Справа № 487/7849/14-ц

Провадження № 2/487/2651/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2014 року Заводський районний суд м. Миколаєва,

у складі: головуючого судді - Притуляк І.О., при секретарі - Уманському І.В., представників відповідача Тищенко Г.О., Смирнова О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської Ради про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської Ради (далі Управління) та в подальшому уточнивши вимоги, просив:

Визнати незаконними та скасувати

- наказ №62 від 07.07.2014 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення стягнення у вигляді догани;

- наказ №63 від 07.07.2014 року про звільнення його з посади директора Дитячої музичної школи №6 (далі ДМШ №6);

- наказ №86-о/с від 27.08.2014 року, яким було внесено зміни до наказу №63 від 07.07.2014 року, щодо дати його звільнення з 07.07.2014 року на 21.07.2014 року;

Поновити його на роботі на посаді директора Дитячої музичної школи №6.

Стягнути з Управління середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Управління 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В позовній заяві ОСОБА_3 зазначив, що з 18.09.2000 року працював на посаді директора Дитячої музичної школи №6.

Наказом в.о. начальника Управління №62 від 07.07.2014 року за неналежне виконання посадових обов'язків передбачених розділом 3 Посадової інструкції, а саме неналежний контроль за виконанням колективного договору, складанням табелів робочого часу за період січень 2014 року перша половина березня 2014 року, що призвело до порушення вимог ст..19 КЗпроП України, його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено стягнення у вигляді догани.

Наказом в.о. начальника Управління №63 від 07.07.2014 року, його було звільнено з роботи на підставі ст..40 ч.1 п.3 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов'язків, та допущений 05.03.2014 року прогул.

Вважав, що його звільнення є незаконним, оскільки прогулу 05.03.2014 року він не допускав, на роботі був відсутній по хворобі, щодо свого від'їзду до м.Херсону повідомив керівництво, по причині конфліктної ситуації, яка склалася.

Накази №№ 126 від 31.10.2013 року, №127 від 01.11.2013 року, щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності, винесенні в порушення вимог ст..148 КЗпроП України, таким чином, відсутній факт систематичного невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Також посилався на факт того, що його звільнення було проведено в порушення вимог ст..40 ч.3 КЗпроП України, оскільки в період з 07.07.2014 року по 19.07.2014 року, він знаходився на лікарняному, про що проінформував заступника директора школи, яка внесла відповідні зміни до табелю робочого часу.

Крім того зазначив, що відповідачем було порушено процедуру його звільнення, оскільки в порушення вимог п.6.7 Положення про Управління, затвердженого рішенням Миколаївської міської Ради №2/4 від 23.06.2006 року його було звільнено без погодження з заступником міського голови та згоди профспілкового комітету ДМШ №6.

В обґрунтування вимог по відшкодуванню завданої їй моральної шкоди, зазначив, що у зв'язку з порушенням відповідачем його трудових прав йому доводиться докладати зусилля для організації життя її сім"ї, що призводить до порушення нормального життєвого спілкування та звичайного укладу життя.

У судовому засіданні позивач та його представник уточнені позовні вимоги підтримали. В подальшому до судового засідання не з'явилися, позивач надав суду заяву, якою просив провести судове засідання за його відсутності, задовольнивши заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської Ради (далі Управління) в судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на те, що звільнення ОСОБА_3 з роботи наказом від 07.07.2014 року, з послідуючим уточненням дати звільнення на 21.07.2014 року було проведено у відповідності до вимог діючого законодавства, по причині систематичного невиконання позивачем своїх трудових обов'язків, в задоволенні позову просили відмовити за необґрунтованістю.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Як було встановлено судом ОСОБА_3 з 18.09.2000 року працював на посаді директора ДМШ №6.

В своїй роботі, ОСОБА_3 керується Посадовою інструкцією директора ДМШ №6 та Правилами внутрішнього трудового розпорядку ДМШ №6.

Наказом №30 від 27.02.2013 року ОСОБА_3 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за невиконання посадових обов'язків (п.п.3.4, 3.6 Посадової інструкції), яке виразилося в несвоєчасному подані табелів обліку робочого часу працівників ДМШ №6 за лютий 2013 року до централізованої бухгалтерії.

Наказом №126 від 31.10.2013 року ОСОБА_3 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани на підставі подання державного інспектора праці у Миколаївській області від 20.06.2013 року, за неналежне виконання своїх посадових обов'язків, що призвело до порушення вимог чинного законодавства України про працю.

Наказом №127 від 01.11.2013 року ОСОБА_3 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за невиконання посадових обов'язків, що призвело до порушення ст..24 Закону України «Про відпустки», та виразилося в не нарахуванні працівнику школи ОСОБА_5 грошової компенсації при звільнені компенсації за 21 день невикористаної щорічної відпустки, що порушило трудові права працівника.

Відповідно до положень ст..148 КЗпроП України - дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Як передбачає ст..149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Проаналізувавши надані стороною відповідача докази, приймаючи до уваги, що в період часу з 10.06.2013 року по 21.06.2013 року ОСОБА_3 перебував на лікарняному, з 25.06.2013 року по 22.08.2013 року у плановій відпустці та з 08.08.2013 року по 08.10.2013 року був відсторонений від роботи на підставі Ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м.Миколаєва від 07.08.2013 року. Той факт, що роботодавцем було дотримано порядок застосування дисциплінарних стягнень, відібрано пояснення у ОСОБА_3, при обрані виду стягнення, прийнято до уваги обставини визначені ст..149 ч.3 КЗпроП України, та ОСОБА_3 особисто під розпис був ознайомлений з вказаними наказами, суд приходить до висновку, що роботодавець виніс їх за достатності правових підстав до того, та вони є такими, що відповідають положенням діючих норм трудового законодавства.

Таким, чином є безпідставними посилання позивача на факт, невідповідності вказаних наказів положенням ст..148 КЗпроП України.

Наказом №62 від 07.07.2014 року, ОСОБА_3 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, за невиконання обов'язків, передбачених п.п.3.3, 3.4, 3.5, 3.19 Посадової інструкції, яке виразилося в порушенні умов розділу ІV Колективного договору, щодо забезпечення найманим працівникам умов праці в частині встановленого п'ятиденного робочого тижня в період з січня по першу половину березня 2014 року.

Наказом №63 від 07.07.2014 року ОСОБА_3, за фактом прогулу, що мав місце 05.03.2014 року, було звільнено з займаної посади на підставі ст..40 ч.1 п.3 КЗпроП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Стаття 147 КЗпП України передбачає два види стягнення, що застосовуються до працівників за порушення трудової дисципліни - догану та звільнення.

Звільнення за вчинення прогулу (у тому числі і за відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) є дисциплінарним стягненням і повинне здійснюватись з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарного стягнення.

Згідно п.п.22, 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» №6 від 06.11.1992 року - у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40, п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпроП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема…чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За передбаченими п. 3 ст.40 КЗпроП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

З урахуванням викладеного суд приходить до переконання, що Управлінням при звільнені ОСОБА_3 було дотримано вимоги ст.. 147-1, 148, 149 КЗпроП України, а при застосуванні вказаного виду стягнення враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини за яких його вчинено та попередню роботу працівника ( який згідно надаваних доказів раніше неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності).

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на факт відсутності на робочому місці 05.03.2014 року з поважних причин, а саме по причині хвороби та звернення до лікаря стоматолога, оскільки, відповідно до його особистих пояснень, наданих на ім'я начальника Управління 06.03.2014 року, у зазначений день він від'їжджав до м.Херсона, для вирішення питань спонсорської допомоги школі. А отже вказані посилання є протирічними, безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до Акту №1 складеного 07.07.2014 року ОСОБА_3 відмовився від отримання копії наказу про звільнення та трудової книжки. Вказаний факт не був оспорений у судовому засіданні і самим ОСОБА_3

07.07.2014 року за вихідним номером №408/14-07/ ОСОБА_3 було направлено копії наказів №№62 та 63 від 07.07.2014 року та повідомлення про необхідність отримання трудової книжки, відповідно до поштового повідомлення, лист було повернуто по закінченню строку зберігання.

Також суд вважає, що при винесені оспорюваних наказів від 07.07.2014 року, адміністрацією відповідача було дотримано строки притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності, передбачені 148 КЗпроП України, оскільки в період часу з 11.03.2014 року по 05.07.2014 року позивач перебував на лікарняному.

Щодо, посилання позивача на факт порушення Управлінням при його звільненні вимог ст..40 ч.3 КЗпроП України, оскільки з 07.07.2014 року він перебував на лікарняному, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст..40 ч.3 КЗпроП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Як було встановлено судом, дійсно, 07.07.2014 року ОСОБА_3 було відкрито лікарняний лист Серії АГД №737270. Разом з тим, представником відповідача було надано суду копію заяви ОСОБА_3 на ім'я начальника Управління, від 07.07.2014 року, відповідно до якої зазначено, про те, що він приступає до роботи та на лікарняному не перебуває. Відповідно до довідки Міської лікарні №4 від 22.10.2014 року, ОСОБА_3, 07.07.2014 року був на прийомі у лікаря після 13 години, при цьому йому було відкрито лікарняний лист.

Після звернення ОСОБА_3 до суду, Комісією Управління, створеною на підставі Наказу №85-о/с від 20.08.2014 року, було проведено службове розслідування, за результатами якого, було видано наказ №86-о/с від 27.08.2014 року, щодо внесення в наказ №63 від 07.07.2014 року змін в частині дати звільнення ОСОБА_3 на 21.07.2014 року, копію якого за вихідним номером №538/14-08 від 28.08.2014 року було направлено ОСОБА_3

З урахуванням чого, приймаючи до уваги доведеність факту звільнення ОСОБА_3 за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд вважає звільнення ОСОБА_3 з займаної посади, з врахуванням внесених змін, щодо дати, правомірним.

Також є безпідставним посилання позивача, на порушення процедури його звільнення.

Так, відповідно до положень ст..43-1 КЗпроП України погодження профспілки на звільнення керівника не вимагається.

Відповідно до п.п.3.5.9 Положення про управління з питань культури та охорони культурної спадщини від 21.04.2011 року №5/3, було отримано погодження заступника Міського голови на звільнення ОСОБА_3, що підтверджується наданою суду службовою запискою від 12.06.2014 року №332/14-06.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити за необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5-8. 10, 11, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_3 до Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської Ради про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення набуває законної сили через 10 днів з моменту винесення. Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Миколаївської області у строк та порядку, передбаченому ст.ст.294.296 ЦПК України.

СУДДЯ: І.О.ПРИТУЛЯК

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вступна та резолютивна частини

27.10.2014 року Заводський районний суд м. Миколаєва,

у складі: головуючого судді - Притуляк І.О., при секретарі - Уманському І.В., за участю представників відповідача Тищенко Г.О., Смирнова О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської Ради про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5-8. 10, 11, 213, 214, 215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_3 до Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської Ради про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення набуває законної сили через 10 днів з моменту винесення. Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Миколаївської області у строк та порядку, передбаченому ст.ст.294.296 ЦПК України.

СУДДЯ: І.О.ПРИТУЛЯК