У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Савченко В.О., Парінової І.К.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 січня 2014 року, рішення апеляційного суду Київської області від 1 квітня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, просив стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість з орендної плати за період із 20 квітня 2010 року до 21 листопада 2011 року у розмірі 16 704 грн, а також неустойку за користування річчю за період із 21 листопада 2011 року до 31 грудня 2012 року у розмірі 23 328 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20 квітня 2010 року між сторонами укладено договір оренди обладнання, за умовами якого ОСОБА_4 було передано у платне користування риштування рамні на строк тридцять календарних днів.

Відповідно до умов договору оренди обладнання розмір орендної плати становить 28 грн 80 коп. за день.

У зв'язку з несплатою орендної плати більше трьох місяців, 21 листопада 2011 року відповідачу було направлено повідомлення про відмову від договору в односторонньому порядку та вимогу повернути орендоване обладнання.

На виконання рішення суду обладнання відповідачем було повернуто у січні 2013 року.

За таких обставин, із відповідача підлягає стягненню орендна плата за період із 20 квітня 2010 року до 21 листопада 2011 року, а також визначена ст. 785 ЦК України пеня у розмірі подвійної плати за користування річчю за період із 21 листопада 2011 року (дата направлення листа відповідачу про відмову від договору) до 31 грудня 2012 року.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 січня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача орендну плату у розмірі 16 704 грн та пеню - 5 184 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 1 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано у частині стягнення пені та ухвалено нове рішення про відмову в позові у цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_3 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції у частині стягнення пені, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Судові рішення суду першої та апеляційної інстанції у частині стягнення орендної плати не оскаржуються, а тому в цій частині вони не переглядаються.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 20 квітня 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір № 06-04, за умовами якого останньому передано у тимчасове платне користування один комплект риштування рамні, строк оренди - 30 календарних днів; розмір орендної плати - 28 грн 80 коп. за один день.

20 квітня 2010 року обладнання передано орендарю за актом приймання-передачі.

21 листопада 2011 року орендодавець направив орендарю лист про розірвання договору оренди в односторонньому порядку у зв'язку з несплатою орендної плати більше ніж за три місяці.

23 січня 2013 року обладнання було повернуто орендодавцю.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача пені, суд першої інстанції стягнув її в межах строку позовної давності, визначеного у п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦПК України, за період із 25 жовтня 2013 року і до дня ухвалення рішення суду у розмірі 5 184 грн.

Ухвалюючи нове рішення про відмову в позові в цій частині, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки стягнув неустойку за інший період, ніж просив позивач.

Із висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Стаття 785 ЦК України визначає обов'язок наймача у разі припинення договору найму та наслідки невиконання цього обов'язку.

Визначена ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойка застосовується незалежно від того, чи передбачена вона договором найму.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та вказуючи про неправильність розрахунків суду при обчисленні розміру пені внаслідок виходу за межі позовних вимог, апеляційний суд у порушення ст. ст. 303, 316 ЦПК України не вирішив спір у цій частині, не навів у мотивувальній частині рішення власних розрахунків розміру пені у межах позовних вимог та необґрунтовано відмовив у позові в цій частині.

Поза увагою апеляційного суду залишився висновок суду першої інстанції про стягнення пені в межах строку позовної давності, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 20 березня 2012 року (справа № 3-13гс12), який є обов'язковим для всіх судів України, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним.

Таким чином, застосувавши до спірних правовідносин п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та помилково стягнув пеню в межах спеціального строку позовної давності.

З огляду на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин справи, ухвалене апеляційним судом рішення у частині вирішення позову про стягнення пені необхідно скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 1 квітня 2014 року скасувати у частині вирішення позову про стягнення пені, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: А.С. Олійник

Судді: В.І. Амелін

В.П. Гончар

В.О. Савченко

І.К. Парінова