У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Буцяка З.І., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на ухвалу Рівненського міського суду від 29 липня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки та зняття заборони з майна,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Рівненського міського суду від 29 липня 2014 року в задоволенні клопотання публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про накладення арешту на майно відмовлено.

У поданій на вказану ухвалу суду апеляційній скарзі представник публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» покликався на її незаконність та необгрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначав, що ст. 1057-1 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності кредитного та іпотечного договору, зокрема ч. 5 визначено, що в разі визнання недійсним договору застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави.

Вказував, що відмовляючи банку у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, суд виходив з того, що рішенням суду приміщення кафе-піцерії та земельну ділянку визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а іпотечний договір визнаний недійсним з підстав порядку його укладання, а саме що позивач ОСОБА_3, як дружина ОСОБА_4, письмової згоди на укладення договору іпотеки, за яким в заставу передано приміщення кафе-піцерії та земельну ділянку в АДРЕСА_1, не надавала.

Доводив, що застосування норм ст. 1057-1 ЦК України не залежить від підстав порядку визнання кредитного договору чи договору застави недійсним, а є його наслідком.

Стверджував, що дана ухвала відповідно до ст. 293 ЦПК України не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, а тому суд помилково зазначив про порядок її оскарження.

Просив ухвалу Рівненського міського суду від 29 липня 2014 року скасувати та постановити нову ухвалу про постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» Шпатусько Р.В. в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_3- адвокат ОСОБА_2 просив відхилити апеляційну скаргу подану на ухвалу, оскільки вважає, що вона є законною та винесена відповідно до обставин справи та вимог закону.

__________________________________________________________________________________________

Справа № 2-606/11 Головуючий в суді 1 інст. - Ореховська К.Е.

Провадження № 22-ц/787/1947/2014 Суддя-доповідач - Боймиструк С.В.

ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_8 був повідомлений про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, однак обоє до суду не з'явилися і причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.5 ст.1057-1 ЦК України, визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті.

В рішенні по даній справі від 29 липня 2014 року, вирішивши питання про визнання договору іпотеки №01/682/08-МК від 29.08.2008 року недійсним, місцевий суд не виконав вимог ч.5 ст.1057-1 ЦК України.

Однак, окремим процесуальним документом - ухвалою від 29 липня 2014 року в задоволенні клопотання публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про накладення арешту на майно, суд першої інстанції відмовив з мотивів належності іпотечного майна до спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3, яка свою згоду на іпотеку не надавала.

Як вбачається з тексту ст.1057-1 ЦК України, застосування арешту предмету застави є обов'язковим наслідком визнання договору іпотеки недійсним.

Отже, клопотання банку про накладення арешту на заставне майно було відхилене безпідставно.

Немає підстав і на даний час для накладення арешту на приміщення кафе-піцерії та земельну ділянку в АДРЕСА_1, оскільки в задоволенні позову в частині визнання договору іпотеки недійсним в даній справі колегією суддів відмовлено.

За таких обставин, оскільки ухвала місцевого суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому вона підлягає до скасування.

Керуючись п.2 ч.2 ст. 307, 312 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського міського суду від 29 липня 2014 року скасувати.

Клопотання про накладення арешту на предмет іпотеки відхилити з інших підстав.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: