Справа № 352/652/14-ц

Провадження № 2/352/565/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано- Франківської області

в складі: головуючого-судді Дузінкевича І.М.

секретаря Кукули О.С.

з участю представника позивача ОСОБА_1

адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано- Франківську справу за позовом ОСОБА_3 до Стриганецької сільської ради, ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача- ОСОБА_10 про визнання недійсним дублікату свідоцтва про право власності на будинковолодіння, визнання права власності на ? частину будинковолодіння в порядку спадкування за законом, визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку від 13.09.2011р.,

в с т а н о в и в :

Позивачка 19.03.2014р. звернулася в суд з позовом до відповідачів про визнання недійсним дублікату свідоцтва про право власності на будинковолодіння, визнання права власності на ? частину будинковолодіння в порядку спадкування за законом, визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку від 13.09.2011р. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_6 був її дідом, батьком її покійного батька ОСОБА_7 ЇЇ мати ОСОБА_8 зареєстрована у спірному будинковолодінні по АДРЕСА_1. В даному будинку вона також проживала та була зареєстрована разом з батьками, з часу свого народження з 1985р. по 15.03.2010р. На даний час продовжує проживати, але без реєстрації. Дане будинковолодіння побудовано у 1977р. її дідом ОСОБА_6 На момент будівництва, і на момент оформлення права власності на дане будинковолодіння у 1990р. та 2000р. дідусь перебував у зареєстрованому шлюбі з бабцею- ОСОБА_10. Тому будинковолодіння належало ОСОБА_6 та ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності. Її батько ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2., бабця ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, дідусь ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Таким чином, оскільки бабця не залишила заповіту, то вона, будучи її онукою, в порядку спадкування за законом за правом представлення, має право на спадкування ? частини будинковолодіння АДРЕСА_1. Спадщину вона прийняла, оскільки на момент її відкриття постійно постійно проживала разом із спадкодавцем. Однак в порушення її прав Стриганецькою сільською радою 09.03.2011р. ОСОБА_6 видано дублікат свідоцтва про право власності на спірне будинковолодіння в цілому, на підставі якого останній зареєстрував його за собою, а 13.09.2011р. незаконно відчужив будинковолодіння відповідачці ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу. Тобто розпорядився належною їй часткою без її згоди. Вважає, що її право власності порушено та підлягає захисту в судовому порядку. Просила визнати недійсним дублікат свідоцтва про право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 в с. Стриганці від 09.03.2011р., виданий ОСОБА_6 на підставі рішення виконкому Стриганецької сільської ради від 19.09.2000р., визнати за нею право власності на ? частину даного будинковолодіння та визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13.09.2011р.

Представник позивача та позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити.

Представник відповідача- Стриганецької сільської ради в судове засідання не з»явився, у поданому суду листі просив справу розглянути у відсутності їхнього представника, позов не визнали.

Представник відповідача ОСОБА_4- адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що на розгляді Тисменицького районного суду уже був спір про визнання недійсним оригіналу свідоцтва про право власності на будинковолодіння та рішення Стриганецької сільської ради, на підставі якого було видано зазначене свідоцтво, і рішенням суду від 15.11.2013р. у позові ОСОБА_3 було відмовлено. Дане рішення набрало законної сили. Однак оспорюваний дублікат свідоцтва про право власності виданий на підставі цього ж рішення сільської ради, тобто є похідним документом від цього рішення, а останнє позивачкою не оспорюється, тому дана позовна вимога є безпідставною. Що стосується визнання права власності в порядку спадкування за правом представлення, то в даному випадку така вимога є передчасною та не вмотивованою, оскільки позивачка не зверталась за оформленням спадкових прав до нотаріальної контори, та з позовної заяви не вбачається, що у неї були перешкоди для такого звернення. Також щодо договору купівлі-продажу від 13.09.2011р. вважає, що її довірителька підставно набула права власності на будинок. Крім того, позивачка просить визнати за нею право власності на ? частину спірного будинковолодіння, а договір просить визнати недійсним в цілому, а не частково. Також позивачка ОСОБА_3 уже зверталась з позовом про визнання даного договору купівлі-продажу нікчемним, однак їй було відмовлено у задоволенні позову рішенням Тисменицького районного суду від 23.09.2013р., і дане рішення набрало законної сили. Тому вважає, що ОСОБА_6, будучи власником, правомірно розпорядився своїм майном. Просила у позові відмовити.

Третя особа ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що вона з 1995р. була зареєстрована у спірному будинковолодінні разом з дочкою ОСОБА_3 А з 2010року і наданий час зареєстрована в м. Івано-Франківську.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що предметом спору по справі є право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1. Забудівником спірного будинковолодіння є відповідач ОСОБА_6, якому рішенням виконкому Івано-Франківської районної ради народних депутатів від 22.04.1977 р.№ 140 дозволено будівництво житлового будинку на старому місці, для чого 23.12.1977 р. йому відведено земельну ділянку в натурі, що підтверджується виданим на його ім'я свідоцтвом на забудову садиби в сільських населених пунктах Івано-Франківської області від 12.12.1977 р. (а.с.7-8).

Рішенням виконавчого комітету Стриганецької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 19.09.2000 р., копія якого міститься на а.с. 9, за ОСОБА_6 визнано право власності на спірне будинковолодіння. На підставі вказаного рішення 09.03.2011р. Стриганецькою сільською радою видано ОСОБА_6 оспорюваний дублікат свідоцтва про право власності на спірне будинковолодіння ( а.с.10).

Таким чином, судом встановлено, що дублікат свідоцтва від 09.03.2011р. виданий на підставі рішення виконавчого комітету Стриганецької сільської ради від 19.09.2000р., яке позивачкою в даному позові не оспорюється. Крім того, рішенням Тисменицького районного суду від 15.11.2013р. було відмовлено у позові ОСОБА_3 про визнання незаконним зазначеного рішення виконкому сільської ради, і рішення суду набрало законної сили. (а.с.31-35).

Що стосується позовної вимоги про визнання права власності на ? частину спірного будинковолодіння у порядку спадкування за законом, за правом представлення в силу ст.. 1266 ЦК України, у якій зазначено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Дійсно батько позивачки ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2., бабуся ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак позивачка не зверталась до нотаріальних органів за оформленням своїх спадкових прав після смерті бабусі.

Як вбачається із листа державного нотаріуса ОСОБА_11 Тисменицької районної державної нотаріальної контори від 15.10.2014р. №781/01-16 після смерті ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 заяви про прийняття спадщини ніхто не подавав і спадкова справа не заведена.(а.с.147).

Згідно ст. 1297 ч.1 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов»язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Крім того, у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р. №24-753/0/4-13 зазначено, що відповідно до ст.. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Таким чином, судом не встановлено, що у позивачки існували перешкоди для оформлення своїх спадкових прав після смерті бабусі ОСОБА_8 та заявлена позовна вимога є передчасною.

13.09.2011р. ОСОБА_6 як власник майна, продав відповідачу ОСОБА_4 будинковолодіння АДРЕСА_1. Суд вважає, що даний договір є законним і відповідачка підставно набула права власності на будинок.

У ст. 203 ЦК України міститься виключний перелік вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Позивачкою та її представником не наведено суду жодних доказів, які б свідчили про недійсність договору. Крім того, даний договір був уже предметом спору, зокрема позивачкою ОСОБА_3 ставилося питання про визнання його нікчемним, і рішенням Тисменицького районного суду від 23.09.2013р. у позові відмовлено, та дане рішення набрало законної сили.(а.с.36-39). Також і в ухвалі Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10.02.2014р. зазначено, що ОСОБА_6, будучи власником, правомірно розпорядився своїм майном.(а.с.21-23).

Також суд вважає, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту своїх, на її ж думку порушених прав. Оскільки, як зазначено у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р., якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним.

У відповідності з вимогами ст.319 ЦК України власник має право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а згідно вимог ст.321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

За таких обставин суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачкою вимог, у задоволенні яких слід відмовити.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 203, 236, 321, 386, 1258, 1266, 1267, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 213-215, 218 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Стриганецької сільської ради, ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача- ОСОБА_10 про визнання недійсним дублікату свідоцтва про право власності на будинковолодіння, визнання права власності на ? частину будинковолодіння в порядку спадкування за законом, визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку від 13.09.2011р. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий І.М.Дузінкевич