У Х В А Л А

Іменем України

16 жовтня 2014 року м. Ужгород

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого - Власова С.0.,

суддів- Дроботі В.В., Бисаги Т.Ю.,

при секретарі - Чучка Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 09 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому зазначав, що 24.03.1985 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Ужгородського МРУЮ він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2, про що зроблено актовий запис №236. Від даного шлюбу народився син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на даний час є повнолітнім. Подружнє життя між сторонами не склалося: відсутність порозуміння, а також різні погляди на життя призвели до втрати любові в поваги один до одного. На час звернення до суду шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, біля двох років разом не проживають, спільно господарство не ведуть.

Розірвати шлюб в органах ДРАЦСу відповідачка не бажає. Посилаючись на вказані обставини просив суд шлюб розірвати.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 09.07.2014 року позов задоволено повністю.

Шлюб, зареєстрований 27.04.1985 року у відділ державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського МРУЮ, за актовим записом №236 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із рішення суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, згідно якої вважає рішення незаконним та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а також не відповідає фактичним обставинам справи. При цьому зазначає, що сторони по справі переживають тимчасовий розлад у сімейних стосунках, і почуття поваги і любові один до одного сторонами втрачено не було. Крім того, відповідачем подавалися зустрічні позовні заяви про стягнення аліментів на своє утримання, а також про поділ спільного майна подружжя, однак судом було відмовлено в прийнятті таких та об'єднанім в одне провадження з позовом про розірвання шлюбу, що на думку відповідача є порушенням норм процесуального права. З цих підстав просить апеляційний суд рішення Ужгородського міськрайонного суду від 09.07.2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.

Сторони у судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, представник відповідачки ОСОБА_4 (а.с.40) судову повістку отримала.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги та заперечення на неї , колегія суддів вважає за необхідне її відхилити з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено, що 27.04.1985 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського МРУЮ, актовий запис №236 (а.с.3).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що сторони втратили почуття любові і поваги один до одного, спільне проживання припинили з травня 2012 року, шлюбних відносин не підтримують.

Так, правовідносини між сторонами врегульовуються нормами Гл. 11 Сімейного кодексу України, зокрема, згідно ст.112 СКУ, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом першої інстанції вживалися заходи для примирення сторін, зокрема: ухвалою від 12.02.2014 року сторонам було надано строк для примирення терміном на три місяці, однак, очікуваного результату такий не дав.

Крім того, колегія суддів звертає уваги на значний проміжок часу від дня подання позову (09.12.2013 року) до дня ухвалення судового рішення (09.07.2014 року) - 7 місяців, за які сторонами не було досягнуто згоди щодо предмета позову.

Зазначені обставини, а також факт наполягання позивача на розірванні шлюбу, давали підстави суду укладений шлюб розірвати, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, що мають істотне значення.

При цьому, посилання відповідача на факт тимчасового розладу у сімейних стосунках колегією суддів до уваги не береться, оскільки такі доводи спростовані фактичними обставинами справи, дослідженими вище.

Крім того, встановлено, що 12.05.2014 року відповідачем було подано зустрічну позовну заяву про стягнення аліментів на своє утримання.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 13.05.2014 року в прийнятті зустрічного позову було відмовлено відмовлено, з підстав недоцільності його розгляду разом з первісним позовом, оскільки вимоги за зустрічним позовом у даному випадку не можуть зараховуватися з вимогами за первісним позовом і задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (а.с.34).

08.07.2014 року відповідачкою ОСОБА_2 знов було подано зустрічний позов про поділ майна набутого під час шлюбу.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 09.07.2014 року в прийнятті зустрічного позову було відмовлено, з тих підстав, що відповідач має право пред»явити зустрічний позов до початку розгляду по суті, а в даному випадку зустрічний позов подано відповідачем вже після початку розгляду справи по суті (а.с.41).

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги в частині неправомірної відмови у прийнятті до спільного розгляду зустрічних позовних заяв, оскільки як в першому випадку (ухвала суду від 13.05.2014 року), так і в другому випадку (ухвала суду від 09.07.2014 року) суддею було повністю дотримано вимоги ст.123 ЦПК України і у відповідності до норм законодавства відмовлено в прийнятті таких до спільного розгляду з первісним позовом, що не перешкоджає ОСОБА_2 звернутися до суду з окремим позовом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що у відповідності до вимог ст.ст. 213, 308 ЦПК України, є підставою для залишення рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія судової палати ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 09 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді :