Номер провадження: 22-ц/785/6666/14

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Комаровська Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого - Комаровської Н.В.,

Суддів - Калараша А.А., Короткова В.Д.,

З участю секретаря - Волчанського О.Ю.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту міського господарства Одеської міської ради, КП «Одеська міська агенція приватизації житла»,ОСОБА_3,ОСОБА_4, Приморського РВ ОГУ ГУМВС України в Одеській області з участю третьої особи - КП «ОМБТІ та РОН» про скасування розпорядження,визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, скасування реєстрації квартири, скасування реєстрації та виселення,поновлення реєстрації та вселення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 14.05.2014р.,-

в с т а н о в и л а :

15.09.2012р. позивач ОСОБА_2 звернулась з названим позовом і просила скасувати розпорядження органу приватизації -Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради № 183677 від 24.03.2004 р. про безоплатну передачу у приватну власність у порядку приватизації АДРЕСА_1 в рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнати недійсним свідоцтво про право приватної власності на житло від 24.03.2004 р. на вказану квартиру, видане ОСОБА_3, та ОСОБА_4, скасувати реєстрацію вказаної приватної квартири у КП "ОМБТІ та РОН" за ОСОБА_3, ОСОБА_4, аннулювати реєстрацію ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вказаній квартирі та виселити відповідачів з АДРЕСА_1, поновити реєстрацію позивачки в цій квартирі та вселити її .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилалась на те,що з 1990 р. проживала в АДРЕСА_7 та знаходилась у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5. В 1994р. шлюб був зареєстрований , і 1999 році за заявою чоловіка вона була прописана к спірній квартирі як член його сім*ї.

Крім неї ніхто в квартирі не мешкав і не був прописаний.

ІНФОРМАЦІЯ_1. її чоловік помер,вона його поховала.

Після смерті ОСОБА_5 його син - ОСОБА_3 незаконним шляхом анулював реєстрацію позивача, прописався сам та прописав свого сина -

ОСОБА_4

Відповідачі приватизували квартиру,отримали свідоцтво про право власності на житло в рівних частках та вигнали її із квартири 21.04.2014р.Позивач просила поновити їх строк звернення з позовом,посилаючись на поважність причин пропуску та задовільнити позовні вимоги.

ОСОБА_3, який є представником ОСОБА_4, позовні вимоги не визнав .

Представники Департаменту міського господарства Одеської міської ради, КП «Одеська міська агенція по приватизації житла», Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області у судове засідання не з'явились.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 14.06.2014р. в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить про скасування рішення та ухвалення нового рішення про задоволення її вимог,мотивуючи тим,що суд неправильно застосував норми матеріального права,порушив норми процесуального законодавства,висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,доводи апеляційної скарги та заперечення на неї,розглянувши матеріали справи,перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та заявлених вимог,колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. « Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Суд вказаних роз*яснень Пленуму Верховного суду України та статті 213 ЦПК України не додержався,в зв*язку з чим рішення,яке оскаржується, неможна визнати законним та обґрунтованим.

При розгляді справи судом встановлено,що з 1990 р. ОСОБА_6 проживала в АДРЕСА_7 та знаходилась у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5. В 1994р. шлюб був зареєстрований , і 1999 році за заявою чоловіка вона була прописана к спірній квартирі як член його сім*ї,постійно проживала разом із чоловіком,вела спільне господарство.

Згідно висновку начальника Центрального РВ ОМУ УМВС України в Одеській області від 29.03.2001р. прописка ОСОБА_2 була анульована за заявою ОСОБА_3,підстави анулювання - знищені за спливом строку зберігання.

Після смерті ОСОБА_5 його син - відповідач ОСОБА_3 став перешкоджати позивачці в проживанні в спірній квартирі, виселив її ,та вона з квітня 2004р. позбавлена можливості проживання та користування житловою площею в АДРЕСА_1

Проти вказаних обставин не заперечував відповідач ОСОБА_3,який діяв за довіреністю як і представник відповідача ОСОБА_4

Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України обставини,визнані сторонами та іншими особами,які беруть участь у справі,не підлягають доказуванню.

Статтею 47 Конституції України кожному гарантується право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст.64 ЖК України до членів сімї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сімї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Позбавивши ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням в АДРЕСА_2 ,відповідач ОСОБА_3, порушив конституційне право позивача на користування житловим приміщенням,яке підлягає судовому захисту.

Виходячи з наведеного,позовні вимоги ОСОБА_2 про вселення в спірну квартиру підлягають задоволенню.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,їх посадові особи забов*язами діяти лише на підставі,в межах повноважень та у спосіб,передбачений Конституцією та Законами України.

Питання реєстрації ( в той час - прописки) регулювались Положенням про паспортну службу органів внутрішніх справ,затверджених постановою КМУ № 700 від 10.10.1994 р.

Відповідно до підп.1 пункту 4 вказаного Положення паспортна служба органів внутрішніх справ застосовує дозвільний порядок вибору особою місця проживання.

Рішенням Конституційного Суду України від 14.11.2001р. вказана норма визнана неконституційною та зазначено,що вільне пересування та вибір місця проживання є суттєвою гарантією свободи особистості, і може бути обмежена тільки законом ( ст.33 Конституції України).

Судом встановлено,що ОСОБА_2 заяву про виписку із спірної житлової площі не подавала,рішень судів щодо визнання її такою,що втратила право користування житловою площею,або виселення на то час не ухвалювалось.

Будь-яких правових підстав для анулювання прописки ОСОБА_2 відповідачем - Приморським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області- не наведено.

Постановою апеляційного адміністративного суду Одеської області від 24.06.2009р. визнано протиправним рішення Центрального РВ ОМУ УМВС України в Одеській області від 30.03.2001р. про анулювання прописки ОСОБА_6 та забов* язано Центральний РВ поновити ( реєстрацію) прописку позивача ( т.1 ,а.с.12).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.2010р. вищезазначена постанова була скасована і провадження у справі закрито тільки з тих підстав,що питання було вирішено в порядку адміністративного,а не цивільного судочинства.

Згідно відповіді Приморського РВ у м.Одесі від 24.10.2014р. на вказаний час ОСОБА_2 знята з реєстрації ( т.2,а.с.84).

При таких обставинах колегія суддів вважає,що вимоги ОСОБА_2 про поновлення її реєстрації за місцем її постійного проживання також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон № 2482-XІІ) наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.

Верховний Суд України неодноразово звертав увагу судів України на те,що не реєстрація,а фактичне проживання особи в квартирі,яка підлягає приватизації,дає їй право на приватизацію житла. Така Правова позиція була висловлена Верховним Судом України і в постанові від 30 січня 2013 року в справі №6-125цс12.

Виходячи з аналізу змісту Закону № 2482-XІІ у поєднанні з нормами ст. ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності, а відтак і право на приватизацію разом з іншими членами сім'ї.

З матеріалів справи вбачється,що 24.03.2004 р. орган приватизації -Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради видав розпорядження № 183677 про безоплатну передачу у приватну власність у порядку приватизації АДРЕСА_1 в рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_4, і в той же день відповідачі отримали свідоцтво про право приватної власності на житло від 24.03. 2004 р.

На час подачі ОСОБА_3 заяви про приватизацію та видачі свідоцтва позивач ОСОБА_2 постійно проживала в спірній квартирі та за законом мала права брати участь в приватизації.

Оскільки вона поза її волею була позбавлена права користування житловим приміщеням після отримання відповідачами свідоцтва про право власності на житло,постійно як член сім*ї наймача проживала на спірній житловій площі,розпорядження органу приватизації підлягає скасуванню, а свідоцтво про право власності на житло від 24.03.2004р. - визнанню недійсним,оскільки вони видані в порушення Закону «Про приватизицію державного житлового фонду».

Не заслуговують на увагу заперечення ОСОБА_3 про те,що ОСОБА_2 вже використала своє право на приватизацію житла за іншою адресою,оскільки цей довод не спростовує передбачене Законом «Про приватизацію державного житлового фонду» право кожного члена сім*ї,який постійно проживає в квартирі,давати свою згоду на приватизацію.

Судова колегія вважає,що позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підлягають задоволенню,оскільки письмовими доказами по справі,які досліджувались судом першої та апеляційної інстанції, підтверджено їх реєстрацію за спірною адресою,а інших доказів,які б спростовували порушення відповідачами або будь-якими посадовими особами правил реєстрації ( в той час - прописки) позивач не надала ні суду першої,ні суду

апеляційної інстанції.

Не підлягають також задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування реєстрації приватизованої квартири в органах БТІ,оскільки КП «ОМБТІ та РОН» притягнуто до участі у справі як третя особа,а не відповідач.

Статтею 256 ЦК України передбачено,що позовна давність- це строк,у межах якого особа може звернутись до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності,порушене право підлягає захисту.

З матеріалів справи вбачається,що ОСОБА_2 своєчасно звернулась до суду з питання поновлення її порушених прав,про що свідчить перше ухвалене Приморським районним судом м.Одеси рішення від 15.08.2005р.

Після скасування вказаного рішення та розгляду частини позовних вимог в порядку адміністративного судочинства в 2008р.-2010 р.,позивач знову звернулась до суду в порядку цивільного судочинства в 05.09.2012р.

Виходячи з наведеного,судова колегія вважає,що ОСОБА_2 попустила строк звернення до суду з вимогами про вселення ,визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло,скасування розпорядження органу приватизації в порядку цивільного судочинства з поважних причин,викликаних розглядом її численних позовів в судових інстанціях ( визнання права власності ,витребування майна із чужого незаконного володіння та інш.),тому строк підлягає поновленню.

Що стосується вимог про поновлення її реєстрації,то після рішення Вищого адміністративного Суду України від 07.07.2010р. до звернення з позовом в вересні 2012р. пройшло два роки,тому згідно із ч.3 ст.264 ЦК України за цими вимогами позивач не пропустила строк звернення до суду.

За вимогами про скасування реєстрації ОСОБА_4,скасування реєстрації квартири в органах БТІ та виселення ОСОБА_4 строк давності не застосовується,оскільки в цих вимогах судова колегія відмовляє по суті.

Згідно п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення чи неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи,що суд порушив норми матеріального права,які регулюють питання виникших між сторонами правовідносин, а також порушив норми процесуального законодавства,що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи,рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2,309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України,колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовільнити частково.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 14.05.2014р. скасувати.

Позов ОСОБА_2 до Департаменту міського господарства Одеської міської ради, КП «Одеська міська агенція приватизації житла»,ОСОБА_3,ОСОБА_4, Приморського РВ ОГУ ГУМВС України в Одеській області з участю третьої особи - КП «ОМБТІ та РОН» про скасування розпорядження,визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, скасування реєстрації квартири, скасування реєстрації та виселення,поновлення реєстрації та вселення задовільнити частково.

Скасувати розпорядження органу приватизації -Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради № 183677 від 24.03.2004 р. про безоплатну передачу у приватну власність в рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_3.

Визнати недійсним свідоцтво про право приватної власності на житло від 24.03. 2004 р. на квартиру АДРЕСА_3,видане ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Забов*язати Приморський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області поновити реєстрацію ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4.

Вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_5.

В позові ОСОБА_2 про скасування реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_6,їх виселення та скасування реєстрації квартири АДРЕСА_6 в КП «ОМБТІ та РОН» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3,ОСОБА_4,Департаменту міського господарства Одеської міської ради, КП «Одеська міська агенція приватизації житла», Приморського РВ ОГУ ГУМВС України в Одеській області судові витрати в сумі 229,10 грн. в рівних частках.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Н.В.Комаровська

Судді: А.А.Калараш

В.Д.Коротков