Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 жовтня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого - Власова С.О.,

суддів -Дроботі В.В., Фазикош Г.В.,

при секретарі - Чучка Н.В.,

за участю : представника позивача-Романа М.С.,

представника відповідача-ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу апеляційною скаргою Хустського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області на рішення Хустського районного суду від 12 червня 2013 року у справі за позовом Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області до Хустської міської ради, ОСОБА_1, міськрайонного управління Держкомзему України у м.Хуст та Хустському районі про скасування рішення Хустської міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування його реєстрації,-

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2012 року Закарпатський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Закарпатської ОДА та Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області пред'явив позов до Хустської міської ради, міськрайонного управління Держкомзему в м. Хуст та Хустському районі, ОСОБА_1 про скасування рішення міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на землю та скасування його державної реєстрації. Позовні вимоги прокурор мотивував тим, що рішенням 11 сесії 5 скликання Хустської міської ради від 3 грудня 2008 року № 1041 гр. ОСОБА_1 затверджено проект відведення земельної ділянки та надано йому у власність земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки) в АДРЕСА_1. На підставі рішення Хустської міської ради від 3 грудня 2008 року № 1041 ОСОБА_1 виготовлено державний акт на право власності на землю серії ЯЗ № 251606, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010924000080 від 03.02.2010 року. Оскільки при прийнятті рішення Хустської міської ради від 3 грудня 2008 року № 1041, на підставі якого було видано державний акт на право власності на землю, було порушено вимоги статті 38, 118 ЗК України та вимоги п. 12 Перехідних положень ЗК України, таке рішення підлягає скасуванню, державний акт на право власності на земельну ділянку визнанню недійсним, а його державна реєстрація-скасуванню.

Рішенням Хустського районного суду від 12 червня 2013 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі Хустський міжрайонний прокурор Закарпатської області вважає рішення не обґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального і процесуального права, а від так таке підлягає скасуванню. При цьому посилається на аналогічні обставини, що були викладені в позові.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 25.09.2013 року апеляційну скаргу Хустського міжрайонного прокурора було відхилено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 26.03.2014 року касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області задоволено частково. Скасовано ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 25.09.2013 року, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представник прокуратури апеляційну скаргу підтримав та пояснив, що документи, на які посилається представник відповідача не доводять того факту, що земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту, більше того в рішенні Хустської міської ради взагалі не конкретизовано, де саме знаходиться земельна ділянка в м. Хуст або в с. Кіреші. Просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Хустського районного суду від 12.06.2013 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача - ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що земельна ділянка, передана у власність його довірителя знаходиться в межах села Кіреші, яке є частиною м. Хуст. Хустська міська рада та її виконавчий комітет - єдиний орган місцевого самоврядування, що здійснює владні функції на території села Кіреші та м. Хуст, тому на його думку, міська рада не вийшла за межі своїх повноважень, передаючи ділянку ОСОБА_1 Просив скаргу прокурора відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника прокуратури та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши додаткові документи надані сторонами, які долучено до справи й обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що індивідуальний акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування може бути скасований у разі нанесення шкоди охоронюваним правам та законним інтересам, однак прокуратурою не зазначено, яку шкоду завдано державі, її розмір, не представлено жодного документу, який би підтверджував наявність і розмір нанесеної шкоди. Крім того, прокуратурою не було враховано той факт, що на земельній ділянці, яку отримав ОСОБА_1, останній збудував будинок, ввів його в експлуатацію і отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно №9517.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційного суду Закарпатської області, виходячи з наступного.

Встановлено, що рішенням 11 сесії 5 скликання Хустської міської ради від 3 грудня 2008 року № 1041 гр. ОСОБА_1 затверджено проект відведення земельної ділянки та надано йому у власність земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки) в АДРЕСА_1 (а.с.16).

На підставі рішення Хустської міської ради від 3 грудня 2008 року № 1041 відповідачу ОСОБА_1 виготовлено державний акт на право власності на землю серії ЯЗ №261606, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 06.02.2010 за № 011024000080 (а.с.14-15).

Згідно статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (стаття 116 ЗК України).

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування (стаття 38 ЗК України).

Згідно п. 12 розд. X "Перехідні положення" ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені ст. 122 ЗК України, відповідно до ч. 4 якої (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) обласним державним адміністраціям надано право передавати земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Матеріалами справи доведено факт знаходження спірної ділянки, переданої у власність ОСОБА_1, за межами як населеного пункту м. Хуст, так і населеного пункту с. Кіреші.

Дані обставини стверджується Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 000012/4/1/6 від 25 травня 2012 року проведеною Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області ( том 1 а.с.12-13), листом начальника управління Держземагенства у Хустському районі Закарпатської області від 23.09.2013 р. №1662 (том 2 а.с. 55), листом заступника начальника - начальника відділу державного земельного кадастру управління Держземагенства у Хустському районі Закарпатської області Р. Пожарського від 07.07.2014 р № 10-710-0.3-244/2-14 (том 2 а.с.174), викопіюванням з картографічних матеріалів із зазначенням земельної ділянки гр. ОСОБА_1 та картографічними межами населених пунктів с. Кіреші та м. Хуст (том 2 а.с.175).

Колегія дослідила письмові заперечення представника відповідача з цього приводу ( том 1 а.с.93-95,191-196) , та констатує, що ці заперечення не спростовують доводів прокуратури щодо дійсного місця розташування спірної земельної ділянки. Зокрема, за твердженням представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (заперечення, т.1 а.с.112-118), його довірителю було виділено земельну ділянку за рахунок земель, які були віднесені до земель запасу Хустської міської ради рішенням Хустської міської ради № 97 від 16 жовтня 1998 року ( том 1 а.с.120 ), а саме п. 5 цього рішення «пасовища» (в районі села Кіреші для випасу громадської худоби мешканцям територіальної громади м. Хуст). В подальшому рішенням Хустської міської ради №162 від 27 березня 2003 року було надано дозвіл на розробку кварталів під індивідуальну забудову в с. Кіреші (том 1 а.с.122), а рішенням № 342 від 16 червня 2007 року - затверджено проект кварталу цієї забудови в с. Кіреші ( том 1 а.с.123), однак при цьому рішень про зміну меж населених пунктів с. Кіреші та м. Хуст, встановлених вказаними вище рішеннями Хустської міської ради від 4 вересня1992 року та Хустської районної ради народних депутатів від 12 лютого 1993 року - не приймалось.

З наявної у справі відповіді Хустської міської ради на адвокатський запит ОСОБА_2 від 23.05.2013 року за №1019/02-13 слідує, що новий генеральний план не розроблено та не затверджено сесією Хустської міської ради, станом на 11 березня 2013 року Хустська міська рада користується генеральним планом, який був розроблений в 1970 році ( том 1 а.с.142).

З наявного у справі висновку експертів про грошову (нормативну) оцінку земельних ділянок наданих у власність громадянам на території Хустської міської ради, видно, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки, виданої гр. ОСОБА_1, зроблена з врахуванням того, що вона знаходиться за межами населеного пункту ( том 1 а.с.17-18).

Рішення 11 сесії 5 скликання Хустської міської ради від 3 грудня 2008 року № 1041 гр. про затвердження відповідачу ОСОБА_1 проекту відведення земельної ділянки та надання йому у власність земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки) в АДРЕСА_1 прийнято з порушенням законодавства про землю, оскільки передача земельних ділянок за межами населених пунктів є компетенцією обласних державних адміністрацій, а не міських рад.

Закарпатська ОДА жодних рішень щодо передачі спірної земельної ділянки відповідачу ОСОБА_1 не приймала, земельна ділянка була надана за межами населеного пункту для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, хоча, у відповідності до статті 38 ЗК України, для цих цілей можуть надаватися земельні ділянки лише в межах населеного пункту.

Отже, рішення Хустської міської ради від 3 грудня 2008 року № 1041, на підставі якого видано державний акт на право власності на землю серії ЯЗ №251606, було прийнято з порушенням земельного законодавства, таке підлягає визнанню недійсним і скасуванню, а державний акт визнанню недійсним.

Така позиція апеляційного суду узгоджується з висновками, викладеними в рішенні Європейського суду з прав людини від 2 листопада 2004 року (справа Трегубенко проти України) та в постановах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року (справа № 6-71цс13) та 18 вересня 2013 року (справа № 6-92цс13).

За встановлених обставин позов природоохоронного прокурора підлягає до часткового задоволення. Рішення Хустської міської ради № 1041 від 3 грудня 2008 року в частині затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_1 слід скасувати, а виданий на його підставі державний акт про право власності на землю серії ЯЗ №251606 визнати недійсним. Щодо вимоги про скасування реєстрації державного акту, то в її задоволенні слід відмовити, оскільки визнання судом недійсним державного акту є підставою для скасування його реєстрації. У разі відмови реєструючого органу у скасуванні реєстрації, така може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п.3 і 4, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

РІШИЛА:

Апеляційну скаргу Хустського міжрайонного прокурора -задовольнити частково.

Рішення Хустського районного суду від 12 червня 2013 року скасувати, ухваливши нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Хустської міської ради № 1041 від 03.12.2008 року в частині затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачі у власність ОСОБА_1 (мешканцю АДРЕСА_2) земельної ділянки АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки).

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 251606 щодо посвідчення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, нормативно-грошовою оцінкою 33258,71 грн., яка розташована за межами населеного пункту м.Хуст, який зареєстровано в Книзі записі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010924000080 від 03.02.2010 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (мешканця АДРЕСА_2) судовий збір у розмірі 182,55 грн. на користь держави.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді: