ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року Справа № 922/4956/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Удовиченка О.С., Міщенка П.К., Катеринчук Л.Й.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

на ухвалу у справі господарського судуХарківського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 року №922/4956/13 Харківської області

за заявоюПовного товариства "Батура О.В. і Компанія"

про визнання банкрутом

За участю представників: ПАТ "УкрСиббанк" - Гея В.Г.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Харківської області від 24.12.2013 року у справі №922/4956/13 (суддя Кононова О.А.) Повне товариство "Батура О.В. і Компанія" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором Повного товариства "Батура О.В. і Компанія" голову ліквідаційної комісії Бєляєву Олену Володимирівну.

Зобов'язано ліквідатора здійснити офіційне оприлюднення в газеті "Голос України" або "Урядовий кур'єр" повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута, відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю, продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника; заборонено накладення нових арештів або інших обмежень щодо майна банкрута; зазначено, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет та зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає, особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Зобов'язано ліквідатора представити суду реєстр грошових вимог кредиторів, повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів банкрута, надавати суду щомісячно надавати звіти про хід ліквідаційної процедури, в строк до 24.12.2014 року виконати ліквідаційну процедуру, надати суду звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі акти інвентаризації майна, акти оцінки майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, договори купівлі-продажу майна банкрута, довідки установ банку про закриття рахунків банкрута, довідку з архіву про прийняття документів, які підлягають довгостроковому зберіганню, довідку внутрішніх справ про прийняття печаток і штампів банкрута, оригінали установчих документів і свідоцтва про державну реєстрацію, ліквідаційний баланс, докази, що свідчать про стягнення дебіторської заборгованості, або докази що свідчать про неможливість стягнення дебіторської заборгованості, інші документи, що свідчать про виконану ліквідатором роботу по ліквідації банкрута.

Не погодившись із постановою про визнання боржника банкрутом, ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Укрсоцбанк" звернулись до Харківського апеляційного господарського суду зі скаргами, у яких, просили скасувати постанову господарського суду Харківської області від 24.12.2013 року у справі №922/4956/13 та припинити провадження у справі, як безпідставно порушене.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 року (у складі головуючого судді Лакізи В.В., суддів Бородіної Л.І., Хачатрян В.С.) припинено апеляційне провадження за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" та Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на постанову господарського суду Харківської області від 24.12.2014 року у справі №922/4956/13.

Не погодившись із прийнятою ухвалою суду апеляційної інстанції, ПАТ "УкрСиббанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 91, 106 ГПК України, ст. ст. 119, 124 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 1, ст. ст. 23, 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року N 4212-VI) (далі - Закон про банкрутство) просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 року у даній справі та направити справу до господарського суду першої інстанції.

На думку заявника, господарським судом першої інстанції не досліджено питання можливості задоволення вимоги кредиторів боржника за рахунок власного майна учасників Повного товариства, що свідчить про порушення судом при відкритті судового провадження у справі про банкрутство відносно Повного товариства "Батура О.В. і Компанія" ч. 1ст. 95 Закону про банкрутство, а також не досліджено питання можливості задоволення вимог кредиторів боржника за рахунок майна його учасників, яке є обтяженим іпотекою, забороною і арештом виконавчої служби, на що суд апеляційної інстанції у оскаржуваній ухвалі уваги не звернув.

Заявник вважає себе кредитором ОСОБА_7 - учасника Повного товариства "Батура О.В. і Компанія" - та іпотекодержателем переданого нею в іпотеку нерухомого майна, відтак підставою для оскарження постанови про визнання боржника банкрутом є те, що продажем зазначеного майна в процедурі банкрутства Повного товариства "Батура О.В. і Компанія" порушено його законні права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Пункт 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Названа конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, у відповідності до вказаного Закону, ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити прийняті господарським судом рішення (в цьому випадку - ухвалу місцевого господарського суду) в апеляційному чи касаційному порядку.

Положеннями ч. 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених ст. 106 цього Кодексу.

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство, стаття 1 якого визначає сторін та учасників провадження у справі про банкрутство, якими є, зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів).

Також, ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає, що учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника.

Таким чином, учасниками справи про банкрутство можуть бути особи, якщо вони матимуть процесуальний статус учасника провадження у справі про банкрутство.

Водночас, слід відзначити, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

При цьому, рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

У оскаржуваній ухвалі судом апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ "Укрсоцбанк" та ПАТ "УкрСиббанк", в порушення приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано належних та допустимих доказів про розгляд заяви з грошовими вимогами, визнання або не визнання цих вимог, як і не надано доказів у підтвердження того, що банками вчинялись дії у відповідності до норм Закону України про банкрутство, направлені на набуття ними статусу кредиторів у справі про банкрутство, а отже і учасників у справі про банкрутство.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком апеляційного господарського суду про те, що станом на момент звернення з апеляційними скаргами та на момент апеляційного провадження, ПАТ "Укрсоцбанк" та ПАТ "УкрСиббанк" не набули статусів кредиторів та не є учасниками справи про банкрутство, а отже процесуальне право на звернення зі скаргами на постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом від 24.12.2013 року, відсутнє.

Посилання на те, що оскаржуваною постановою про визнання банкрутом Повного товариства "Батура О.В. і Компанія" порушено права ПАТ "Укрсоцбанк" та ПАТ "УкрСиббанк", як кредиторів та іпотекодержателів за зобов'язаннями ОСОБА_7 (одного з учасників боржника), колегія суддів вважає передчасним, оскільки оскаржуваною в апеляційному порядку постановою лише визнано боржника банкрутом та введено ліквідаційну процедуру, питання щодо включення майна до ліквідаційної маси вирішується у ліквідаційній процедурі відповідно до приписів Закону про банкрутство, а не станом на момент відкриття ліквідаційної процедури.

Між тим, ПАТ "Укрсоцбанк" та ПАТ "УкрСиббанк", оспорюючи правомірність віднесення до ліквідаційної маси майна обтяженого іпотекою, не позбавлені права на звернення до господарського суду, у встановленому Законом порядку.

У відповідності до п. 5-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" №7 від 17.05.2011р. у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених Господарським процесуальним кодексом України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції не приймає доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 року у справі №922/4956/13, відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 року у справі №922/4956/13 залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді П.К. Міщенко

Л.Й. Катеринчук