Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
28.01.2009 |
Справа № 22-а-1865/08/9106 Попередній № справи 2-а-415/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Санакоєвої М.А. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Хіштілова М.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1; ОСОБА_2, довіреність №728 від 17.03.2006,
від відповідачів: не з'явився (Головне управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі),
не з'явився (Управління Служби безпеки України в м.Севастополі),
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м.Севастополя (суддя Балюкова К.Г.) від 10.09.08 у справі № 2-а-415/08
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі (вул.М. Музики, 54, м.Севастополь, 99007)
Управління Служби безпеки України в м.Севастополі (вул.Леніна, 37, м.Севастополь, 99011)
про стягнення заборгованості за пенсійними виплатами,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Ленінського районного суду м.Севастополя з позовом про визнання компетенції Головного управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі щодо виплати заборгованості по пенсійному забезпеченню, яка виникла з 01.01.2005 по 31.12.2006; стягнення з держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі з урахуванням індексу інфляції заборгованості по пенсійному забезпеченню, яка виникла протягом 2005 та 2006 років, в сумі 38842,74грн. та процентів на суму заниження розміру пенсії у розмірі 1396,14гнрн., а всього 40238,88грн.; стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі на відшкодування моральної шкоди 6000,00грн. (арк.с.3-7).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою суду від 08.09.2006 на Управління Служби безпеки України у м.Севастополі покладений обов'язок по перерахунку його пенсії з 01.01.2005 з урахуванням премій та надбавок; Управління Служби безпеки України в м.Севастополі здійснило вказаний перерахунок та направило його до пенсійного органу, оскільки з 01.01.2007 обов'язок по нарахуванню, перерахуванню та виплаті пенсій пенсіонерам силових відомств покладений на органи Пенсійного фонду України; але Головне управління пенсійного фонду України в м.Севастополі призначило, перерахувало та виплатило йому пенсію у повному обсязі та заборгованість по її виплаті за 2007-2008 роки, тобто з дня передачі їм відповідних функції, заборгованість за попередні роки сплачувати відмовляється, посилаючись на те, що він не є правонаступником органів пенсійного забезпечення осіб, які отримують пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ»№ 2262-ХІІ від 09.04.1992; Управління Служби безпеки України в м.Севастополі також не вважає виплату заборгованості за 2005-2006 роки своїм обов'язком, оскільки відповідні функції у нього вже відсутні; позивач вважає, що існує спір між суб'єктами владних повноважень щодо реалізації компетенції у сфері пенсійного забезпечення, внаслідок якого він позбавлений можливості отримати належні йому суми пенсії, тому змушений звертатися з цього питання до суду. З питань стягнення суми заборгованості з застосуванням індексації позивач посилається на Закон України «Про індексацію грошових доходів населення»та статтю 625 Цивільного кодексу України як на підставу нарахування на суму заборгованості штрафних санкцій у вигляді 3% річних за її несвоєчасну виплату.
В процесі розгляду справи позивач надав заяву про залишення його позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди без розгляду (арк.с.65), яку ухвалою від 09.09.2008 задоволено, позовні вимоги в цій частині залишені без розгляду (арк.с.73).
Постановою Ленінського районного суду м.Севастополя від 10.09.2008 в задоволенні позову відмовлено (арк.с.75-76).
Постанова мотивована тим, що ні статтею 99 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 № 489, ні прийнятою з метою його забезпечення Постановою Кабінету Міністрів України № 1522 від 02.11.2006 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян»не передбачено покладення на органи Пенсійного фонду зобов'язань по виплаті заборгованостей по пенсійним виплатам пенсіонерам силових відомств за минулі роки, у зв'язку з чим відсутні підстави для покладення на Головне управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі обов'язку виплати суми заборгованості перед позивачем, що утворилася не з його вини; зазначені нормативні акти не мають зворотної сили в часі та не поширюються на правовідносини, що існували до їх прийняття між позивачем та Управлінням Служби безпеки України в м.Севастополі, до того ж жодний з перелічених актів не містить посилань на існування правонаступництва Пенсійного фонду щодо існуючих на цей час силових структур, зокрема, Управління Служби безпеки України в м.Севастополі; належним відповідачем по заявленим у позові вимогам суд першої інстанції вважає Управління Служби безпеки України в м.Севастополі, так як саме з його вини утворилася заборгованість перед позивачем по пенсійних виплатах за період 2005-2006 роки; крім того позивачем пропущений річний строк на звернення до суду із заявленими ним вимогами, що згідно зі статтею 100 КАС України є підставою для відмови в задоволенні позову, на застосуванні якого наполягали відповідачі, клопотань про поновлення вказаного строку, зазначення причин його пропуску, позивачем суду протягом розгляду справи заявлено не було.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1, 18.09.2008 звернувся з заявою про апеляційне оскарження, апеляційна скарга на постанову надійшла 03.10.2008, позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі (арк.с.80, 81-86).
Доводи апеляції мотивовані тим, що судом неповно з'ясовані всі обставини справи, що мають значення для вирішення спору; позивач вважає недоведеними обставини, які суд вважає встановленими; висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи; рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи; вважає, що строк звернення до суду з адміністративним позовом не порушено, так як про відмову у виплаті перерахованої суми пенсії в новому розмірі дізнався відповідно 14.11.2007 (дата закриття виконавчого провадження) та 03.03.2008, коли отримав пенсію в новому розмірі з 01.01.2007; крім того, не нараховані суми пенсії не отримані з вини органу, який її призначає та виплачує, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, з посиланням на статті 1, 2, 10, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ»№ 2262-ХІІ від 09.04.1992, Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців»від 16.12.2004 №2255-IV, Постанову Кабінету Міністрів України № 1522 від 02.11.2006 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян»
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2008 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (арк.с.90-92).
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2008 закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду та призначено справу до апеляційного розгляду на 28.01.2009 (арк.с.95-97).
В запереченнях на апеляційну скаргу (вх.№45) відповідач - Управління Служби безпеки України в м.Севастополі, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, залишити рішення суду першої інстанції без змін по мотивам, викладеним в запереченні, зазначив, що з 01.01.2007 функції по нарахуванню, перерахунку та виплаті пенсій у повному обсязі передані єдиній уповноваженій державою структурі - Пенсійному фонду України в особі його регіональних органів, зокрема, це стосується і перерахунку пенсій, призначених за минулі роки іншими органами, і виплат перерахованих пенсій за всі періоди перерахунку без обмежень будь-якими термінами і розмірами; підстави для стягнення заборгованості позивача з Управління Служби безпеки України в м.Севастополі відсутні, так як в даний час з 01.01.2007 згідно кошторисних призначень коштів на відповідні цілі не отримує, ці кошти акумулюються в Пенсійному фонді України (арк.с.105).
В судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали, просять її задовольнити по мотивам, викладеним в ній, зазначили, що оскільки всі пенсійні виплати виплачуються з державного бюджету, через відповідний призначений орган, яким з 01.01.2007 є Пенсійний фонд України, виплату заборгованості повинні сплачувати пенсійні органи на містах; позивачем не пропущений строк для звернення до суду, так як про порушення свого права дізнався лише в березні 2008 року, коли отримав суму перерахованої пенсії і по її сумі дізнався, що вона виплачена лише за період з 01.01.2007, а за період з 01.01.2005 по 31.12.2006 не виплачено в зв'язку з тим, що мала місце законодавча зміна органу до повноважень якого входить призначення, розрахунок, перерахунок та виплата пенсій: від Служби безпеки України до Пенсійного фонду України.
В судове засідання, призначене на 28.01.2009, відповідачі явку уповноважених представників не забезпечили, відповідач - Управління Служби безпеки України в м.Севастополі, надав заяву (вх.№45) про розгляд справи у відсутність його представників (арк.с.104), відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому процесі (арк.с.106-108).
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи, належні та допустимі докази, що підтверджують поважну причину неможливості забезпечити явку іншого представника відповідача не надано.
При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідачі викликались в судове засідання, про дату та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, Управління Служби безпеки України в м.Севастополі просить розглянути справу у відсутність його представників, клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі є таким, що не підлягає задоволенню, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідачів.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах, в яких повинна здійснюватись перевірка постанови, встановлюватись обставини і досліджуватись докази учасників процесу, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою Ленінського районного суду м.Севастополя від 08.09.2006, яка набрала законної сили 16.11.2006 згідно ухвали Апеляційного суду м.Севастополя, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в м.Севастополі про перерахунок пенсії, відповідач був зобов'язаний провести ОСОБА_1перерахунок пенсії з 01.01.2005 з урахуванням премії та надбавки за оперативну роботу, з 01.05.2005 з урахуванням підвищення посадового окладу військовослужбовцям відповідної категорії (арк.с.8-9).
Управління Служби безпеки України в м.Севастополі на виконання зазначеної постанови здійснило перерахунок пенсії позивачу та направило його до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі, що підтверджується наданими в матеріали справи документами та не заперечується сторонами (арк.с.10-13).
Згідно розрахунку, наданого позивачем, заборгованість по виплаті пенсії за період з 01.01.2005 по 01.12.2006 складає 30547,36грн. (арк.с.14).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Севастополі здійснено позивачу виплату заборгованості по пенсійним виплатам з урахуванням перерахунку за 2007-2008 роки (арк.с.15-16).
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі на звернення позивача щодо виплати пенсії з урахуванням перерахунку за 2005-2006 роки на підставі постанови суду повідомило, що відсутні підстави для виконання постанови суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Севастополі за період до січня 2007 року, оскільки функції по виплаті та нарахуванню пенсій пенсіонерам силових структур передані органам Пенсійного фонду України лише 01.01.2007, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі не несе відповідальності за допущені підрозділами Служби безпеки України порушення (арк.с.19, 20).
Правовідносини сторін регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»№ 2262-ХІІ від 09.04.1992, в редакції Закону України «Про внесення змін до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»№ 1769-ІV від 15.06.2004, який набрав чинності з 01.01.2005, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV від 09.07.2003.
Базовим законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV від 09.07.2003, який набрав чинності з 01.01.2004 (далі -Закон №1058-ІV).
Умови та особливості пенсійного забезпечення публічних службовців, якими є також особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших категорій відмінні від загального обов'язкового державного пенсійного страхування і визначаються в даних правовідносинах Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»№ 2262-ХІІ від 09.04.1992, в редакції Закону України «Про внесення змін до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»№ 1769-ІV від 15.06.2004, який набрав чинності з 01.01.2005 (далі -Закон №2262-ХІІ).
Згідно зі статтею 10 Закону №2262-ХІІ, призначення і виплата пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону (стаття 1-2), здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Статтею 55 Закону №2262-ХІІ встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян»від 02.11.2006 № 1522 та статті 99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 № 489-V призначення (перерахунок) та виплата пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»з 01.01.2007 входить до компетенції органів Пенсійного фонду України.
Посилання відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі, на те, що у нього відсутні зобов'язання по виплаті перерахованої пенсії і забезпеченню її виплати за період до 01.01.2007 є неспроможними, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до статей 49, 52 Закону №2262-ХІІ органами, які призначають, перераховують та здійснюють виплату пенсій, з 01.01.2007 є органи Пенсійного фонду України.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 за № 209/14900, саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Крім того, головним розпорядником коштів для виплати пенсій є Пенсійний фонд України.
Судова колегія вважає, що при передачі функцій по виплаті пенсій від Служби безпеки України до Пенсійного фонду України, останній зобов'язаний здійснити ці виплати і за період до 01.01.2007, оскільки з вини органів, що призначають, перераховують та виплачують пенсії, не була своєчасно перерахована пенсія позивачу з 01.01.2005 і той факт, що на момент прийняття рішення судом 08.09.2006 ці функції належали Управлінню Служби безпеки України в м.Севастополі, а на момент виплати -Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Севастополі, не може позбавити позивача права на отримання цієї перерахованої, однак, не виплаченої пенсії.
Позивачем не пропущений строк на звернення до суду з адміністративним позовом у зв'язку з наступним.
Згідно зі статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.
Про порушення своїх прав позивач дізнався 14.11.2007, до суду звернувся 28.03.2008. Судом першої інстанції та відповідачем ототожнюються поняття: «право на перерахунок пенсії з 01.01.2005», що було предметом розгляду у справі 2-а-73/06 кат.39, і «право на отримання, виплату перерахованої пенсії на виконання рішення суду від 08.09.2006».
Крім того, відповідно до частини другої статті 55 Закону №2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Севастополі, не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо невиплати позивачу перерахованої пенсії за 2005-2006 роки.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є помилковим.
Позовні вимоги про стягнення індексу інфляції та процентів не підлягають задоволенню, оскільки пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, передбачено, що індексації підлягають грошові кошти громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру. Пенсійне забезпечення не відноситься до зазначеного виду грошового забезпечення, яке підлягає індексації.
Застосування до спірних правовідносин у зв'язку з затримкою у виплаті пенсії статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»неправомірне оскільки норми цього закону застосовуються до тих грошових доходів, які громадяни одержують на території України та які не мають разового характеру.
Аналогічно відсутні підстави для стягнення відсотків в сумі 1396,14грн., так як відсотки нараховуються на несвоєчасно сплачені грошові зобов'язання згідно статті 625 Цивільного кодексу України. У відповідачів відсутні грошові зобов'язання перед позивачем.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості з пенсійного забезпечення за 2005 та 2006 роки в сумі 30547,36грн., згідно розрахунку позивача.
Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового в порядку статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції -скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог частково.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 94, 160, 167, частиною першою статті 195, частиною четвертою статті 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м.Севастополя (суддя Балюкова К.Г.) від 10.09.08 у справі № 2-а-415/08 задовольнити частково.
2. Постанову Ленінського районного суду м.Севастополя (суддя Балюкова К.Г.) від 10.09.08 у справі № 2-а-415/08 скасувати.
3. Прийняти нову постанову.
4. Позов задовольнити частково.
5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійного забезпечення за 2005 та 2006 роки в сумі 30547,36грн.
6. В задоволенні решти позовних вимог про стягнення індексу інфляції в сумі 8295,38грн. та процентів в сумі 1396,14грн. відмовити.
7. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 305,47грн.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис М.А.Санакоєва
підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Помічник судді К.В.Бендус