АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/791/2155/2014р. Головуючий в 1 інстанції: Зуб І.Ю.

Категорія 53 Доповідач: Кузнєцова О.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року липня місяця 24 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Кузнєцової О.А.,

суддів : Бездрабко В.О.,

Борка А.Л.,

при секретарі: Романовій Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 08 квітня 2014 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 08 квітня 2014 року позов публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" заборгованість за кредитним договором № 0041/08/79/Nv від 03.10.2008 року у розмірі 89604 (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот чотири) дол. CША 70 центів та пеню за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків, що нарахована за період з 17.01.2013 року по 16.01.2014 року у розмірі 28384 (двадцять вісім тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 02 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 08 квітня 2014 року скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу в суд апеляційної інстанції не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2008 року між АКБ «Банк Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 0041/08/79/Nv, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 64 000 доларів США зі сплатою 13 % річних строком до 30.09.2033 року.

Також, 03.10.2008 р. між АКБ «Банк Форум» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно якого останній виступав в якості поручителя та взяв на себе зобов'язання перед Банком відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором.

05.02.2010 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору № 0041/08/79/Nv від 03.10.2008 року, згідно якої ОСОБА_2 був встановлений графік повернення кредиту та сплати процентів із строком погашення - 30.09.2033 року.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо за договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Пунктом 3.2.2 кредитного договору № 0041/08/79/Nv від 03.10.2008 року передбачено, що банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, а також у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобов'язань за договорами, які є забезпеченням виконання зобов'язань.

ОСОБА_2 не виконувала належним чином взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 17.01.2014 року становить 89 604 доларів США, 70 центів, яка складається з: заборгованості по кредиту - 61172, 05 доларів США, заборгованості по відсотках - 28 432,65 доларів США, та яку у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України позивач має право стягнути з відповідачів.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачам були направлені вимоги про необхідність погашення заборгованості перед банком, однак дані вимоги виконані не були.

У відповідності до положень ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язань, забезпечених порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового за кожен день прострочення виконання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України, визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 4 кредитного договору № 0041/08/79/Nv від 03.10.2008 року передбачено, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за своєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 % за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповернутого кредиту та/або не сплачених процентів.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_2 не виконала належним чином зобов'язання, передбачене кредитним договором № 0041/08/79/Nv від 03.10.2008 року, то позивач має право на стягнення з відповідачів в тому числі і пені, передбаченої п. 4 кредитного договору № 0041/08/79/Nv від 03.10.2008 року у межах строку позовної давності, а саме за період з 17.01.2013 року по 16.01.2014 року в розмірі 28 384, 02 грн.

Дослідивши матеріали справи, та оцінивши взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував норми матеріального права, та дійшов вірного висновку про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за вищезазначеним кредитним договором в розмірі 89 604 доларів США, 70 центів, яка складається з: заборгованості по кредиту - 61172, 05 доларів США, заборгованості по відсотках - 28 432,65 доларів США та - пені в сумі 28 384,02 грн., що нарахована у період з 17.01.2013 по 16.01.2014 року.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції було необґрунтовано не застосовано позовну давність є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З аналізу вище вказаних норм закону випливає, що підставою для застосування строку позовної давності є заява сторони під час розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що під час розгляду справи ОСОБА_2 заяву про застосування наслідків спливу позовної давності не подавала.

Матеріали справи містять докази того, що ОСОБА_2 була повідомлена належним чином про дату, час та місце слухання справи, про що свідчить повідомчий лист, в якому остання поставила свій підпис про ознайомлення із датою судового засідання на 08.04.2014 року (а.с. 44); заява ОСОБА_2 від 20.03.2014 року про ознайомлення із матеріалами справи (а.с. 48); розписка про отримання 26.03.2014 року поштових повідомлень з матеріалами справи (а.с. 51); заява від 07.04.2014 року про перенесення слухання справи, подана її адвокатом - ОСОБА_4 (а.с. 52).

Доводи апелянта про неповноту з'ясування дійсних обставин справи, невідповідність покладених в основу рішення висновків суду фактичним обставинам справи позбавлені правового обґрунтування і не були підтверджені при розгляді справи.

Суд першої інстанції з достатньо повнотою з'ясував обставини, що мають значення для справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, яким дав належну оцінку та постановив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,314 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 08 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Суддя: