Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Літвінова Є.В., Кравченка С.І.,

за участю прокурора Лисого С.Л.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 липня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 27 червня 2013 року та вирок Апеляційного суду Полтавської області від 22 січня 2014 року.

Вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 27 червня 2013 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що на території України не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 400 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 470, 40 грн. судових витрат.

Вирішено питання про речові докази відповідно до ст. 81 КПК 1960 року.

Зазначеним вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 19 години, під час розпиття спиртних напоїв зі своїм знайомим ОСОБА_4 у будинку останнього, що знаходиться по АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків наніс ОСОБА_4 численні удари руками в область голови, після чого схопивши ніж наніс ОСОБА_4 більше 40 ударів по різним частинам тіла, спричинивши тілесні ушкодження від яких ОСОБА_4 помер на місці вчинення злочину.

За апеляцією прокурора вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 27 червня 2013 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано Апеляційним судом Полтавської області, та постановлено новий вирок від 22 січня 2014 року, яким ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК призначено покарання у виді 14 років позбавлення волі.

У касаційній скарзі засуджений просить судові рішення скасувати а справу направити на додаткове розслідування. Під час касаційного розгляду ОСОБА_1 змінив касаційні вимоги та просив скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповноту досудового та судового слідства, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону. Зазначає про те, що суд приймаючи рішення про доведеність його вини у вчиненні злочину посилався на неналежні докази, а під час судових засідань було порушено його право на захист, при постановленні вироку неправильно вирішено питання щодо судових витрат.

Прокурор у своїй касаційній скарзі просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а справу належить направити на новий судовий розгляд.

На касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_1 подав свої заперечення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, та не підтримав касаційну скаргу прокурора, пояснення засудженого та захисника, які підтримали касаційну скаргу ОСОБА_1 та заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оцінюючи правильність постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень з огляду на правильність застосування кримінального закону та дотримання вимог кримінально-процесуального закону колегія суддів вважає, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та правильність кваліфікації його дій підтверджується зібраними по справі, дослідженими під час судового засідання і наведеними у вироку доказами у їх сукупності.

Так, приймаючи рішення про доведеність вини ОСОБА_1, суд належним чином перевірив та дав оцінку показанням потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які вказували на причетність засудженого до вчинення злочину, відомості, які містяться у висновках судово-медичних та судово-криміналістичних експертиз, протоколу огляду місця події, речовим доказам. Підстави вважати, що вказані докази були зібрані з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, у зв'язку з чим вони є недопустимими, по справі відсутні.

Показання свідка ОСОБА_10 було оголошено в судовому засіданні у відповідності з положеннями ст. 306 КПК України 1960 року, а тому посилання засудженого про порушення вимог закону є необґрунтованими. Крім того не відповідає обставинам справи посилання на порушення вимог закону при допиті свідка ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_1 було ознайомлено з показаннями вказаного свідка і питань у засудженого щодо них не було.

Також, у відповідності до вимог КПК в редакції 1960 року судом були перевірені та оцінені показання ОСОБА_1, дані під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, згідно з якими він підтвердив, що між ним та ОСОБА_4 відбулась бійка.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він інкримінованого йому злочину не вчиняв, були предметом детальної перевірки суду першої та апеляційної інстанції і, виходячи із аналізу доказів, які підтверджують його вину, обґрунтовано визнані такими, що не відповідають дійсності.

Вирок місцевого суду відповідає вимогам статей 323, 324 КПК України 1960 року.

Можливість реалізувати ОСОБА_1 право на захист як під час досудового слідства так і під час судового розгляду було забезпечено належним чином. Зокрема, як убачається з матеріалів справи, право на перекладача засудженому було забезпечено та покази він давав російською мовою, а під час досудового слідства слідчі документи та висновки експертиз було перекладено на російську мову. Тому посилання засудженого ОСОБА_1 на порушення його права на захист є необґрунтованими. Доводи ОСОБА_1 про відсутність фіксації судового процесу спростовуються матеріалами справи.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд дотримався вимог закону, оскільки у відповідності з положеннями ст. 93 КПК України 1960 року судові витрати, передбачені ст. 91 КПК України 1960 року, покладаються на засуджених.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону колегія суддів не встановила.

Апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду та призначаючи ОСОБА_1 покарання, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення більш суворого покарання. Призначене ОСОБА_1 покарання за своїм видом та розміром відповідає тяжкості вчиненого злочину, є справедливим і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 27 червня 2013 року та вирок Апеляційного суду Полтавської області від 22 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та прокурора - без задоволення.

С у д д і:

підпис підпис підпис

В.І. Орлянська Є.В. Літвінов С.І. Кравченко

Згідно з оригіналом С.І. Кравченко