П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.10.2014 Справа №607/7262/14-а

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Дзюбича В.Л.,

з участю секретаря судового засідання Грабської Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов»язання провести поновлення виплати раніше призначеної пенсії,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про визнання протиправними дій Головного управління ПФУ в Тернопільській області щодо відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії за віком та зобов»язання провести поновлення виплати раніше призначеної пенсії за віком з 04.04.2014 р.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у 1995 році він виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю у зв»язку із чим йому було припинено виплату пенсії за віком. Рішенням Конституційного суду від 07.10.2009 р. визнано неконституційними положення п.2 ч.1 ст.49, а також другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», а тому він вправі отримувати пенсію й надалі.

Уточнивши позовні вимоги позивач просить визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Тернопільській області щодо відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії за віком та зобов»язати провести поновлення виплати раніше призначеної пенсії за віком з 30.04.2014р.

Позивач уточненні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві та просить позов задовольнити.

Представник відповідача позову не визнав, подав заперечення на позовну заяву в обрунтування якого зазначив, що підставою для припинення виплати пенсії був виїзд позивача на постійне місце проживання за межі України, жодним нормативно - правовим актом України не передбачений обов»язок або право Пенсійного фонду автоматично здійснювати відновлення пенсії без відповідного волевиявлення пенсіонера. До переїзду у 1995 р. позивача на постійне місце проживання до Ізраїлю, останній перебував на обліку в Головному управлінні МВС у Тернопільській області де отримував пенсію. У 2007 р. функції з призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб передані органам Пенсійного фонду України. Крім того, для поновлення пенсії ПФ необхідний пакет документів. Тому, зважаючи на те, що позивачем не подано заяви через уповноважений структурний підрозділ Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області та не представлено паспорта громадянина України або посвідку на постійне або тимчасове проживання в Україні, тому позивачу правомірно відмовлено у поновленні виплати пенсії за віком.

Представник третьої особи - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області у судовому засіданні заперечив з приводу задоволення позову.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області.

У 1995 р. позивач ОСОБА_1 виїхав за межі України на постійне місце проживання в Ізраїль, що зумовило припинення виплати пенсії позивачу .

Листом Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області №3/117 від 17.02.2014 р. представника позивача ОСОБА_1 повідомлено про те, що на момент передачі повноважень щодо призначення та виплати пенсії від Міністерства внутрішніх справ України органам ПФУ, пенсія ОСОБА_1 не виплачувалася, тому пенсійна справа до органів Пенсійного фонду не передавалася .

Листом Головного управління ПФУ в Тернопільській області №93/Л-11 від 30.04.2014 р. на вимогу позивача про поновлення виплати раніше призначеної пенсії повідомлено, що з 01.01.2007р. функції з призначення пенсій від Міністерства внутрішніх справ України передані органам ПФУ та ОСОБА_1 з питання призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» необхідно подати заяву через уповноважений структурний підрозділ Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області та представити паспорт громадянина України або посвідку на постійне або тимчасове проживання в Україні.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами та міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав. Позивач, як громадянин України, незалежно від країни проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і правом на пенсійне забезпечення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачене міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

У відповідності до ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України N 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року пункт 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Рішенням Конституційного Суду України зазначено, що право громадянина на одержання призначеної йму пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава, відповідно до конституційних принципів, зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".

Після прийняття даного рішення Конституційного Суду України і на теперішній час інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято.

За таких обставин суд вважає, що слід визнати протиправною відмову Головного Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області поновити з 30 квітня 2014 року виплату пенсії за віком ОСОБА_1.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем були понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 72 грн., які суд вважає, слід відшкодувати позивачу з Державного бюджету України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 6, 7, 70, 71, 72, 128, 159-163, 167 КАС України, Законом України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Рішенням Конституційного Суду України N 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії Головного управління пенсійного фонду в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у відновленні виплати пенсії за віком протиправними.

Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду в Тернопільській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 30 квітня 2014 року.

Сплачений позивачем судовий збір в розмірі 72 грн. відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Дзюбич В.Л.