ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2014 року м. Львів № 813/6461/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Бравчук Д.Є., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Гордон Е.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Міндоходів у Львівській області від 11 серпня 2014 року №79/2100/НОМЕР_1.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, зсилається на неправомірність винесення відповідачем оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій від 11.08.2014 року №79/2100/НОМЕР_1, яким встановлено порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), а саме, зберігання алкогольних напоїв в місці зберігання не внесеному до Єдиного реєстру, зберігання фальсифікованих алкогольних напоїв, зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку та застосовано до позивача штаф у розмірі 605 010 грн. Мотивуючи обґрунтування позовних вимог, зазначає, що відповідачем без достатніх на те підстав, винесено дане рішення, оскільки Постановою Мостиського районного суду Львівської області від 15.08.2014 року, яка набрала законної сили 22.09.2014 року у справі №448/968/14-п, встановлено факт, що Позивач не здійснював зберігання алкогольної продукції марки «Чарка» в кількості 4020 пляшок, ємністю 0,5 літрів, в складському приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, оскільки дану продукцію, за грошову винагороду, самовільно взяв на зберігання ОСОБА_6. Останній, згідно цивільно-правового договору №01/07 від 01 липня 2014 року взяв на себе зобов'язання перед ФО-П ОСОБА_3 надати послуги по охороні складського приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив позовні вимоги з підстав, викладених у письмових запереченнях долучених до матеріалів справи у судовому засіданні 09.10.2014 року в яких зазначено, що постанова Мостиського районного суду Львівської області від 15.08.2014 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не спростовує допущеного ним порушення вимог Закону №481/95-ВР. Передбачене ч.1 ст. 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Відповідно до ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Вважає, що під час проведення перевірки та в ході винесення рішення про застосування фінансових санкцій жодним чином не порушено прав та інтересів позивача. У зв'язку із чим представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 10.06.2002 року. Номер запису в єдиному державному реєстрі 24020170000000555 від 03.10.2005 року з присвоєнням ідентифікаційного коду НОМЕР_1.

Листом Головного управління Міндоходів у Львівській області від 12.08.2014 року №19417/10/13-01-21-02-11/1526 на адресу ФОП ОСОБА_3, направлено рішення про застосування фінансових санкцій від 11.08.2014 року №79/2100/НОМЕР_1, яке прийняте на підставі матеріалів оперативного управління ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 08.07.2014 року, складених щодо ФОП ОСОБА_3 на підставі матеріалів слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Львівській області від 11 серпня 2014 року №79/2100/НОМЕР_1, встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 ч.33 ст.15, абз.3 ч.4. ст.11, абз.15 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» на підставі чого до позивача застосовано фінансові санкції за зберігання алкогольних напоїв в місці зберігання не внесеному до єдиного реєстру, за зберігання фальсифікованих алкогольних напоїв та за зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного податку, загальною кількістю 4020 пляшок, та зобов'язано сплатити до державного бюджету України фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 605 010,00(шістсот п'ять тисяч десять) гривень. Не погодившись із винесеним рішенням ФО-П ОСОБА_3 звернувся до суду з метою його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому у відповідності до ч.2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів регулюються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР. Цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Стаття 17 Закону №481/95-ВР передбачає відповідальність за порушення норм даного закону. Зокрема, абзацом 11 ст. 17 Закону №481/95-ВР визначено, що за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1700 гривень; абзацом 17 встановлено, що виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 8500 гривень.

Постановою Мостиського районного суду Львівської області від 15.08.2014 року у справі №448/968/14-п, встановлено, що 08.07.2014 року старшим оперуповноваженим ОУ ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області Телішевським Р.Б. складено протокол про адміністративне правопорушення, зі змісту якого вбачається, що Позивачем, допущено зберігання 4020 (чотирьох тисяч двадцяти) пляшок горілки марки «Чарка», з підробленими акцизними марками, ємністю 0,5 літрів кожна. В протоколі зазначено, що своїми діями Позивач порушив вимоги абз.3 ч.4. ст.11, абз.15 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Дане порушення кваліфіковано за ч.1 ст.164-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Однак, як вбачається із згаданої постанови, яка набрала законної сили 22.09.2014 року, позивач не здійснював зберігання алкогольної продукції марки «Чарка» в кількості 4020 пляшок, ємністю 0,5 літрів, в складському приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, оскільки дану продукцію, за грошову винагороду, самовільно взяв на зберігання охоронець - ОСОБА_6, який згідно цивільно-правового договору №01/07 взяв на себе зобов'язання надати послуги по охороні складського приміщення позивача , при цьому не повідомивши про це Позивача. На підставі чого, справу про адміністративне порушення щодо ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 164-5 КУпАП провадженням закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Встановлений Постановою Мостиського районного суду від 15.08.2014 року, факт, відносно того, що ОСОБА_3 не зберігав алкогольну продукцію марки «Чарка» в кількості 4020 пляшок, ємністю 0,5 літрів, спростовує твердження Відповідача, щодо правомірності рішення від 11.08.2014 року №79/2100/НОМЕР_1, оскільки усі фінансові санкції, застосовані відповідно до даного рішення, ґрунтуються на факті зберігання алкогольних напоїв.

Твердження Відповідача, що відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися як неможливість спростування під час судового розгляду, є необґрунтованим, та не може братися до уваги при розгляді даної справи, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про неправомірність винесення Головним управлінням Міндоходів Рішення про застосування фінансових санкцій від 11.08.2014 року №79/2100/НОМЕР_1, в результаті чого позовні вимоги ФО-П ОСОБА_3 є таким, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління Міндоходів у Львівській області від 11.08.2014 року № 379/2100/НОМЕР_1.

Стягнути з державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 03 листопада 2014 року.

Суддя Сподарик Н.І.