Номер справи: 2-17

                                                                                                                                                                     Категорія: 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

            27 січня 2009 року                                          Маневицький районний суд Волинської області

в складі:       головуючого - судді                      Невара О.В.,

          при секретарі                                 Каращук В.С.,

з участю       позивача                                         ОСОБА_1,

                      відповідачів                                   ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення 7129 гривень 93 копійки, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення 7129 гривень 93 копійок. Свої вимоги обґрунтував тим, що 8 листопада 2007 року він позичив відповідачам грошові кошти на суму 5020 грн. Це підтверджується написаною ними розпискою. Відповідачі зобов'язувалися повернути вказану суму грошових коштів протягом трьох місяців, але не пізніше січня 2008 року. Однак, по даний час ОСОБА_2, ОСОБА_3 йому грошових коштів не повернули, ухиляються від повернення суми боргу і не мають наміру цього робити. Крім того, позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, просив суд стягнути з відповідачів суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми боргу, так як інший розмір процентів ні договором, ні законом не встановлений, що за його підрахунками становить 609 грн. 93 копійки. Вказав, що діями відповідачів йому завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних переживаннях та стражданнях, зумовлених діями відповідачів, які ухиляються від повернення суми боргу, втраті довіри до людей, неможливості використати дану суму коштів, яка для нього є значною, на потреби сім'ї. Завдану йому діями відповідачів моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 1500 грн. Посилаючись на зазначені обставини, просив суд стягнути з відповідачів на його користь 5020 грн. боргу за договором позики, 609 грн. 93 копійки за прострочення грошового зобов'язання та 1500 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди, а всього кошти на загальну суму 7129 грн. 93 копійки та судові витрати по справі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у поданій до суду заяві. Підтвердив, що він позичив відповідачам грошові кошти на суму 5020 грн., що підтверджується написаною ними розпискою від 8.11.2007 року. Дана розписка писалася ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_4 Відповідачі зобов'язувалися повернути вказану суму грошових коштів протягом трьох місяців, але не пізніше січня 2008 року. Однак, по даний час ОСОБА_2, ОСОБА_3 йому грошових коштів не повернули, ухиляються від повернення суми боргу і не мають наміру цього робити. Діями відповідачів позивачу завдано моральної шкоди, яку він обґрунтував у поданій до суду позовній заяві та оцінює в розмірі 1500 грн. Просив стягнути з відповідачів на його користь 5020 грн. боргу за договором позики, 609 грн. 93 копійки за прострочення грошового зобов'язання та 1500 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди, а всього кошти на загальну суму 7129 грн. 93 копійки та судові витрати по справі.

            Відповідач ОСОБА_3 позовних вимог не визнала, пояснивши, що ніяких ні коштів, ні речей у позивача не брала, розписки йому не писала. У розписці, яка є в матеріалах справи, її підпису немає. Просила у задоволенні позову відносно неї відмовити, так як вимоги позивача вважає безпідставними.

            Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала частково, пояснивши, що дійсно позичала у позивача ОСОБА_1 грошові кошти, продукти та деякі речі, однак на значно меншу суму. Ніякої розписки позивачу вона не писала, підпису в ній не ставила. Погоджується повернути ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 1800 гривень, які дійсно винна позивачу, а тому позовні вимоги просила задовольнити лише на вказану суму.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до часткового задоволення.

            Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

            Відповідно  до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання  боржником  обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор

має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

 Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

 Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

  В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 грошові кошти, продукти та товари на загальну суму 5020 гривень. Суму боргу ОСОБА_2 підтвердила у власноручно написаній нею розписці та зобов'язувалась повернути протягом трьох місяців - листопада, грудня 2007 року та січня 2008 року. Однак, у вказаний в розписці строк ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань не виконала, суму боргу не повернула і не має наміру цього робити. Зазначене підтвердили позивач ОСОБА_1, свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні, а також це встановлено з дослідженої судом розписки від 8.11.2007 року.

 В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердила, що ОСОБА_2 не оспорювала суму боргу і запевняла, що поверне вказані кошти, а щоб вони не хвилювались - написала відповідну розписку. Розписку від 8.11.2007 року ОСОБА_2, яка також є її кумою, писала в присутності ОСОБА_4 та позивача ОСОБА_1 Ніхто її писати розписку не примушував.

Свідок ОСОБА_6 суду підтвердив, що бачив особисто кілька разів, як ОСОБА_2 з матір'ю ОСОБА_3 брала в магазині ОСОБА_1 продукти та товари. Один раз він бачив, що ОСОБА_1 давав їм гроші, але яку саме суму, сказати не може, так як був на відстані від них, їх розмови з позивачем не чув.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтвердив, що особисто чув, як восени 2007 року ОСОБА_2 просила у ОСОБА_1 гроші, говорила, що напише позивачу розписку.    

На підставі викладеного суд вважає встановленим, що ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 5020 грн., а тому вищевказана сума коштів підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

            З цих підстав вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми підлягають до задоволення в межах заявлених позивачем позовних вимог, оскільки ні договором позики, ні іншими домовленостями між сторонами інший розмір процентів не визначений. Наведений в позовній заяві розрахунок суми за прострочення грошового зобов'язання не оспорюється сторонами (5020х10.9=547.18)+(5020х3:12х5=62.75)= 609.93 грн., а тому вищевказана сума коштів підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1

            Суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди на загальну суму 1500 грн. до задоволення не підлягають, оскільки вимоги ст.ст. 23, 1167 ЦК України щодо стягнення моральної (немайнової) шкоди застосовуються лише до деліктних позадоговірних правовідносин.

            Заперечення відповідача ОСОБА_2 в тій частині, що вона не писала позивачу ОСОБА_1 ніякої розписки, суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються як поясненнями позивача ОСОБА_1 та показаннями свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні, так і висновком судової почеркознавчої експертизи НОМЕР_1 від 19.11.2008 року, згідно якої рукописний текст та підпис в розписці ОСОБА_2 від 8.11.2007 року виконаний ОСОБА_2

В судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 відповідно до ст. 60 ЦПК України не подано будь-яких доказів, що розписка від 8.11.2007 року писалася також ОСОБА_3 У вказаній розписці відсутній підпис відповідача ОСОБА_3 Разом з тим, в судовому засіданні остання заперечила, що позичала в позивача будь-які кошти та речі для власних потреб. Доказів у підтвердження цього не здобуто і в судовому засіданні. А тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, відсотків за прострочення грошового зобов'язання та відшкодування моральної шкоди до задоволення не підлягають.

            Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 795 грн. 55 копійок ((51+30+13.80+912.71=1007.51)х5629.93: 7129.93=795.55) судових витрат, сплачених позивачем, пропорційно до задоволених судом позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

            Позов задовольнити частково.

            Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5020 (п'ять тисяч двадцять) гривень боргу за договором позики, 609 (шістсот дев'ять) гривень 93 копійки за прострочення грошового зобов'язання, а всього кошти на загальну суму 5629 (п'ять тисяч шістсот двадцять дев'ять) гривень 93 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, відсотків за прострочення грошового зобов'язання та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 795 (сімсот дев'яносто п'ять) гривень 55 копійок судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

            Рішення набирає законної сили протягом десяти днів з дня його проголошення, якщо не буде подана заява про апеляційне оскарження. Якщо подається заява про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили протягом двадцяти днів, якщо не буде подана апеляційна скарга. У випадку подачі апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

                                                           Суддя: