Судове рішення 5016/1284/2012(5/45) від 06.11.2014

Судове рішення #39317951

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року Справа № 5016/1284/2012(5/45)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі),

Коваленка В.М.,

Короткевича О.Є.,

розглянувши касаційну скаргу компанії "Океан Б.В." (Okean B.V.), Нідерланди

на ухвалувід 24.04.2013 господарського суду Миколаївської області

та постановувід 20.08.2014 Одеського апеляційного господарського суду (в частині розгляду грошових вимог компанії "Океан Б.В.", компанії "Бельмонт Індастріз Інк.", ТОВ "Консалтинг-Гамма")

у справі№ 5016/1284/2012(5/45) господарського суду Миколаївської області

про банкрутство публічного акціонерного товариства "Миколаївський суднобудівний завод "Океан", м. Миколаїв

розпорядник майна Єрохін О.П., м. Київ

кредитори1. компанія "Бельмонт Індастріз Інк." (Belmont Industries Inc.) 2. товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтинг-Гамма"

у судовому засіданні взяли участь представники:

розпорядник майна скаржника ПАТ "СК "Укррічфлот" ТОВ "Шипінг Плюс ЛТД" ТОВ "Океан Судоремонт" ТОВ "Консалтинг-Гамма" Єрохін О.П. Степаненко О.М., довір.; Кізленко В.А., довір.; Сядро О.В., довір.; Єремейчук Д.О., довір.; Сологуб О.В., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.07.2012 порушено справу № 5016/1284/2012(5/45) про банкрутство публічного акціонерного товариства "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" (далі - боржник) у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.04.2013 (суддя Міщенко В.І.) за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів боржника та, зокрема, відхилено грошові вимоги компанії "Океан Б.В." (далі - кредитор 1) до боржника в сумі 1 064 445 008,77 грн., та одночасно визнано грошові вимоги компанії "Бельмонт Індастріз Інк" (далі-кредитор 2) в сумі 625 586 019,53 грн. та товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинг-Гамма" (далі - кредитор 3) в сумі 1 500 012 660 грн. із включенням цих вимог до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 (судді: Аленін О.Ю. - головуючий, Сидоренко М.В., Таран С.В.) ухвалу господарського суду Миколаївської області від 24.04.2013, зокрема в частині розгляду грошових вимог компанії "Океан Б.В.", компанії "Бельмонт Індастріз Інк." та ТОВ "Консалтинг-Гамма" залишено без змін.

Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, кредитор 1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови у визнані його грошових вимог та визнання грошових вимог кредитора 2 та кредитора 3 та прийняти в цій частині нове рішення про визнання грошових вимог кредитора 1 та відмову у визнанні грошових вимог кредиторів 2 та 3.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права, а саме ст.ст. 203, 215, 216, 220, 228, 232, 719, 1077, 1078, 1079 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Кредитор посилається на дійсність його вимог до боржника, які підтверджені відповідними документами, з огляду на нікчемність правочинів кредитора 1 щодо прощення боржнику заборгованості за кредитними договорами та недійсності договорів щодо відступлення права вимоги до боржника на користь третіх осіб. Відповідно, грошові вимоги кредитора 2 є безпідставними, оскільки саме він набув права вимоги до боржника внаслідок відступлення кредитором 1 свого права вимоги, тобто заявлені кредитором 2 грошові вимоги частково є тотожними вимогам кредитора 1. Щодо грошових вимог кредитора 3 то вони ґрунтуються на фіктивному договорі купівлі-продажу цінних паперів, тому є безпідставними.

29.10.2014 від розпорядника майна Єрохіна О.П. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване необхідністю ознайомлення з матеріалами справи з метою надання відзиву на касаційну скаргу.

Подане клопотання було задоволено частково, у зв'язку з чим колегією суддів оголошено перерву в судовому засіданні 29.10.2014 з 10.35 год. до 14.15 год. для надання розпоряднику майна можливості ознайомлення з матеріалами справи.

Після продовження судового засідання о 14.15 год. розпорядником майна Єрохіним О.П. повторно заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що він не мав достатньо часу для ознайомлення з усіма матеріалами справи.

Однак колегія суддів враховує ту обставину, що на розпорядника майна Єрохіна О.П. згідно з ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.10.2014 покладено виконання обов'язків керівника боржника. Отже, Єрохін О.П., як керівник боржника, не міг не знати про призначення ухвалою Вищого господарського суду України від 16.10.2014 до розгляду на 29.10.2014 касаційної скарги компанії "Океан Б.В.", оскільки відповідна ухвала суду касаційної інстанції була надіслана на адресу учасників провадження у справі у день її винесення (16.10.2014). Таким чином, розпорядник майна мав достатньо часу для реалізації визначеного ст. 22 ГПК України процесуального права на ознайомлення з матеріалами справи до дати судового засідання 29.10.2014, проте наданим правом своєчасно не скористався. За таких обставин подання клопотання про відкладення розгляду справи з підстав необхідності ознайомлення з матеріалами справи напередодні судового засідання свідчить про зловживання розпорядником майна Єрохіним О.П. своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, а також встановлений ст. 1118 ГПК України строк для розгляду касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення поданого клопотання.

Також в судовому засіданні 29.10.2014 компанією "Океан Б.В." подано заяву про відвід колегії суддів, яка ухвалою Вищого господарського суду України від 29.10.2014 залишена без задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Нормами цієї ж статті передбачено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Отже, грошові вимоги кредиторів до боржника повинні бути підтверджені відповідними документами, які беззаперечно підтверджують існування відповідного грошового зобов'язання боржника.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, грошові вимоги кредитора 1 до боржника на загальну суму 1 064 445 008,77 грн. ґрунтуються на п'яти договорах строкової кредитної лінії: від 15.03.2004 №1, від 15.03.2004 № 2, від 15.03.2004 № 3, від 08.08.2005 № 4, від 14.06.2007 № 5 за умовами яких боржнику було відкрито строкові кредитні лінії в іноземній валюті (Євро та долари США) зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.

Право вимоги до боржника за вказаними кредитними договорами кредитор 1 набув від Компанії "Б.В. Дамен Файненс", яка у свою чергу набула право вимоги до боржника від первісного кредитора - Компанії "Б.В. Холдінг Маатсхаппей Дамен" шляхом укладення ряду додаткових угод до вищезазначених кредитних договорів.

У подальшому на підставі додаткових угод, а саме: №4 від 03.12.2007, № 5 від 20.02.2008 та № 7 від 01.12.2008 до кредитного договору № 1; № 3 від 01.11.2007 до кредитного договору № 2; № 5 від 03.03.2008, № 6 від 27.11.2008 до кредитного договору № 3; № 4 від 01.12.2008 до кредитного договору № 4 кредитор 1 на підставі ст. 605 ЦК України здійснив прощення боржнику заборгованості за відповідними кредитними договорами на загальну суму 24 068 659 Євро основного боргу та 5 025 232,27 Євро відсотків, а також 12 500 000 доларів США.

Крім того, на частину боргу за кредитним договором № 4 в сумі 2 029 784,44 доларів США основного боргу та 2 861 831,05 доларів США відсотків кредитор 1 на підставі додаткової угоди від 02.03.2010 здійснив відступлення права вимоги до боржника на користь компанії "Блакур Компані Інк.", яка у свою чергу відступила це право вимоги компанії "Фрадомна Інвестментс ЛТД".

Компанія "Фрадомна Інвестментс ЛТД" за договором цесії від 17.02.2012 відступила право вимоги до боржника за кредитним договором № 4 на користь компанії "Бельмонт Індастріз Інк.".

Заборгованість за кредитним договором № 5 у розмірі 41 931 314 основного боргу та 4 073 641, 41 Євро відсотків була відступлена кредитором 1 на користь компанії "Блакур Компані Інк.", яка у свою чергу відступила це право вимоги на користь компанії "Пойзантер Холдінгз Лтд".

Компанія "Пойзантер Холдінгз Лтд" за договором цесії від 17.02.2012 відступила право вимоги до боржника за кредитним договором № 5 на користь компанії "Бельмонт Індастріз Інк.".

Саме на підставі заборгованості, набутої у тому числі за двома вищевказаними договорами цесії від 17.02.2012, кредитор 2 - компанія "Бельмонт Індастріз Інк." і заявила свої грошові вимоги до боржника у справі про банкрутство.

Таким чином, заборгованість боржника за вищезазначеними п'ятьма кредитними договорами була частково прощена кредитором 1 на протязі 2007-2008 років, що має наслідком припинення відповідного зобов'язання боржника в силу ст. 605 ЦК України, а частково - відступлена на користь третіх осіб.

Вищезазначені обставини свідчать про відсутність у боржника будь-яких зобов'язань перед кредитором 1 за кредитними договорами, якими обґрунтовані грошові вимоги останнього у справі про банкрутство.

Проте, звертаючись із спірними грошовими вимогами до боржника, кредитор 1 зазначив, що укладені ним додаткові угоди до кредитних договорів №№ 1-4 щодо прощення боргу є нікчемними в силу ст. 220 ЦК України. На думку кредитора 1, вчинені ним правочини щодо прощення боргу за своєю суттю є договорами дарування валютних цінностей, які відповідно до ст. 719 ЦК України підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Недотримання вимоги щодо нотаріального посвідчення таких договорів має наслідком їх нікчемність.

Стосовно договорів про відступлення права вимоги, то кредитор 1 також вважає їх нікчемними, оскільки такі договори укладені на вкрай невигідних для нього умовах, а отже спрямовані на незаконне заволодіння майном кредитора 1, тобто є такими, що порушують публічний порядок у розумінні ст. 228 ЦК України.

Зазначені доводи кредитора 1 є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно ж зі ст. 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків.

Отже, виходячи із змісту зазначених норм чинного законодавства, прощення боргу є однією із форм припинення зобов'язання, тоді як договір дарування - це правочин, на підставі якого виникають певні зобов'язання у його сторін.

Отже, кредитором 1 помилково ототожнено різні за своєю суттю та природою форми правочинів, а наведені ним доводи фактично зводяться до довільного тлумачення змісту правочинів, які не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Більше того, слід зазначити, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

Отже, за наявності належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують грошові вимоги до боржника, обставини щодо недійсності, нікчемності правочинів (договорів), на яких ґрунтуються такі грошові вимоги, не підлягають дослідженню господарським судом у межах попереднього засідання у справі про банкрутство.

Такі обставини повинні бути предметом розгляду в окремому позовному провадженні, за результатами якого відповідне зобов'язання боржника може бути визнано припиненим, недійсним тощо. Тільки на підставі такого рішення юрисдикційного органу господарський суд у справі про банкрутство може зробити висновок щодо дійсності (недійсності) відповідного зобов'язання боржника.

Більше того, визнанню судом і включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство підлягають лише дійсні вимоги кредиторів, що відповідають чинному законодавству.

У разі, якщо грошові вимоги до боржника обтяжені спливом строку позовної давності і кредитор не реалізував можливість захисту свого порушеного права шляхом звернення до суду в позовному провадженні, такі вимоги не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство.

У даному випадку правочини щодо прощення грошових зобов'язань боржника були вчинені кредитором 1 протягом 2007-2008 років, тобто за 6 років до звернення з грошовими вимогами, отже є обтяженим строком позовної давності (ст. 257 ЦК України) і протягом усього цього строку кредитор 1 з метою захисту свого права не скористався можливістю звернення до суду в позовному провадженні.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні грошових вимог кредитора є законними та обґрунтованими.

З огляду на вищевказане, грошові вимоги компанії "Бельмонт Індастріз Інк." до боржника є такими, що підтверджені відповідними документами, тому правомірно визнані судами попередніх інстанцій.

Що стосується грошових вимог ТОВ "Консалтинг-Гамма" в сумі 1 500 012 660 грн., то судами встановлено, що вони ґрунтуються на договорі купівлі-продажу цінних паперів від 06.07.2012 № 3-1БВ12, за умовами якого боржник придбав у власність 1 428 300 шт. іменних інвестиційних сертифікатів номінальною вартістю 1 000 грн. кожний, а також на договорі про надання послуг від 17.04.2012 № 2012/10000-30. Факт передачі кредитором 3 цінних паперів у власність боржника підтверджується випискою зберігача про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 005050 від 07.07.2012.

Отже, грошові вимоги кредитора 3 обґрунтовано визнані судами попередніх інстанцій як такі, що підтверджені відповідними документами.

Заперечуючи проти визнання вказаних грошових вимог, кредитор 1 посилається на фіктивність договору купівлі-продажу цінних паперів від 06.07.2012 № 3-1БВ12, що свідчить про його недійсність відповідно до ст. 234 ЦК України.

Проте, як вже було зазначено вище, питання щодо недійсності договору, на якому ґрунтуються грошові вимоги кредитора, не може бути предметом дослідження в попередньому засіданні, а повинно бути вирішено в окремому позовному провадженні поза межами процедури розгляду грошових вимог у справі про банкрутство.

Зазначене і було реалізовано кредиторами боржника, про що свідчать долучене до касаційної скарги рішення господарського суду Миколаївської області від 28.05.2014 у справі № 915/55/14, залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.09.2014, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів від 06.07.2012 № 3-1БВ12.

Проте з огляду на межі перегляду справи в суді касаційної інстанцій (ст.ст. 1115, 1117 ГПК України) колегія суддів зазначені судові рішення до уваги не приймає, оскільки вони прийняті та набрали законної сили вже після прийняття оскаржуваних судових рішень у справі про банкрутство.

За таких обставин доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржувані судові рішення у частині розгляду грошових вимог компанії "Океан Б.В." (Okean B.V.), компанії "Бельмонт Індастріз Інк." (Belmont Industries Inc.), ТОВ "Консалтинг-Гама" підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам чинного законодавства.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 228, 257, 605, 717 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1115 - 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу компанії "Океан Б.В." (Okean B.V.) залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 24.04.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 у справі № 5016/1284/2012(5/45) у частині розгляду грошових вимог компанії "Океан Б.В." (Okean B.V.), компанії "Бельмонт Індастріз Інк." (Belmont Industries Inc.), ТОВ "Консалтинг-Гама" залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Показати/Приховати судові провадження

Потрібна автентифікація