Справа №489/6497/13-ц 29.10.2014 29.10.2014 29.10.2014

Провадження №22-ц/784/2962/14 Суддя першої інстанції - Спінчевська Н.А.

Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Кутової Т.З.,

суддів - Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Орельською Н.М.,

за участю: представника Ленінського ВДВС ММУЮ - Ільїна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2014 року, постановлену за скаргою ОСОБА_3 на постанову державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (надалі - Ленінський відділ ДВС ММУЮ) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження , -

в с т а н о в и л а:

В липні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на постанову державного виконавця Ленінського ВДВС ММУЮ.

Заявник зазначав, що в провадженні державного виконавця Ленінського відділу ДВС ММУЮ Єренкевича І.А. знаходиться виконавчий лист № 2/489/2509, виданий 3 грудня 2013 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з нього на користь ОСОБА_5 357, 47 грн. майнової шкоди, 1500 грн. моральної шкоди, 229,40 грн. судового збору, а всього 2086,87 грн.

17 квітня 2014 року постановою державного виконавця звернуто стягнення на його пенсію та постановлено проводити щомісячне утримання з його доходу у розмірі 10% щомісячно. Між тим, 16 червня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про арешт його майна та оголошення заборони на його відчуження.

Посилаючись на те, що зазначена постанова винесена в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» та порушує його права, оскільки ним виконується рішення суду, заявник просив визнати її неправомірною та скасувати.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2014 року у задоволені скарги ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційний скарзі заявник, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити його скаргу в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Ленінського відділу ДВС ММУЮ, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно положень ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом винесенням постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ( ч.2 ст. 57 Закону).

Згідно ч. 3 ст. 57 Закону постановою про арешт майна боржника, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Відповідно до п. 4.1.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої ст. 57 Закону.

Згідно положень статті 68 Закону стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.

Отже, з аналізу положень вказаних норм вбачається, що стягнення боргу з доходів боржника не виключає накладення арешту на його майно.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 стягнуто 357 грн. 47 коп. майнової шкоди, 1500 грн. моральної шкоди, 229 грн. судового збору, а всього 2086 грн. 87 коп. (а.с. 64, 65).

18 грудня 2013 року державним виконавцем Ленінського відділу ДВС ММУЮ ОСОБА_4 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2/489/2509, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва 3 грудня 2013 року (а.с.128).

Постановою державного виконавця від 17 квітня 2014 року звернено стягнення на пенсію боржника ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та постановлено проводити щомісячне утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржнику після відрахувань податків, в розмірі 10% (а.с.134)

16 червня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої, накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення 2365,56 грн. та заборонено останньому здійснювати відчуження будь - якого майна, яке йому належить (а.с.127).

Як встановлено судом до теперішнього часу рішення суду в повному обсязі не виконане.

Згідно ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність порушених прав заявника під час виконавчого провадження та обґрунтовано відмов у задоволенні заяви.

Доводи апеляційної інстанції зводяться до підстав скарги та не впливають на висновки суду.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, постановлену відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: