КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
26.12.08 р. № 15/324-08
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Стахурського М. Ф. (доповідач у справі),
суддів Зеленіної Н. І.,
Мазур Л. М.
при секретарі судового засідання Єрмак Л. В.
за участю представників сторін:
від позивача: Серга І. В. (дов. № 03 від 10.01.2008 р.);
від відповідача: не з’явились;
розглянувши матеріали апеляційної скарги № 463 від 10.11.2008 р. Товариства з обмеженою відповідальністю „УІФК-АГРО” на рішення господарського суду Київської області від 04.11.2008 р.
у справі № 15/324-08 (суддя Рябцева О. О.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Спеціалізована пересувна механізована колона № 241”, м. Бориспіль, Київська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю „УІФК-АГРО”, с. Коржі, Баришівський район, Київська область
про стягнення 38 776, 00 грн.
ВСТАНОВИВ:
ВАТ „ Спеціалізована пересувна механізована колона № 241” звернулось в господарський суд Київської області з позовом до ТОВ „УІФК-АГРО” про стягнення 38 776, 00 грн. – заборгованість за виконані роботи згідно договору підряду.
Рішенням господарського суду Київської області від 04.11.2008 р. (повний текст підписаний 18.11.2008 р.) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ТОВ „УІФК-АГРО” на користь ВАТ „СПМК № 241” 30 266 грн. заборгованості, 4 479, 37 грн. інфляційних витрат, 561 грн. 3 % річних, 3 338, 38 грн. пені, 386, 45 грн. державного мита, 117, 6 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.
При цьому суд першої інстанції керувався ст. ст. 193, 232 ГК України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 854 ЦК України, умовами договору № 30 від 24.10.2007 року (надалі –договір) та виходив з того, що позивачем у відповідності до умов договору підряду виконано для відповідача роботи, за які останній не розрахувався. За наявності основної заборгованості відповідача за виконані та прийняті ним роботи суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення також на користь позивача пені, передбаченої договором, інфляційних витрат та 3 % річних, встановлені ст. 625 ЦК України.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач через місцевий господарський суд 13.11.2008 року подав апеляційну скаргу (вх. № 2-04/1/1126/2487), в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 04.11.2008 року і прийняти нове рішення.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв’язку із порушенням норм матеріального і процесуального права. Відповідач у апеляційній скарзі зазначив, що безпідставним було задоволення судом першої інстанції пені, інфляційних витрат та 3 % річних за прострочення виконання зобов’язання, так як договором підряду не передбачено конкретну дату чи будь-які строки проведення остаточних розрахунків за ним. А відповідно до ст. 530 ЦК України відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання лише у разі непроведення розрахунків після отримання вимоги (претензії) позивача, якої не було.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.12.2008 року (головуючий суддя –Стахурський М. Ф., судді –Зеленіна Н. І., Мазур Л. М.) прийнято до провадження апеляційну скаргу ТОВ „УІФК-АГРО” на рішення господарського суду Київської області від 04.11.2008 року, розгляд якої був призначений на 22.12.2008 року.
22.12.2008 р. через загальний відділ апеляційного господарського суду представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з його перебуванням у відпустці з 22.12.2008 р. по 08.01.2009 р.
22.12.2008 року за наслідками судового засідання у зв’язку із неявкою представника відповідача та за наявності його клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на тій підставі, що відповідач не надав апеляційному господарському суду доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні, і відповідач не обмежений у виборі іншого представника для участі у судових засіданнях, та відклала розгляд справи на 26.12.2008 р.
В судове засідання 26.12.2008 року представник відповідача не з’явився, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Про причини своєї неявки в судове засідання відповідач суд не повідомив.
Представник позивача у судовому засіданні надав апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, доводи, викладені у апеляційній скарзі, вважав безпідставними, рішення господарського суду Київської області від 04.11.2008 року вважав законним і обґрунтованим.
Колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, повідомленого про час та місце проведення судового засідання, і за результатами розгляду апеляційної скарги та за згодою представників сторін судом було оголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Згідно ч. 1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі 12 ГПК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
24.10.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 30, згідно з умовами якого позивач взяв на себе зобов’язання у встановлені договором терміни відповідно до проектної документації виконати роботи по бурінню свердловини, а відповідач в свою чергу зобов’язався прийняти виконані роботи та оплатити їх. (а.с. 14-20).
П. 3.1. договору передбачена вартість робіт у розмірі 154 444, 8 грн., що також була погоджена сторонами у Розрахунку договірної ціни, що є додатком № 1 до договору, і у Протоколі погодження договірної ціни, що є додатком № 2 до договору. (а.с. 21-23).
Відповідно до п. 4.1. договору позивач зобов’язався виконати всі роботи, передбачені договором та графіком виконання робіт, що є додатком № 3 до договору (а.с. 24), в строк 30 робочих днів.
П. 5.1. договору сторони передбачили авансування робіт за договором.
Згідно п. 5.2. договору відповідач зобов’язався сплатити позивачу авансовий платіж на матеріали та обладнання свердловин у розмірі 93 144 грн, що повинен бути сплачений не пізніше 3-ох банківських днів до початку робіт
У відповідності до п. 5.4. договору наступні і остаточні платежі виконуються після узгодження і підписання щомісячних актів виконаних робіт.
П. 11.1. договору визначено, що здача-приймання робіт здійснюється щомісячно, шляхом підписання акту здачі-приймання робіт (форма КБ-2) та довідки про вартість (форма КБ-3).
Відповідачем 31.10.2007 р. та 22.11.2007 р. на виконання умов договору перерахований позивачу авансовий платіж у сумі 93 144 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача. (а.с. 12-13).
Після виконання робіт, передбачених договором, сторонами були підписані акт № 1 приймання виконаних робіт за грудень 2007 р. (форма КБ-2) на суму 124 904, 4 грн. та акт № 2 приймання виконаних робіт за грудень 2007 р. (форма КБ-2) на суму 29 505, 6 грн., всього на загальну суму 154 410 грн. (а.с. 26-35). Відповідно до довідки про вартість виконаних робіт за грудень 2007 р. (форма КБ-3) від 20.12.2007 р. вартість виконаних робіт склала 154 410 грн. (а.с. 25).
21.05.2008 р. відповідачем було частково оплачено роботи, виконані згідно договором позивачем, у розмірі 30 000 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 21.05.2008 р. (а.с. 11).
Таким чином, залишились неоплачені роботи згідно договору на суму 31 266 грн.
Відносини, пов’язані з виконанням робіт регулюються ГК України, ЦК України, іншими нормативно-правовими актами та безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Апеляційним господарським судом встановлено, що договором підряду не визначено строк виконання обов’язку відповідачем по оплаті робіт.
У цьому випадку підлягає застосуванню ч. 2 ст. 530 ЦК України, якою передбачено якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи те, що відповідачем стало відомо про вимогу позивача про оплату за виконані роботи у зв’язку з подачею позову в господарський суд Київської області та розглядом у ньому справи, а роботи, виконані за договором підряду на час прийняття рішення судом першої інстанції відповідачем не оплачені, то обґрунтованою є вимога позивача до відповідача про стягнення основної заборгованості у межах заявлених позовних вимог у розмірі 30 266 грн, яка і підлягає задоволенню, а отже і є законним в цій частині рішення господарського суду Київської області від 04.11.2008 р.
Крім того, за наслідками розгляду справи суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення також на користь позивача позовних вимог про стягнення з відповідача 4 479, 37 грн. інфляційних витрат, 561 грн. 3 % річних, 3 338, 38 грн. пені, нарахованих за період з 01.01.2008 р. (з моменту підписання актів виконаних робіт) по 31.08.2008 р. (до моменту подання позову до суду).
В цій частині суд першої інстанції обґрунтовував своє рішення на підставі ст. 854 ЦК України та вважав, даною нормою передбачено строк оплати за роботи за договором підряду, а саме те, що оплата повинна проводитись після остаточної здачі роботи, тобто з моменту підписання актів виконаних робіт. У зв’язку із простроченням відповідачем оплати за роботи за договором підряду у позивача виникло право вимагати стягнення пені, передбаченої п. 13.4. договору, інфляційних витрат і 3 % річних, передбачених ст. 625 ЦК України.
Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.
Оскільки хоч і ст. 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково, але дане положення не означає, що обов’язок підрядника по оплаті за виконані згідно договору роботи виникає з моменту здачі роботи, тобто з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт. Даним положенням та іншими положеннями ЦК України та інших нормативно-правових актів не встановлено строку оплати підрядником за виконані роботи. Такий строк оплати повинен бути передбачений положеннями договору підряду.
Як зазначено вище, договором підряду, укладений між позивачем і відповідачем, не передбачено строк оплати за виконані роботи.
Як вбачається із матеріалів справи позивач не направляв відповідачу вимогу про оплату за виконані згідно з договором роботи, а тому і не виник обов’язок для відповідача по оплаті за виконані роботи до моменту звернення позивача із позовом до суду. Після подання позивачем позову до суду і в процесі розгляду справи судом першої інстанції, останній не змінював та не збільшував свої позовні вимоги щодо стягнення із відповідача штрафних санкцій на момент винесення судом рішення.
У зв’язку із тим, що з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт до моменту звернення позивачем до суду у відповідача не виник обов’язок по оплаті за виконані роботи і відповідно останній не прострочив його виконання, а штрафні санкції підлягають застосуванню у разі прострочення виконання основного зобов’язання, то колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенню позову в частині стягнення із відповідача інфляційних витрат, 3 % річних та пені за вказаний період.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції в частині стягнення із відповідача основної заборгованості за договором ґрунтуються на положеннях законодавства України, а висновки суду першої інстанції в частині стягнення із відповідача інфляційних витрат, 3 % річних та пені були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставами для часткового скасування оскаржуваного судового рішення.
Отже, апеляційна скарга ТОВ „УІФК-АГРО” у справі № 15/324-08 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області у цій справі - його скасуванню, в частині задоволення позову про стягнення із відповідача 4 479, 37 грн. інфляційних витрат, 561 грн. 3 % річних, 3 338, 38 грн. пені.
В іншій частині, рішення господарського суду Київської області від 04.11.2008 р. у справі № 15/324-08 про задоволення позову про стягнення із відповідача 30 266 грн. заборгованості, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ „УІФК-АГРО” - без задоволення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „УІФК-АГРО” на рішення господарського суду Київської області від 04.11.2008 р. у справі № 15/324-08 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Київської області від 04.11.2008 р. у справі № 15/324-08 скасувати частково в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „УІФК-АГРО” на користь Відкритого акціонерного товариства „Спеціалізована пересувна механізована колона № 241” 4 479, 37 грн. інфляційних витрат, 561 грн. 3 % річних, 3 338, 38 грн. пені, 386, 45 грн. державного мита, 117, 6 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.
Прийняти у цій частині нове рішення яким, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „УІФК-АГРО” (07544, Київська область, Баришівський район, с. Коржі, вул. Промислова, 40/1, код ЄДРПОУ 34821667) на користь Відкритого акціонерного товариства „Спеціалізована пересувна механізована колона № 241” (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 16, код ЄДРПОУ 01039911) 302 (триста дві) грн. 66 (шістдесят шість) коп. державного мита та 92 (дев’яносто дві) грн. 04 (чотири) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовити в позові в частині стягнення 4 479, 37 грн. інфляційних витрат, 561 грн. 3 % річних, 3 338, 38 грн. пені.
3. В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 04.11.2008 р. у справі № 15/324-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „УІФК-АГРО” без задоволення.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Спеціалізована пересувна механізована колона № 241” (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 16, код ЄДРПОУ 01039911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „УІФК-АГРО” (07544, Київська область, Баришівський район, с. Коржі, вул. Промислова, 40/1, код ЄДРПОУ 34821667) 41 (сорок одна) грн. 89 (вісімдесят дев’ять) коп. державного мита за подання апеляційної скарги пропорційно до її задоволення.
5. Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і її може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107 –111 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя (підпис) М. Ф. Стахурський
Судді: Н. І. Зеленіна
Л. М. Мазур
Дата відправки 08.01.09