натурі 1/2 частини будинку з незначним відступленням від розміру ідеальних часток.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на 39/100 частини спірного домоволодіння і виділення її в натурі та ухвалюючи нове рішення в частині визнання права власності за ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на 61/100 частини домоволодіння та виділення її в натурі, апеляційний суд у порушення ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України не з'ясував, хто прийняв спадщину після померлої ОСОБА_6, та не встановив дійсний розмір часток сторін у спірному домоволодінні, без встановлення яких передчасно дійшов висновку про зазначений спосіб виділу майна, виділення його в натурі та про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації вартості часток у майні; в своєму рішенні не навів мотивів виділення часток у натурі відповідно до варіанту № 3 експертизи.

Крім того, ухвалюючи нове рішення в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судових витрат, пов'язаних з проведенням експертизи в справі, апеляційний суд не звернув уваги на положення ч. 5 ст. 86 ЦПК України та постанову Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» відповідно до п. 2 ч. 5 якої витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, не можуть перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Мін'юсту, тому необґрунтовано стягнув зазначені витрати в розмірі 6 200 грн.

Відповідно до ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки апеляційним судом допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 07 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Київської області від 24 січня 2014 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.С. Олійник

Судді: В.І. Амелін

В.П. Гончар

Т.П. Дербенцева

В.О. Савченко