У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді: - Максимчук З.М.,

суддів: - Ковальчук Н.М., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання - Демчук Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 грудня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_5 та ОСОБА_4 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" 59 168, 90 грн основної заборгованості за кредитом, заборгованості по неустойці (пені) в розмірі 3000 грн та судовий збір 879, 16 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити та в позові Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_4 відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Зазначає, що порушення норм процесуального права, що виявилося в розгляді справи у його відсутність, призвело до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції безпідставно та незаконно стягнуто заборгованість за кредитним договором з нього як поручителя.

Покликаючись на Постанову Верховного Суду України від 21 листопада 2012 року № 6-134 цс12, прийнятої в результаті розгляду заяви про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2011 року у справі за позовом до відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Охтирський хліб» про визнання

________________________________________________________________________________

Справа № 569/8587/13-ц Головуючий у 1 інстанції - Тимощук О.Я.

Провадження № 22-ц/787/1996/2014 Суддя-доповідач - Максимчук З.М.

договору поруки припиненим доводить, що банком в односторонньому порядку змінено основний договір з позичальником в частині визначення процентної ставки за користування кредитом без згоди поручителя, що є підставою для визнання поруки такою, що припинена.

Додатково покликається на ч.4 ст. 559 ЦК України та доводить, що у зв»язку з невстановленням строку поруки в договорі поруки та непред»явленням вимоги позивачем до поручителя в межах шестимісячного строку з дня настання строку виконання основного зобов»язання порука ОСОБА_4 є припиненою.

У поданих на апеляційну скаргу запереченнях, представник ПАТ "Брокбізнесбанк" просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення Рівненського міського суду від 05 грудня 2013 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Згідно з ч.І ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов про солідарне стягнення з боржника і поручителя заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачі не виконують належним чином взяті на себе зобов»язання по поверненню коштів за кредитним договором, в зв»язку з чим утворилась заборгованість по сплаті кредиту та вважав, що поручитель солідарно з боржником відповідають за кредитними зобов»язаннями боржника, розмір яких визначений позивачем у відповідності з умовами кредитного договору.

Вирішуючи спір по суті, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 1049,1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 08.02.2008 року між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк», правонаступником якого є «Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк», зміна зареєстрована в ЄДРПОУ 22.05.2009 року, та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 53К-08.

23.03.2009 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 53К-08/п відповідно до п.1.1. якого поручитель зобов»язався відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання ОСОБА_5 усіх його зобов»язань за кредитним договором та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору від 08.02.2008 року та відповідно до п.1.2 договору поруки від 23.03.2009 року кінцевою датою повернення кредиту зазначено 07.02.2013 року.

Згідно п.4.2 договору поруки порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов»язання за кредитним договором.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 17861,00 доларів США на строк до 07.02.2013 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5 відсотків річних.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, на порушення умов договору позичальник взяті на себе зобов»язання не виконував, передбачені умовами договору платежі вносив несвоєчасно і не в повному розмірі внаслідок чого станом на 05.12.2013 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 74790,67 гривень, а саме основний борг склав 59168,90 гривень, неустойка за порушення грошових зобов»язань склала 15621,77 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином, закон пов'язує припинення поруки зі зміною зобов'язання, забезпеченого порукою. Підставами для припинення поруки можуть бути лише ті факти, які виникли після вчинення правочину.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що банком в односторонньому порядку було змінено основний договір з позичальником в частині визначення процентної ставки за користування кредитом з 12,2 % на 25% та нарахування проводиться за двома обліковими ставками , про що свідчить зміст розрахунку, приєднаного до позовної заяви самим банком - не заслуговують на увагу.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається нарахування банком неустойки за порушення строків погашення кредиту із застосуванням відсоткової ставки у розмірі 25,0% річних, а не зміни процентної ставки за користування кредитом. Розмір неустойки визначений банком та позичальником згідно п.7.1 кредитного договору.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Колегія суддів не може взяти до уваги і доводи апеляційної скарги про те, що в межах шести місяців з дня закінчення строку дії кредитного договору ОСОБА_4 не надсилалося повідомлення - вимога банку про необхідність виконання зобов»язання за кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги банку про необхідність погашення простроченої заборгованості, адресовані позичальнику ОСОБА_5 та поручителю ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_4 отримав 14.08.2010 року та 04.12.2010 року.

Крім того, строк дії кредитного договору закінчився 07 лютого 2013 року. Позивач звернувся з позовом до суду 08.05.2013 року, тобто в межах шестимісячного терміну. Ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі ОСОБА_4 отримав 06.06.2013 року. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_4 вбачається, що 12.09.2013 року особисто ним було отримано повістку на судове засідання по справі, яке відбулося 16.10.2013 року. Таким чином, пред"явлення позову до відповідачів, на думку колегії суддів, свідчить про пред"явлення вимоги до поручителя в межах шемтимісячного строку з дня настання строку виконання основного зобов"язання.

Колегія суддів не бере до уваги і доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм ст.169 ЦПК України. Як вбачається з матеріалів справи, про час і місце судового розгляду відповідачі повідомлялись належним чином у відповідності з вимогами ст.ст.74,76 ЦПК України. Справа неодноразово відкладалась слуханням в зв»язку з неявкою відповідача ОСОБА_4 у судове засідання. Розгляд судом першої інстанції справи у відсутність відповідача, який повідомлявся про розгляд справи, не призвело до неправильного вирішення спору. Апелянт не був позбавлений можливості реалізувати своє процесуальне право і надати докази в обґрунтування своєї позиції по справі до суду апеляційної інстанції.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими і правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315,317 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 грудня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: З.М.Максимчук

Судді: Н.М.Ковальчук

С.О.Гордійчук