УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Дербенцевої Т.П., Савченко В.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Балтського районного суду Одеської області від 21 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з указаним позовом, в обґрунтовування вимог посилаючись на те, що 29 серпня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 5 028 грн 40 коп. зі сплатою 25,08 % річних на суму залишку заборгованості строком до 29 серпня 2007 року.

Відповідач належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 85 580 грн 36 коп., з яких: 5 027 грн 40 коп. - заборгованість за кредитом, 25 828 грн 58 коп. - заборгованість за процентами, 50 173 грн 13 коп. - пеня, 500 грн - штраф (фіксована ставка), 4051 грн 45 коп. - штраф (процентна складова), яку банк просив стягнути на свою користь з відповідача.

Заочним рішенням Балтського районного суду Одеської області від 21 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2014 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати вказані рішення суду першої інстанції і ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та вирішувати такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що банком пропущено строк позовної давності, тому дійшов висновку про відмову в позові на підставі ст. 267 ЦК України.

Із такими висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 29 серпня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 5 028 грн 40 коп. зі сплатою 25,08 % річних на суму залишку заборгованості строком до 29 серпня 2007 року.

ОСОБА_3 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 85 580 грн 36 коп., з яких: 5 027 грн 40 коп. - заборгованість за кредитом, 25 828 грн 58 коп. - заборгованість за процентами, 50 173 грн 13 коп. - пеня, 500 грн - штраф (фіксована ставка), 4051 грн 45 коп. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Цивільний кодекс України не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропуском позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.

У матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_3 про застосування позовної давності, розгляд справи в суді першої інстанції проведено у заочному порядку за відсутності відповідача.

Таким чином, висновок суду про відмову в позові у зв'язку з застосуванням строку позовної давності незалежно від наявності заяви сторони у спорі є помилковим.

Згідно з ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 21 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2014 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.С. Олійник

Судді: В.І. Амелін

В.П. Гончар

Т.П. Дербенцева

В.О. Савченко