У Х В А Л А
Іменем України
21 жовтня 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах пеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого : Власова С.О.,
суддів: Дроботі В.В., Фазикош Г.В.,
при секретарі : Чучка Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хустського районного суду від 08 липня 2014 року у справі за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2014 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції Орос В.В. звернувся до суду з поданням, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, до виконання ним зобов'язань покладених на нього судовим рішенням.
Ініціатор подання зазначав, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби (далі-ДВС) перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/309/1535/, виданого 17.01.2014 року Хустським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітніх дітей - синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в розмірі по 700 грн. на кожну дитину, починаючи з 07.08.2013 року щомісячно, до досягнення ними повноліття.
24.01.2014 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження та надіслано боржнику для відому і добровільного виконання.
Станом на 01.05.2014 р., боржником не вчинено дій спрямованих на виконання рішення.
Посилаючись на вказані обставини, заявник просив встановити тимчасове обмеження боржнику у праві виїзду за межі України.
Ухвалою Хустського районного суду від 08 липня 2014 року подання державного виконавця задоволено. Встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, без вилучення паспорту ОСОБА_1, до виконання зобов'язань встановлених судовим рішенням.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати і постановити нову, якою відмовити ініціатору подання у задоволенні вимог. Вказує на те, що державним виконавцем не було повідомлено його про суму боргу, що він умисно не ухиляється від виконання судового рішення по сплаті аліментів, але через своє
тимчасово скрутне матеріальне становище, оскільки утворив нову сім»ю з іншою жінкою і в них народилася дитина, тому заборгував аліменти за 5 місяців.
Обмеження у праві виїзду за межі України позбавляє його можливості заробляти гроші та матеріально утримувати сім»ю і сплачувати аліменти.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з»явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся, що не перешкоджає апеляційному суду, на підставі ч.2 ст. 305 ЦПК України розглянути справу в їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно ч. 18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертається до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України суд вирішує питання про тимчасове обмеження боржника -фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженого з начальником відділу державної виконавчої служби, за умови доведення та документального підтвердження факту ухилення боржника, який має паспорт для виїзду за кордон і з цією метою має намір та реальну можливість вибути за межі України, до виконання зобов'язань, покладених рішенням суду чи іншого органу (посадової особи). Таке обмеження може бути встановлено лише стоком до виконання боржником своїх зобов»язань. Застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передбачає і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.
В мотивувальній частині рішення суд першої інстанції констатував, що станом на 01.05. 2014 р. боржником не вчинено дій спрямованих на сплату заборгованості по аліментам. Однак такий висновок місцевого суду колегія вважає помилковим, оскільки ДВС надав апеляційному суду дві квитанції про сплату ОСОБА_1 аліментів на суму 2400 грн. (квитанція № 7709 від 02.12.2013 р. та № 1260 від 04.04.2004 р.), які судом апеляційної інстанції долучено до справи.
Саме по собі посилання суду у судовому рішенні на заборгованість за виконуваним судовим рішенням за відсутності відповідних доказів не свідчить про цілеспрямоване ухилення боржника від виконання зобов»язання та наявність у нього закордонного паспорту і реальної можливості для виїзду за кордон з цією метою.
В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 отримав виклик державного виконавця від 24.01.14 № 1156 про необхідність його явки 31.01.2004 року до державного виконавця (а.с. 7).
Також в матеріалах справи відсутні дані про те, що до боржника ОСОБА_1 застосовувались можливі засоби примусового виконання судового рішення.
За таких обставин та відповідно до зазначених норм матеріального і процесуального права, колегія вважає, що подання щодо обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України є передчасним, оскільки наведені у ньому обставини не можуть бути визнані такими, що свідчать про умисне ухилення боржника від виконання судового рішення в контексті положень ст.377-1 ЦПК України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадян України» та ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», а тому правові підстави для встановлення щодо боржника ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України на даний час відсутні.
Керуючись ст.ст.304,307 ч.2 п.2, 313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Хустського районного суду від 08 липня 2014 року скасувати.
У задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Хустського районного управління юстиції Орос В.В. про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканцю АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді :