11 - 378/08 Головуючий у першій інстанції Остапук В.І.
ч. 2 ст. 121, ч.4 ст.187 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Опейда В.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 22 серпня 2008 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Опейди В.О.
суддів Бешти Г.Б., Пазюка О.С.
з участю прокурора Кухтей-Хилюк Л.В.
потерпілого ОСОБА_3
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2
захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5
ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, та захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на вирок Луцького міськрайонного суду від 10 червня 2008 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець та житель АДРЕСА_1, зареєстрований в АДРЕСА_2, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, одружений, студент другого курсу Волинського інституту економіки та менеджменту, працюючий фахівцем з продажу філії ТзОВ «Єврофасад» у м. Луцьку, не судимий,
засуджений за ст.187 ч.4 КК України на 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ст.121 ч.2 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженець та житель АДРЕСА_3, громадянин України, з базовою середньою освітою, не одружений, не працюючий, не судимий, засуджений за ст.187 ч.4 КК України, та призначено покарання із застосування ст.69 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна, яке є його власністю;
За ч.2 ст.121 КК України ОСОБА_2 - виправдано.
Запобіжний захід засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до вступу вироку в закону силу залишено попередній - тримання під вартою. Зараховано в строк відбутого покарання строк перебування засуджених під вартою з 13 лютого 2008 року.
Згідно вироку вирішено питання щодо речових доказів.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 сім тисяч гривень.
Стягнуто судові витрати в сумі 81 грн. солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в користь Луцької міської ради.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області ,-
В С Т А Н О В И Л А:
Даним вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2визнані винними у тому, що 06 червня 2003 року у вечірній час, за попередньою змовою між собою, з метою заволодіння чужим майном, протиправно увірвались через відчинені двері в квартиру АДРЕСА_1, належну потерпілому ОСОБА_8, де напали на нього, та застосовуючи насильство небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, що виразилось у нанесенні численних ударів руками та ногами по тілу й голові, збили його з ніг, внаслідок чого потерпілий втратив свідомість та не мав змоги чинити опору. Скориставшись непритомним станом потерпілого, підсудні оглянули квартиру з метою відшукати гроші та цінності, та в піджаку потерпілого ОСОБА_1 знайшов і забрав 1 гривню.
Крім того, ОСОБА_1 06 червня 2003 року, під час вчинення розбійного нападу наніс потерпілому ОСОБА_8 удари кулаками в область голови, чим спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, внаслідок яких останній 12 червня 2003 року помер.
В поданій на вирок апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи кваліфікації його дій та доведеності вини, вважає призначене йому покарання надто суворим. Вважає, що судом не враховано його з'явлення до міліції з зізнанням у вчиненому, активна допомога при проведенні слідства. Крім того він позитивно характеризується, до кримінальної відповідальності не притягувався, а злочин не був вчинений на грунті пияцтва чи наркоманії. Просив вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та призначити покарання нижче від найнижчої межі передбаченої санкціями статей за якими він притягнутий до відповідальності.
В поданій на вирок апеляціях засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_7 зазначається, що вирок оскаржується у зв'язку з суворістю призначеного ОСОБА_2 покарання. Разом з тим зазначає, що у ОСОБА_2 домовленості з ОСОБА_1 на вчинення розбійного нападу не було, потерпілому тілесних ушкоджень не наносив, грошей не брав, а тому вважають, що дії ОСОБА_2 слід кваліфікувати як замах на вчинення крадіжки. Тому просили вирок суду змінити, та обрати покарання не пов'язане з позбавленням волі, з застосуванням ст.75 КК України.
Захисник засудженого ОСОБА_2 ОСОБА_5 в поданій ним апеляції вважає, що висновки суду у вироку не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що домовленості на вчинення розбійного нападу у ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не було, а була домовленість на викрадення ОСОБА_2 декількох гривень. Вважає, що ОСОБА_1 вийшов за межі домовленості, оскільки домовлялись вчинити крадіжку, а той вчинив розбійний напад, а тому ОСОБА_2не повинен відповідати за дії виконавця. Стверджує, що в діях підзахисного немає жодної з кваліфікуючих ознак ч.4 ст.187 КК України, оскільки той намагався вчинити крадіжку, а не розбій. Просить вирок суду змінити, перекваліфікувавши дії ОСОБА_2 на ч.1 ст.15-ч.3 ст.185 КК України.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляцій, де апелянти підтримали подані ними апеляції, прокурора, який заперечив подані апеляції і просив залишити їх без задоволення, міркування засудженого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та його захисників, які просили задовольнити подані ними апеляції, думку потерпілого, який послався на розсуд суду при прийнятті остаточного рішення, перевіривши матеріали справи, дослідивши і проаналізувавши докази у справі колегія суддів прийшла до висновку, що апеляції не підлягають до задоволення.
Висновки суду про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 та ч.4 ст. 187 КК України та ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України при вказаних у вироку обставинах, ґрунтуються на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах.
В ході судового розгляду засуджені повністю визнали свою вину у скоєнні інкримінованих злочинів. При проведенні досудового слідства так і судового слідства вони стверджували, що домовленість на протиправне заволодіння майном потерпілого у них виникла, коли вони побачили, що потерпілий пішов додому. З цією метою засуджені зайшли в квартиру потерпілого, обоє засуджених знаходились поряд і після того як ОСОБА_1 перестав наносити удари потерпілому то стали шукати цінності у самій квартирі. Не знайшовши нічого, на пропозицію ОСОБА_2 ОСОБА_1 перевірив одежу потерпілого де знайшов гривню, яку забрали. Після цього вони підійшли на зупинку де знаходився ОСОБА_9, якому попередньо пропонували вчинити злочин, а в подальшому і розповіли про вчинене.
При проведенні досудового слідства дані засудженими показання вони підтвердили при проведенні відтворень обстановки і обставин події з участю ОСОБА_1 /т.1 а.с.81/ та ОСОБА_2 /т.1 а.с.114/, які в цілому стверджують обставини вчиненого злочину та відповідають реальному перебігу подій. Дані ними показання вони підтвердили і при проведенні очних ставок, як між ними так і з участю ОСОБА_9.
Об'єктивно зазначені показання підтверджуються і висновком судово-медичної експертизи /т.1 а.с.214-223/, щодо характеру, кількості та локалізації отриманих тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_8, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень і перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого.
Твердження в апеляціях ОСОБА_2 і його захисників про відсутність між засудженими домовленості на вчинення розбійного нападу спростовується показаннями самих засуджених даних ними в ході судового слідства по справі. Зокрема, засудженими було свідомо вирішено вчинити злочин пов'язаний з протиправним заволодінням майном потерпілого. Такі дії вони вчинили після того, коли побачили, що потерпілий пішов додому. Зайшовши вдвох у квартиру, один з них наніс удари потерпілому, а другий знаходився поруч і тільки після того як був подоланий спротив потерпілого, коли він перебував у безпорадному стані і нерухомо лежав на підлозі, то тільки після цього ОСОБА_2разом з ОСОБА_1 розпочали пошук цінностей в квартирі. За порадою останнього ОСОБА_1 знайшов в одежі потерпілого гривню, яку забрав. Після цього, вони разом вийшли з помешкання і про вчинене розповіли ОСОБА_9. Сукупність встановлених доказів свідчить, що дії засуджених були узгодженими і тривалими в часі, тому на думку колегії суддів суд першої інстанції дав вірну оцінку дій засуджених, як співучасників нападу з застосуванням насильницьких дій, спрямованих на заподіяння шкоди потерпілому.
З з'ясованих обставин вбачається, що ініціатором вчинення нападу був ОСОБА_2. Сам він безпосередньо обшукував приміщення в яке проникли скоюючи напад шукаючи цінності. Дії мають характерний спосіб проникнення і вчинені щодо особи похилого віку. Вказані дії з застосуванням фізичного впливу вчинені відкрито, раптово і несподівано для останнього. Сукупність зазначених ознак дають підстави зробити висновок, що вони вчинялись з прямим умислом, який спрямовувався саме на протиправне заволодіння чужим майном поєднаний з застосуванням насильства небезбечного для потерпілого. Твердження засудженого про намір вчинення кражі є надуманим і суперечить зібраним доказам, а тому розцінюється колегією суддів як спосіб захисту.
Посилання в апеляції на те, що в діях ОСОБА_2 немає жодної з кваліфікуючих ознак ч.4 ст.187 КК України суперечить зібраним у справі доказам та з врахуванням наведених мотивів правильно кваліфіковані судом як розбій поєднаний з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень. Разом з тим, зважаючи на те, що внаслідок заподіяних тяжких тілесних ушкоджень потерпілий помер, то дії ОСОБА_1 підставно кваліфіковані і за ч.2 ст.121 КК України.
Даний висновок узгоджується із роз'ясненнями п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» №12 від 25.12.1992 р. де зазначається, що якщо в процесі розбою було умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, або останнього було умисно вбито, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів.
Дії засуджених вірно кваліфіковані судом як умисні дії, які виразились у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло та заподіянням тяжкого тілесного ушкодження за ч.4 ст.187 КК України, а також дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.121 КК України як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
При призначенні покарання кожному із засуджених, судом враховано як конкретні обставини справи, так і дані щодо них. Покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, а отже є законним і справедливим. Зокрема, враховано досліджені в ході судового слідства докази, скоєння засудженими особливо тяжкого злочину щодо особи похилого віку. Одночасно було враховано і ряд пом'якшуючих обставин, в тому числі і ті обставини на які є посилання в апеляціях. Тому призначене їм покарання відповідає тяжкості скоєних злочинів і осіб самих засуджених. Підстав для його зниження колегія суддів судової палати не вбачає.
Посилання на відшкодування шкоди потерпілому і думку останнього з цього приводу узгоджується з його позицією в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції. Зважаючи на те, що покарання ОСОБА_1 за санкціями інкримінованих статей закону призначене мінімальне, а тому враховуючи суспільну небезпечність вчинених дій, колегія суддів вважає, що зазначена обставина не сягають межі і достатніх підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі передбаченої санкціями статей закону.
У відповідності до наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про призначення засудженим покарання у виді позбавлення волі та визнавши неможливість виправлення та перевиховання засуджених без ізоляції від суспільства.
Підстав для зміни чи скасування вироку та пом'якшення покарання засудженим, про що ставиться питання в апеляціях, колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, та захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 червня 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без змін.
Головуючий /-/ Опейда В.О.
Судді /-/ Пазюк О.С. /-/ Бешта Г.Б.
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду
Волинської області Опейда В.О.