Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Британчука В.В.,
суддів:Щепоткіної В.В., Фурика Ю.П.,
за участю прокурора Деруна А.І.,
захисника ОСОБА_5,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 28 жовтня 2014 року справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2013 року щодо ОСОБА_6
Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 листопада 2012 року
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є його власністю.
Стягнуто з засудженого на користь ТОВ «Укрбудрезерв» 549 681,65 грн матеріальної шкоди.
Вирішене питання про речові докази.
За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним і засуджений за вчинення злочину за таких обставин.
ОСОБА_6, маючи намір на незаконне заволодіння чужим майном, з липня 2009 року за усною домовленістю з раніше йому знайомим директором ТОВ «Укрбудрезерв» ОСОБА_8 став надавати останньому допомогу у веденні фінансово-господарської діяльності вищевказаного підприємства, зареєстрованого по АДРЕСА_2.
Скориставшись довірчими відносинами, ОСОБА_6 одержав, а в подальшому мав безперешкодний доступ до установчих документів, електронних систем, платіжних карток та до печатки ТОВ «Укрбудрезерв».
У травні 2010 року ОСОБА_6, виступаючи представником ТОВ «Укрбудрезерв», через невстановлену в ході слідства особу уклав договір на поставку металопрокату катанки у кількості 133 т з підприємством ТОВ «Комплектснаб». На виконання вказаного договору ТОВ «Комплектснаб» у безготівковій формі здійснило 100 % передоплату на загальну суму 753179,99 грн.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння шляхом обману грошовими коштами ТОВ «Укрбудрезерв», які надійшли на розрахунковий рахунок даного підприємства від ТОВ «Комплектснаб», а також які раніше знаходились на цьому рахунку, ОСОБА_6 01 червня 2010 року, перебуваючи по АДРЕСА_1 у своєї знайомої ОСОБА_9, за допомогою електронної комп'ютерної системи «Приват 24» шляхом здійснення кількох безготівкових операцій перевів кошти на загальну суму 401 357,5 грн з розрахункового рахунку ТОВ «Укрбудрезерв» на розрахунковий рахунок ПП «Укрпроммонтаж». Після цього 02 червня 2010 року на прохання ОСОБА_6 заступник директора ПП «Укрпроммонтаж» ОСОБА_10, якому не було відомо про злочинні наміри ОСОБА_6, перевів вказані кошти у готівку і повернув їх ОСОБА_6, який заволодів ними.
Також, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 01 червня 2010 року із розрахункового рахунку ТОВ «Укрбудрезерв» переказав грошові кошти в сумі 49 900 грн на рахунок корпоративної платіжної карти цього підприємства КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1. Після чого у цей же день ОСОБА_6 через банкомат № 5575 мережі КБ «Приватбанк» по пр. Леніна, 30 у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області перевів кошти в сумі 49 972 грн з рахунку корпоративної картки ТОВ «Укрбудрезерв» КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 у готівку, заволодівши ними.
02 червня 2010 року ОСОБА_6, перебуваючи приміщенні АДРЕСА_2, яке належить йому на праві власності, аналогічним способом за допомогою електронної комп'ютерної системи «Приват 24» шляхом здійснення кількох безготівкових операцій перевів кошти на загальну суму 411 100 грн з розрахункового рахунку ТОВ «Укрбудрезерв» на рахунок корпоративної платіжної карти вказаного підприємства КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1.
Після чого 02 червня 2014 року ОСОБА_6 через банкомати № 5351, № 5575, № 4928, № 6086 мережі КБ «Приватбанк» у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області з рахунку корпоративної картки ТОВ «Укрбудрезерв» КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 перевів у готівку грошові кошти на загальну суму 49 992,15 грн.
03 червня 2014 року ОСОБА_6 через банкомати № 6086 та № 4990 мережі КБ «Приватбанк» у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області з рахунку корпоративної картки ТОВ «Укрбудрезерв» КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 перевів у готівку грошові кошти на загальну суму 48 360 грн.
Таким чином у період часу з 01 по 03 червня 2014 року ОСОБА_6 шляхом обману заволодів грошовими коштами ТОВ «Укрбудрезерв» на загальну суму 549 681,65 грн, чим завдав матеріальних збитків вказаному підприємству в особливо великих розмірах.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2013 року вирок щодо ОСОБА_6 у частині вирішення цивільного позову скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування кримінально закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 скасувати і закрити справу за відсутністю в діях засудженого складу злочину. Вказує, що ОСОБА_6 не мав умислу на заволодіння коштами ТОВ «Укрбудрезерв», а розмір завданого збитку, встановленого судом у вироку, не підтверджений належними та допустимими доказами по справі. Порушенням права засудженого на захист вважає відсутність у нього захисника на досудовому слідстві та в суді апеляційної інстанції. На думку ОСОБА_5, участь захисника в даному випадку була обов'язковою, оскільки ОСОБА_6 є інвалідом 2 групи та має вади зору. Апеляційний суд не зазначив правильного часу оголошення повного тексту ухвали, що позбавило учасників судового розгляду можливості бути присутніми під час оголошення, а також своєчасного ознайомитись з текстом ухвали апеляційного суду. Головуючий в апеляційній інстанції не роз'яснив підсудному порядок та строки оскарження ухвали апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_5 на підтримку своєї касаційної скарги, прокурора, який вважав, що судові рішення щодо ОСОБА_6 є законними і обґрунтованими, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог статей 323, 334 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду про винність засудженого, з зазначенням мотивів з яких суд відкидає інші докази.
Формулювання обвинувачення повинно містити точний опис обставин справи з зазначенням ознак об'єктивної сторони складу злочину, визнаного судом доведеним, та його кваліфікуючих ознак. У цій частині вироку необхідно викласти весь обсяг обвинувачення, обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вчиненні злочинів, а потім докази в обґрунтування цих висновків.
Проте вирок суду щодо ОСОБА_6 цим вимогам закону не відповідає.
Мотивувальна частина вироку не містить формулювання обвинувачення за ч. 4 ст. 190 КК України, визнаного судом доведеним, з зазначенням обов'язкових ознак об'єктивної сторони складу цього злочину.
Так, кримінальна відповідальність за шахрайство настає за умови заволодіння особою чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
Особливістю цього злочину є те, що потерпілий, будучи введеним в оману, добровільно передає майно або право на майно винній особі, вважаючи, що це є правомірним, необхідним або вигідним для нього, що він зобов'язаний це зробити. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності. Якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбулося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній.
Під обманом слід розуміти повідомлення особою неправдивих відомостей або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені, з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно.
Проте, визнавши ОСОБА_6 винним у заволодінні чужим майном шляхом обману, суд у вироку не зазначив у чому саме полягав такий обман з боку ОСОБА_6, які конкретно неправдиві відомості він повідомив потерпілому або які відомості, що мали бути повідомлені, замовчав.
Встановивши факт передачі ОСОБА_6 директором ТОВ «Укрбудрезерв» ОСОБА_8 установчих документів, електронних систем, платіжних карток та печатки ТОВ «Укрбудрезерв», суд у вироку не дав оцінки тому, які юридичні наслідки потягли вказані дії директора - передачу майна чи передачу права на майно. При цьому з вироку не вбачається щоб ОСОБА_6 перебував з ТОВ «Укрбудрезерв» в будь-яких юридичних відносинах, зокрема, був наділений правом розпорядження майном підприємства або ж правом укладення угод в його інтересах.
Не встановивши у вироку обов'язкових ознак об'єктивної сторони шахрайства, місцевий суд істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону, що є безумовною підставою для скасування вироку.
Крім того, в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 суд поклав переважно показання представника цивільного позивача - директора ТОВ «Укрбудрезерв» ОСОБА_8, які згідно ч. 2 ст. 65 КПК України 1960 року не є джерелом доказів. При цьому в якості свідка ОСОБА_8 не допитувався.
Вказані порушення кримінально-процесуального закону залишились без уваги апеляційного суду, який залишив вирок у відповідній частині без зміни.
За таких обставин касаційна скарга захисника ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, в ході якого слід врахувати вищенаведене та, перевіривши інші доводи касаційної скарги, ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Після надходження справи суду першої інстанції необхідно вирішити питання про вид запобіжного заходу ОСОБА_6
На підставі викладеного, керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2013 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Судді:
В.В. Британчук В.В. Щепоткіна Ю.П. Фурик