03.11.2014

336/6336/14-ц

2/336/2805/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 листопада 2014 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А.,при секретарі Вертелецькому М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк»(далі ПАТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2014 р. ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом,уточненим в процесі розгляду справи,до ОСОБА_2про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначено,що відповідно до договору б/н від 11.01.2006 р.відповідач отримав кредит у розмірі 5000 гр.у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48% на рік (з розрахунку 360 днів на рік)на суму залишку заборгованості.

Згідно Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою ,договір укладений на строк 12 місяців з моменту підписання , якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформувала іншу сторону про припинення дії договору,він автоматично лонгується та той самий строк.

Посилаючись на те,що позивачем умови договору були виконані в повному обсязі належним чином,проте відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі вносив кошти на погашення заборгованості за кредитом з відсотками та іншими витратами(штрафами),на підставі ст.ст.526,527,530, 1050, 1054 ЦК України та умов договору,позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором станом на 28.07.2014 р.в сумі 9700 гр.67 коп. та судові витрати 243 гр.60 коп.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Циганкова Т.О.позов підтримала, просила його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Зокрема зазначала,що кредитний договір між сторонами був укладений у формі підписання заяви про надання кредиту,яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг,тарифами банка,Правилами користування кредитною карткою складає між відповідачем та банком договір,умови якого не протирічать діючому законодавству. Строк дії договору був визначений сторонами 12 місяців з моменту підписання , на протязі цього строку жодна із сторін не проінформувала іншу сторону про припинення дії договору,тому він автоматично лонгується та той самий строк,на теперішній час не припинений. З відповідача судовим наказом була стягнута заборгованість станом на 2008 р.,після чого банк продовжує нараховувати відсотки за користування кредитом та штраф за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов*язань.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_4.в судовому засіданні проти позову заперечував та пояснив,що відповідач дійсно отримала 11.01.2006 р.картку із встановленим лімітом кредитних коштів 5000 гр.,проте не вважає з Правила та умови надання банківських послуг кредитним договором. Крім того,10.07.2008 р.судовим наказом з відповідача був стягнутий борг по кредиту, який у травні 2009 р.був відповідачем сплачений та ОСОБА_2вважала,що питання погашення заборгованості між нею та банком вирішено остаточно.Просив суд відмовити у позові з посиланням на те,що позовна заява подана до суду із пропуском строку позовної давності,який сплинув ,на його думку ,у травні 2012 р.,а з вимог про стягнення штрафу сплив спеціальний строк позовної давності в один рік.

Всебічно вивчивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін,дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов заявлений обґрунтовано, підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положеннями ст.ст. 1054, 1050 ч.2,554 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено та перевірено доказами,що 11.01.2006 р.відповідач ОСОБА_2звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» із заявою про надання кредиту у розмірі 5000 гр.у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом 4 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з розрахунку 360 днів на рік.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява клієнта разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг складає між нею і банком кредитний договір , відповідно до п.9.12 строк його дії визначений сторонами 12 місяців з моменту підписання, якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформувала іншу сторону про припинення дії договору,він автоматично лонгується та той самий строк.

Банк надав відповідачу 11.01.2006 р.кредит на суму 5000 гр.шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку,відкриту на ім*я відповідача відповідно до умов та тарифів установи банку -із сплатою 48% річних на суму залишку заборгованості за кредитом,та сплатою банку штрафу при порушенні строків платежів по якомусь грошовому зобов*язанню більше ніж на 30 днів у розмірі 500 гр.та 5% від суми позову.

Факт отримання кредитної картки та користування кредитними коштами відповідачем в суді не оспорювався.

Таким чином, сторонами досягнуто згоди по всім істотним умовам при укладенні договору, відповідно до ст.ст. 638, 640 та 1054 ЦК України, що вони засвідчили: відповідач - своїм підписом, а банк - діями по відкриттю рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем,ОСОБА_2порушила умови договору, взяті на себе зобов'язання не виконувала, передбачені умовами договору платежі не вносила, внаслідок чого станом на 28.07.2014 року утворилась заборгованість, яка за розрахунком банку становить суму 9700 гр.67 коп.та складається з нарахованих на прострочену заборгованість процентів за користування кредитом у розмірі 8762 гр.57 коп.,штраф (фіксована частина) -500 гр., штраф (процентна складова)-438 гр.10 коп.

За змістом ст.ст. 530,631 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання , якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформувала іншу сторону про припинення дії договору,він автоматично лонгується та той самий строк.

З наданої позивачем інформації про кредитну карту відповідача видно,що банк продовжив строк її дії до липня 2014 р.

Як пояснив суду представник відповідача,ОСОБА_2 до позивача з письмовою заявою про припинення дії кредитного договору або закриття карткового рахунку не зверталась.

Таким чином ,пролонгація договору між сторонами полягає у продовженні його строку зі збереженням тих умов, на яких його було укладено, якщо інше не передбачено договором.

За таких обставин, оскільки жодна зі сторін не заявляла про його припинення,строк договору між позивачем та відповідачем був продовжений тих умовах, на яких його було укладено,на теперішній час договір не припинений.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Проте положення про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватись лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення чи оспорювання іншою особою.

З огляду на викладене,суд дійшов до висновку,що при зверненні до суду із даним позовом у серпні 2014 р.позивачем строк позовної давності три роки не був пропущений і приймає рішення про задоволення позову КБ «ПриватБанк» та стягнення з ОСОБА_2заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 9700 гр.67 коп.

Відповідно до ст.88 ЦПК України,з відповідача на користь позивача суд стягує документально підтверджені витрати по оплаті судового збору 243 гр.60 коп.

На підставі ст. 530,554,627 ,628 ,631,638,640,1054, 1050 ЦК України ,ст..3,10,11,57,60,88,212-215,218,294 ЦПК України,суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2,ІПН НОМЕР_1,на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк»,ЄДРПОУ 14360570,на рахунок № 29092829003111 заборгованість за кредитним договором від 11.01.2006 р. в розмірі 9700(дев*ять тисяч сімсот) гривень 67 копійок,яка складається із нарахованих на прострочену заборгованість процентів за користування кредитом у розмірі 8762 гр.57 коп.,штраф (фіксована частина) -500 гр., штраф (процентна складова)-438 гр.10 коп.

Стягнути з ОСОБА_2,ІПН НОМЕР_1,на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк»,ЄДРПОУ 14360570,на рахунок №64993919400001 судові витрати в сумі 243 гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в залі судового засідання під час проголошення рішення, - в той же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.А.Галущенко