ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
06 липня 2006 р. |
№ 12/30пд |
|
головуючого судді: |
Добролюбової Т.В |
|
|
Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. |
|
за участю предстаників сторін розглянувши матеріали касаційної скарги |
не з"явилися СПД ОСОБА_1 |
|
на рішення |
господарського суду Донецької області |
|
від |
18.04.2006 року |
|
у справі |
№ 12/30 пд |
|
за позовом |
СПД ОСОБА_1 |
|
до |
1) Учбово-курсового комбінату Управління ЖКГ Донецької області 2) ПП ОСОБА_2 3) ТОВ “Саміра” |
|
треті особи |
1) Донецька обласна Рада 2) РВ ФДМУ по Донецькій області 3) Управління по питанням майна комунальної власності виконавчого апарату обласної ради |
|
про |
визнання недійсними договорів оренди та спонукання продовжити дію договору оренди |
Доповідач: Гоголь Т.Г.
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до Учбово-курсового комбінату Управління житлово-комунального господарства Донецької області та Приватного підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 01.02.2005 року, укладеного між Учбово-курсовим комбінатом Управління житлово - комунального господарства Донецької області і Приватним підприємцем ОСОБА_2 та спонукання Управління житлово-комунального господарства Донецької області продовжити дію договору оренди без номера від 01.08.2000 року на умовах договору оренди № НОМЕР_1 ( крім п.2.1.) із доданням до пункту 5.1. речення "Для чого орендодавець дає відповідний дозвіл". В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що договір оренди нежитлового приміщення від 01.02.2005 є нікчемним, оскільки укладений в порушення вимог частини 6 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств", яка забороняє з моменту прийняття рішення щодо приватизації, зокрема, передавати в оренду майно.
Заявою від 12.04.2006 року позивач частково змінив позовні вимоги та просив визнати недійсним договір купівлі - продажу від 20.01.2006 року приміщення площею 286,8 кв.м., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області і приватним
підприємцем ОСОБА_2 та спонукати Управління житлово-комунального
господарства Донецької області продовжити дію договору оренди без
номера від 01.08.2000 року на умовах договору оренди № НОМЕР_1 ( крім
п.2.1.) строком на 5 років із доданням до пункту 5.1. речення "Для чого
орендодавець дає відповідний дозвіл".
Господарський суд Донецької області рішенням від 18.04.2006 року (суддя О.І. Склярук ) в задоволенні позовних вимог відмовив, з посиланням на те, що укладання договору оренди нежитлового приміщення від 01.02.2005 не суперечить нормам Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств"; відносно вказаного приміщення було прийнято рішення щодо
приватизації протягом 2003 - 2004 років, яке є підставою для відмови в
підписанні договору оренди згідно приписів Закону України " Про оренду
державного та комунального майна"; позивач не надав доказів належного
виконання договору оренди, що надають йому переважне право на укладання договору та які підтверджують додержання статті 777 Цивільного кодексу України. Крім того, господарський суд зазначив, що договір купівлі - продажу від 20.01.2006 року підписано фізичною особою, тому суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 не є належним відповідачем у цій позовній вимозі, а також виключив із складу третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Управління з питань майна комунальної власності виконавчого апарату обласної ради у зв'язку з тим, що воно не є юридичною особою.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2006 року в частині відмови у спонуканні Учбово-курсового комбінату Управління житлово-комунального господарства Донецької області продовжити договір оренди від 01.08.2000 року та прийняти нове рішення, яким спонукати 1 відповідача продовжити договір оренди б/н від 01.08.2000 року із позивачем строком на 5 років на умовах договору оренди і від 03.11.2003року № НОМЕР_1(крім п. 2.1) із доданням до пункту 5.1 речення: "Для чого Орендодавець дає відповідний дозвіл." Скаржник зазначає, що відмова в позові з підстав невиконання вимог статті 777 Цивільного кодексу України в редакції 2004 року ґрунтується на неправильному застосуванні господарським судом норм матеріального права, оскільки спори за договорами, які закінчились до 1 січня 2004 року, відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України ( в редакції2004 року) не розглядаються за правилами останнього.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., перевіривши наявні матеріали
справи на предмет повноти їх встановлення в рішенні господарського суду Донецької області, правильності застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарським судом під час розгляду справи встановлено, що 01.08.2000 року між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Учбово-курсовим комбінатом Управління житлово-комунального господарства Донецької області укладений договір оренди нежитлового приміщення площею 56 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Термін дії договору встановлений до 01.08.2001 року, який за додатковою угодою продовжений сторонами до 01.08.2002 року. Назване приміщення знаходиться на балансі комбінату та належить до обласної комунальної власності. Рішенням господарського суду Луганської області у справі №12/501 Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 зобов'язано звільнити орендоване приміщення у зв'язку із закінченням строку оренди. Рішенням Донецької обласної ради від 18.05.2004 року №4/16-437 "Про внесення змін і доповнень до рішення облради від 23.04.2003 року за №4/8-191 "Про приватизацію у 2003-2004 роках об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, які знаходяться в управлінні обласної Ради", вбудоване приміщення площею 615 кв.м. розміщене за адресою: АДРЕСА_1. (у тому числі і те, що раніше орендувалося позивачем) включене до переліку об'єктів, які підлягають приватизації.
Рішення про приватизацію приміщення площею 286, 8 кв.м. було прийняте на підставі відповідного рішення Донецької обласної ради від 15.03.2005року №4/26-614 (додаток №2). На підставі названого рішення та у зв'язку з тим, що Приватним підприємцем ОСОБА_2 це приміщення раніше орендувалось (договір оренди від 01.02.2005 року) і ним здійснені значні поліпшення приміщення ( на 27% його вартості), з урахуванням вимог статті 25 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", пункту 51 Закону України "Про державну програму приватизації", між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та фізичною особою ОСОБА_2 20.01.2006 року укладений договір купівлі - продажу нежитлового приміщення площею 286,8 кв.м., що розміщене за адресою АДРЕСА_1 та знаходиться на балансі Учбово-курсового комбінату Управління житлово-комунального господарства Донецької області
Разом з тим, господарським судом встановлено, що приміщення площею 56 кв.м. на даний час в оренду не передано, оскільки це приміщення входить до переліку об'єктів приватизації на підставі рішення власника. Поряд з цим суд встановив, що спірний договір купівлі - продажу укладений з ОСОБА_2 саме як з фізичною особою.
Статтею 21 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами -можуть буди підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Тобто, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), які мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав іохоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З урахуванням приписів наведених норм, громадянин, як фізична
особа, не може бути стороною в господарському процесі, а відтак господарський суд правомірно відмовив в позові в частині визнання недійсним договору купівлі продажу від 20.01.2006 року.
Зі змісту статті 153 Цивільного кодексу (в редакції 1963 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що договір оренди нежитлового приміщення є цивільно-правовою угодою для укладення якої необхідне волевиявлення сторін.
Як встановлено судом першої інстанції, після закінчення 01.08.2002 року строку дії договору оренди від 01.08.2000 року, укладеного між позивачем та Учбово-курсовим комбінатом Управління житлово-комунального господарства Донецької області, останній не виявив наміру продовжувати цей договір, а Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулася до орендодавця з заявою про його продовження лише 04.11.2002 року, тобто після закінчення строку дії договору оренди та прийняття судом рішення у справі №12/501 про виселення з орендованого приміщення. Разом з тим позивач не подав доказів належного виконання ним умов названого договору оренди.
Крім того, приписами статті 9 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", якою встановлений порядок укладання договору оренди, передбачене право орендодавця відмовити у передачі в оренду об'єкта, стосовно якого надійшла пропозиція (ініціатива) суб'єкта підприємницької діяльності в порядку статті 7 вказаного Закону, якщо, зокрема, було прийняте рішення про приватизацію цього об'єкта.
З огляду на викладене, фактичні обставини справи встановлено господарським судом на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 108, 1115 , 1117 , 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2006 року у справі № 12/30 пд залишити без змін .
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Головуюийючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич