КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2014 р. Справа№ 911/2736/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників:

від позивача: Філатова О.Б. - представник за довіреністю,

від відповідача: Сидорчук Р.Д. - представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»

на рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2014р.

у справі №911/2736/14 (суддя Лопатін А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті»

до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»

про стягнення 99 600,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трініті» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі-відповідач) про стягнення 99 600,00 грн. боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № 21 від 04.02.2014 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.07.2014 року у справі №911/2736/14 позовні вимоги задоволено.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трініті» 99 600,00 грн. основного боргу та 1 992,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 30.07.2014р., відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи; неправильне застосування та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.02.2014р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, був укладений договір поставки №21 (далі-Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність покупцеві товар (рукавиці брезентові та рукавиці бавовняні комбіновані з брезентовими наладониками) відповідно до специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти поставлений постачальником товар та оплатити його відповідно до умов Договору.

Пунктом 1.2 Договору сторони погодили, що об'єм закуповуваного товару може бути зменшено, в залежності від реального фінансування видатків.

Відповідно до п.2.2 Договору поставка товару здійснюється протягом 13 днів з моменту отримання постачальником письмової заявки від покупця.

Згідно із п.2.3 Договору право власності на товар переходить з моменту отримання товару покупцем та підписання сторонами накладної та акту прийому-передачі.

Оплата здійснюється шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача з відстрочкою платежу в 120 календарних днів після поставки товару та підписання акту приймання-передачі (п.4.2 Договору).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств.

Додатком № 1 (специфікація №1 від 04.02.2014 року) до Договору передбачено певний перелік товарів, які можуть бути предметом поставки за вказаним договором. Даний додаток підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств.

На виконання умов Договору позивачем здійснено поставку товару, про що свідчить наявна у матеріалах справи підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена відтисками печаток підприємств накладна №Т-0070 від 28.02.2014 року на суму 99 600,00 грн.

Товар було отримано відповідачем через свого представника Анатольєву О.О. на підставі довіреності від 28.02.2014 року № 56/634, відповідно до якої остання має право отримувати певний перелік цінностей від ТОВ "Трініті" за Договором № 21 від 04.02.2014 року.

Дана обставина сторонами не заперечується.

Як вже зазначалося, пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача з відстрочкою платежу в 120 календарних днів після поставки товару та підписання акту приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи акт прийому-передачі передбаченого специфікацією № 1 товару було підписано 28.02.2014 року уповноваженими представниками сторін та скріплено відтисками печаток підприємств.

Проте, як зазначає позивач, станом на дату винесення оскаржуваного рішення суду, відповідач з позивачем за поставлений товар не розрахувався, а тому, заборгованість відповідача перед позивачем становить 99 600,00 грн. Документально-підтверджені докази протилежного відповідачем до суду не надано.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у частині оплати поставленого товару за договором від 04.02.2014 р. № 21.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, а також враховуючи норми статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, та у зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався за нього розрахуватись. Оскільки, відповідач не розрахувався за поставлений товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, в зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 та 7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із п.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідачем відповідно до вимог ст. ст.32-34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 99 600,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання апелянта на п.9.1 Договору, як на підставу звільнення від сплати боргу за поставлений товар, судова колегія не приймає до уваги, оскільки у результаті дії непереборної сили сторона звільняється від відповідальності, тобто від певного додаткового невигідного зобов'язання (наприклад, від відшкодування збитків, сплати неустойки тощо). Але сторона не звільняється від головного обов'язку (передати майно, виконати роботу, надати послугу тощо), аж доки договір не буде розірвано у передбачених випадках і з передбаченими наслідками.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення суду.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2014р. у справі №911/2736/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.07.2014 року у справі №911/2736/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2736/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 05.11.2014р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв