ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
12 липня 2006 р. |
№ 1/505-26/186 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства “Баядера” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 6 квітня 2006 року у справі № 1/505-26/186 за позовом приватного підприємства “Баядера” до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2005 року приватне підприємство “Баядера” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків, нанесених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини водія відповідача, в сумі 10004 грн., з яких 9904 грн. -вартість ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого складського приміщення бази позивача, 100 грн. -витрати за експертні послуги.
Рішенням господарського суду Львівської області від 2 серпня 2005 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 9904 грн. завданих збитків, 100 грн. витрат а послуги експерта та судові витрати.
25 листопада 2005 року відповідач подав до суду заяву про перегляд вказаного судового рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 31 січня 2006 року заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 2 серпня 2005 року -без змін. Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 51 грн. державного мита.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 6 квітня 2006 року ухвалу місцевого суду скасовано, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення господарського суду Львівської області від 2 серпня 2005 року скасовано, а в позові відмовлено. Судові витрати по розгляду справи віднесено на рахунок позивача.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційної інстанції, посилаючись на те, що при його прийнятті апеляційним господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, а рішення господарського суду першої інстанції від 2 серпня 2005 року та ухвалу даного суду від 31 січня 2006 року залишити без змін.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 26 березня 2005 року в м. Горлівка Донецької області за адресою: вул. Озерянівська, 2, а саме -наїзду автомобіля, що належить на праві власності відповідачу, на складське приміщення бази позивача, спричинені значні механічні пошкодження даного приміщення -зруйнування несучої залізобетонної колони в основі за всією плоскістю січення. В момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди автомобілем відповідача на законних підставах керував водій ОСОБА_2
Постановою Личаківського районного суду м. Львова по адміністративній справі № 3-2435/2005 від 13 травня 2005 року водія ОСОБА_2 притягнено до адміністративної відповідальності.
Предметом спору у справі № 1/505-26/186 є відшкодування збитків, спричинених дорожньо-транспортною пригодою, які рішенням господарського суду Львівської області від 2 серпня 2005 року стягнуті з відповідача на користь позивача.
В заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідач послався на те, що постановою Львівського апеляційного суду від 30 серпня 2005 року скасовано постанову Личаківського районного суду м. Львова по адміністративній справі № 3-2435/2005 від 13 травня 2005 року, а справу направлено на новий судовий розгляд. Личаківським районним судом м. Львова 23 вересня 2005 року винесено постанову про відмову в притягненні до адміністративної відповідальності водія відповідача в зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Залишаючи заяву відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 2 серпня 2005 року без змін, суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача, викладені у вказаній заяві, не відповідають обставинам справи та є необґрунтованими.
При цьому, судом зазначено, що договір оренди вантажного автомобіля № НОМЕР_1, сторонами якого є фізичні особи та, на який посилається відповідач як на нововиявлену обставину у справі, укладений в простій письмовій формі, а тому, на підставі ст. 220 Цивільного кодексу України, є нікчемним, тобто недійсним з моменту його укладення.
Скасування постанови Личаківського районного суду м. Львова по адміністративній справі № 3-2435/2005 від 13 травня 2005 року та прийняття постанови від 23 вересня 2005 року про відмову в притягненні до адміністративної відповідальності водія не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену судом, та на суть прийнятого судового рішення.
Не погодившись з прийнятою у справі ухвалою місцевого суду, апеляційна інстанція дійшла висновку про необхідність її скасування, задоволення заяви відповідача про перегляд судового рішення від 2 серпня 2005 року за нововиявленими обставинами, скасування вказаного судового рішення та відмови в позові, посилаючись на те, що відсутність вини водія відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, підтверджена постановою Личаківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2005 року, є підставою для відмови в позові про стягнення збитків.
Проте, з таким висновком апеляційного господарського суду погодитись не можна.
Правовідносини сторін у справі № 1/505-26/186 регулюються нормами Цивільного кодексу України, ст. 1187 якого передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно норм чинного законодавства шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується незалежно від наявності вини. При цьому, законодавством не передбачено обов'язковості наявності чи відсутності вини водія при дорожньо-транспортній пригоді як обов'язкової умови для відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Доказів наявності непереборної сили або умислу потерпілого матеріали справи не містять.
При вирішенні спору стосовно даних правовідносин апеляційним господарським судом безпідставно застосовані положення ст. 225 Господарського кодексу України, оскільки дана норма передбачає склад та розмір відшкодування збитків у сфері господарювання, тобто збитків, що були завдані при здійсненні господарських відносин між сторонами, а за правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем не можна віднести до господарських відносин.
З огляду на викладене, постанову суду другої інстанції не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального права, у відповідності з фактичними обставинами справи, внаслідок чого вказана постанова підлягає скасуванню.
Ухвала місцевого господарського суду є законною, обґрунтованою, а тому підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємства “Баядера” задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 6 квітня 2006 року у справі № 1/505-26/186 скасувати, а ухвалу господарського суду Львівської області від 31 січня 2006 року залишити без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.