УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі:

головуючого Вільгушинського М. Й.,

суддів Чуйко О. Г. і Дембовського С. Г.,

за участю прокурора Чупринської Є. М.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 30 жовтня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2014 року щодо ОСОБА_4

Зазначеним вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено:

- за ч. 3 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком 3 роки та з позбавленням спеціального звання - капітан міліції;

· за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, строком 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покладено обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в цей орган.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи представником влади - працівником правоохоронного органу, маючи звання капітан міліції та працюючи на посаді інженера-програміста Жовтневого РВ ДМУ України у Дніпропетровській області, із корисливих мотивів у супереч інтересам служби, 19 березня 2012 року близько 20 години 40 хвилин у кафе «Миші Бляхера» на проспекті К. Маркса, 46 у м. Дніпропетровську шляхом обману за необрання органом досудового слідства щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та не притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, заволодів грошовими коштами його батька ОСОБА_7 в сумі 20 000 грн., які він отримав від ОСОБА_8

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2014 року щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_4 у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступені тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості з направленням справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що дії засудженого слід перекваліфікувати із ч. 3 ст. 364 КК України на ч. 2 ст. 364 КК України. Посилається на незастосування кримінального закону, який підлягав застосуванню, а саме: ст. 54 КК України. Також стверджує, що звільнення засудженого на підставі ст. 75 КК України належним чином не мотивовано. Крім того, вважає. що ухвала апеляційного суду постановлена в порушення вимог ст. 377 КПК України 1960 року.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про часткове задоволення скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що прокурор, не погоджуючись з рішенням місцевого суду в частині призначеного покарання, подав апеляцію.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року в ухвалі апеляційної інстанції, крім іншого, має бути зазначено суть апеляції, результати розгляду справи і докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляції без задоволення - підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Під час розгляду справи за апеляцією засудженого ці вимоги закону Апеляційний суд Дніпропетровської області не виконав.

Апеляційний суд, викладені доводи прокурора в апеляції ретельно не перевірив, належним чином не проаналізував, докладної відповіді на них не дав і свого рішення достатньо не мотивував.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_4 підлягає скасуванню у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляцію прокурора необхідно розглянути відповідно до вимог закону, урахувати доводи прокурора, викладенні в касаційній скарзі щодо кваліфікації дій засудженого, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2014 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Судді:

М. Й. Вільгушинський О. Г. Чуйко С.Г. Дембовський