У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Олійник А.С.,
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,
Савченко В.О., Парінової І.К.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Погребищенського РВ УМВС України у Вінницькій області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення апеляційного суду Вінницької області від 15 квітня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, із урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з Погребищенського РВ УМВС України у Вінницькій області та Державного казначейства України (правонаступником якого є Державна казначейська служба України) відшкодування майнової шкоди у розмірі 60 075 грн 84 коп., а також 50 000 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25 листопада 2010 року дільничний інспектор Погребищенського РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_4, керуючи службовим автомобілем «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_2, на автодорозі сполученням Турбів-Погребище-Сквира порушив Правила дорожнього руху України та допустив зіткнення з автомобілем «Ніссан Прімера», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_4 та два пасажири в його автомобілі загинули від отриманих травм, а ОСОБА_3 завдано тяжких тілесних ушкоджень. Крім того, останньому завдано майнову та моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачами.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 березня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з Погребищенського РВ УМВС України у Вінницькій області на користь позивача 60 075 грн 84 коп. майнової шкоди, а також 30 000 грн. моральної шкоди, шляхом списання зазначеної суми коштів Державною казначейською службою України. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 15 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь позивача 60 075 грн 84 коп. відшкодування майнової шкоди, а також 30 000 грн моральної шкоди, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку. Вирішено питання про розподіл судових витрат та зменшено їх розмір.
У касаційній скарзі Державна казначейська служба України просить скасувати рішення апеляційного суду у справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що 25 листопада 2010 року приблизно о 13 год. 00 хв. водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем «ВАЗ-2107», державний номер НОМЕР_2, рухаючись по автодорозі сполученням Турбів-Погребище-Сквира, допустив порушення Правил дорожнього руху України та зіткнувся з автомобілем «Ніссан Прімера», державний номер НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_3
Під час вчинення ДТП ОСОБА_4 перебував у службових відносинах із Погребищенським РВ УМВС України у Вінницькій області.
Постановою Погребищенського районного суду Вінницької області від 11 січня 2013 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та закрито провадження у кримінальній справі на підставі п. 8 ст. 6 КПК України
Внаслідок ДТП ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, йому визначено ІІ групу інвалідності.
Ухвалюючи рішення про задоволення частково позову, суд першої інстанції виходив із того, що шкоди позивачу завдано дільничним інспектором міліції при виконанні ним службових обов'язків, тому завдана майнова та моральна шкода на підставі ч. 1 ст. 1172 ЦК України підлягає стягненню з Погребищенського РВ УМВС України у Вінницькій області, шляхом списання Державною казначейською службою України.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що винною у ДТП є посадова особа Погребищенського РВ УМВС України у Вінницькій області, проте дійшов висновку, що шкода має бути відшкодована на підставі ст. 1174 ЦК України Державною казначейською службою України, за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах. Зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійснення нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономної Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Із змісту ст. 1174 ЦК України випливає, що суб'єктом завдання шкоди за цією статтею є тільки посадова або службова особа органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію» міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Згідно із п. 1.6 Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 550 від 11 листопада 2010 року, дільничний (старший) інспектор міліції - посадова особа органу внутрішніх справ, на яку покладено виконання завдань служби дільничних інспекторів міліції та яку наділено повноваженнями відповідно до законодавства.
Таким чином, встановивши наявність складу цивільного правопорушення у діях посадової особи органу державної влади під час виконання нею службових обов'язків, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про застосування до правовідносин між сторонами ст. 1174 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Згідно із п. п. 5 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України № 460/2011 від 13 квітня 2011 року, казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Під час вирішення спору апеляційний суд встановив характер правовідносин між сторонами, дав належну оцінку доказам завдання майнової та моральної шкоди та дійшов обґрунтованого висновку про покладення обов'язку відшкодування такої шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку.
З огляду на положення ст. 1174 ЦК України та ст. 25 Бюджетного кодексу України, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про безпідставність вимог до Державної казначейської служби України у зв'язку з відсутністю їх вини у завданні шкоди позивачу.
Таким чином, висновки апеляційного суду узгоджуються із нормами матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги Державної казначейської служби України є необґрунтованими та спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами справи.
З огляду на викладене, рішення апеляційного суду необхідно залишити без змін відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Державної казначейської служби України відхилити.
Рішення апеляційного суду Вінницької області від 15 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: А.С. Олійник
Судді: