АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/1592/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/3282/14

Головуючий у 1-й інстанції Савинський Г. Б.

Доповідач Карпушин Г. Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Петренка В.М., Абрамова П.С., при секретарі: Коротун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2014 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2014 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживає АДРЕСА_1, працює в Лохвицькій ЦРЛ медсестрою - аліменти на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживає АДРЕСА_2, в розмірі 1/6 частини заробітку (доходів) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи з 01.09.2014 року (дня подачі позовної заяви до суду) і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років.

Допущено негайне виконання рішення про стягнення аліментів - в межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_2 - 243, 60 грн. судового збору в дохід держави.

З даним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини заробітку та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача аліменти на період навчання в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу (заробітку), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму щомісячно до досягнення ним 23 років. Апелянт вважає рішення місцевого суду таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також посилається на те, що судом не з'ясовано всіх обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 являється батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3. Після розірвання шлюбу між батьками, ОСОБА_1 залишився проживати з матір'ю. ОСОБА_2 сплачував аліменти на утримання сина до досягнення ним повноліття.

01.09.2014 року позивач став студентом вищого державного начального закладу України «Української медичної стоматологічної академії» медичного факультету №2, 1 кусу 20 групи, денної, контрактної форми навчання. Термін навчання з 01.09.2014 року по 30.06.2020 року

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач має можливість надавати допомогу на утримання сина, який продовжує навчання та потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги, а тому прийшов до висновків, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти. При цьому, місцевим судом враховано стан здоров'я та матеріальне становище позивача і відповідача, інші обставини, що мають істотне значення, а тому прийшов до висновків, що розмір аліментів з відповідача підлягає стягненню в розмірі 1/6 частини заробітку (доходів) відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду та вважає, що він зроблений на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким дана відповідна правова оцінка.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Частиною першою ст. 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Так, згідно наданого відповідачем заперечення на апеляційну скаргу вбачається, що ОСОБА_2 на даний час має на утриманні ще одну неповнолітню дитину від іншого шлюбу - сина ОСОБА_3, 1997 року народження, який на даний час навчається на 2 курсі Лохвицького медичного училища, що підтверджується довідкою №01-29/341 від 29.09.2014 року.

Відповідно до п. 20 Постанови № 3 Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд, врахувавши вищезазначені норми права та обставини справи, обґрунтовано визначив розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача в розмірі 1/6 частини від всіх видів його доходу щомісячно, а тому доводи апелянта, щодо збільшення розміру аліментів до 1/4 частини від усіх видів його заробітку щомісячно є необґрунтованими та не підтверджуються відповідними доказами, а тому не підлягають до задоволення.

При цьому апелянтом, не взято до уваги, що розмір аліментів також залежить від розміру витрат на навчання, та що обов'язок по утриманню покладається на обох батьків порівну. Крім того, апелянтом не враховано, що судом на відповідача покладено обов'язок сплачувати аліменти протягом всього року, не зважаючи на те, що навчання не триває повний рік.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, місцевий суд правильно з'ясував обставини справи, всебічно та об'єктивно перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані ними докази, дав їм належну оцінку та постановив законне й обґрунтоване рішення з правильним застосуванням норм матеріального права.

Тому, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити .

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя: /підпис/ Г.Л. Карпушин

Судді: /підпис/ В.М. Петренко /підпис/ П.С. Абрамов

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області __________________ Г.Л. Карпушин