Справа № 750/9185/14 Провадження № 22-ц/795/2244/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Карапута Л. В. Доповідач - Боброва І. О.
У Х В А Л А
03 листопада 2014 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіБобрової І.О.,
суддів:Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
при секретарі:Зіньковець О.О.,
за участю:заявника ОСОБА_5,стягувача ОСОБА_6, державного виконавця Сердюк І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 09 жовтня 2014 року у справі за заявою ОСОБА_5 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів,
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 09 жовтня 2014 року скасувати і постановити нову, якою визнати виконавчий лист, виданий Деснянським районним судом м.Чернігова від 20.12.2004 року у справі № 2-10308/2004 за позовом ОСОБА_6 ДО ОСОБА_5 про стягнення аліментів, таким, що не підлягає виконанню повністю.
Оскаржуваною ухвалою Деснянського районного суду м.Чернігова від 09 жовтня 2014 року в задоволенні заяви ОСОБА_5 відмовлено.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухвала суду не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України, винесена з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповно з'ясованих обставинах справи, є незаконною та необґрунтованою. Так, апелянт посилається на те, що судом не взято до уваги нотаріально завірену заяву ОСОБА_6 про добровільну відмову від будь-якого матеріального забезпечення. В тому числі від аліментів на малолітню дитину. Крім того, на думку апелянта, сам виконавчий лист не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», зокрема ст.18 ч.1 Закону.
В судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.
Стягувач послалась на безпідставність апеляційної скарги, просила в її задоволенні відмовити.
Державний виконавець Новозаводського ВДВС Чернігівського МУЮ при вирішенні спору поклався на розсуд суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частин 2 і 4 статті 369 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.
По справі встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 20.12.2004 року по справі № 2-10308/2004 задоволено позов ОСОБА_6, стягнуто з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, але не менше неоподаткованого мінімум доходів громадян, починаючи з 25.11.2004 року і до повноліття дитини.
На виконання вказаного рішення суду 20.12.2004 видано виконавчий лист №2-10308/04, який з 01.07.2014 знаходиться на виконанні у державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції. До цього часу виконавчий лист знаходився на виконанні в Деснянському відділі державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з інтересів дитини, а також з того, що в судовому засіданні не встановлено обставин, які б були перепоною для виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із таким висновком районного суду.
Діючим законодавством, зокрема статтями 188, 189,190 СК України, передбачені підстави за якими батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину.
Тобто, стягнення аліментів за рішенням суду може бути припинено лише з підстав, передбачених законом.
Підставою для закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа може слугувати заява стягувача (ст.47,49 Закону України «Про виконавче провадження» ).
Заява стягувача ОСОБА_6 від 01.03.2012 (а.с.20) про відмову від грошових та матеріальних цінностей до ОСОБА_5, в тому числі щодо аліментів на малолітнього сина, в світлі зазначених вище норм Закону, не створює правових наслідків, які б давали підстави для припинення обов'язку утримувати малолітню дитину. Не містить така заява і атрибутів, притаманних договору, що могло б сприйматися як договір між батьками про сплату аліментів на дитину, що укладений в порядку ст. 189 СК України.
Сприймання заяви стягувача ОСОБА_6 як підставу для визнання виконавчого листа про стягнення аліментів, таким, що не підлягає виконанню повністю, призведе до грубого порушенням прав дитини, оскільки відсутні будь - які дані щодо сплати боржником аліментів на утримання малолітньої дитини наперед. В матеріалах справи відсутні дані, що малолітня дитина ОСОБА_7 має дохід, який би перевищував дохід ОСОБА_5; що є договір про сплату аліментів на дитину, у якому було б визначено розмір та строки виплати аліментів; що є факт передачі дитині права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Навпаки,за поясненнями державного виконавця, боржник має значну суму заборгованості по аліментам, яка ним не погашена.
Стаття 369 ЦПК України, на яку посилається заявник, може бути застосована тільки у випадках, коли виконавчий лист було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Аналізуючи дану норму Закону у взаємозв'язку з іншими нормами права, зазначеними вище, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог заявника.
У зв'язку з наведеним, доводи апеляційної скарги щодо не взяття до уваги судом доводів його заяви є необґрунтованими.
Посилання апелянта про невідповідність виконавчого листа ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», не заслуговує на увагу, оскільки дана обставина може бути усунута шляхом подачі відповідно ї заяви на підставі ч.2 ст.369 ЦПК України про виправлення помилок, допущених при оформленні виконавчого листа, якщо такі є. Слід зазначити, що на час видачі виконавчого листа в 2004 році діяла інша редакція Закону України «Про виконавче провадження».
Відсутність певної інформації у виконавчому листі не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.
Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 303, 307, 312 ч.1 п.1, ст. 313, 315, 317, 319, 369 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Ухвалу Деснянського районного суду м.Чернігова від 09 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів
Головуючий:Судді: