ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

27 жовтня 2014 року м. Київ В/800/4687/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Тракало В.В.,

Рецебуринського Ю.Й.,

Ситникова О.Ф.,

Стародуба О.П.,

Черпака Ю.К.,

перевіривши виконання вимог законодавства при подачі заяви ОСОБА_6 про перегляд ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 12 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Генеральної прокуратури України про скасування наказу, поновлення на службі та стягнення заробітної плати,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 12 серпня 2014 року.

Відповідно до ст. 2391 КАС України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239-2 та 240 цього Кодексу перевіряє відповідність заяви вимогам ст.ст. 239, 2391 КАС України та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно ст. 237 цього Кодексу заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених ст. 171-1 цього Кодексу.

Перевіряючи відповідність заяви вимогам ст.ст. 239, 2391 КАС України та вирішуючи питання про допуск справи до провадження, колегія суддів виходить з наступного.

У заяві про перегляд на підставі п.1 ч.1 ст.237 КАС України ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 12 серпня 2014 року про відмову у відкритті касаційного провадження ОСОБА_7 вказує на те, що судом касаційної інстанції при розгляді справ у подібних правовідносинах по різному застосовані норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Зокрема, на думку заявника, судом касаційної інстанції неоднаково застосовано п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 12 серпня 2014 року, про перегляд якої ставиться питання, на підставі п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Генеральної прокуратури України про скасування наказу, поновлення на службі та стягнення заробітної плати. В ухвалі зазначено, що, виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Як приклад неоднакового застосування одних і тих самих правових норм, заявник вказує ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2014 року, 4 квітня 2007 року, 10 липня 2014 року, 29 березня 2012 року.

Однак, ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 квітня 2007 року, 10 липня 2014 року, 29 березня 2012 року не можуть бути взяті до уваги як приклад неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, оскільки ними не було розв'язано спір по суті, а скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд.

Що стосується посилання на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2014 року, якою залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2014 року про визнання протиправним і скасування наказу Львівської митниці Міндоходів про звільнення позивачки на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, то як вбачається зі змісту поданих судових рішень, правовідносини у цій справі не є подібними, оскільки судами встановлено інші обставини справи.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Враховуючи викладене, а також те, що в ухвалі судді Вищого адміністративного суду України від 12 серпня 2014 року про відмову у відкритті касаційного провадження у справі з підстав необґрунтованості касаційної скарги не застосовано норм матеріального права, а лише статтю 214 КАС України, тобто норму процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Не заслуговують на увагу і доводи ОСОБА_6 про перегляд ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 12 серпня 2014 року з мотивів встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом (п.2 ч.1 ст.237 КАС України), оскільки надані заявником рішення Європейського суду з прав людини у справах «Андрієвська проти України», «Перетяка та Шереметьєв проти України» ухвалені на користь інших осіб і не стосуються заявника ОСОБА_6 Тому колегія суддів дійшла висновку про відмову в допуску справи до провадження Верховного Суду України і з цих мотивів.

Керуючись статтями 237 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Відмовити в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_6 до Генеральної прокуратури України про скасування наказу, поновлення на службі та стягнення заробітної плати за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 12 серпня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.В. Тракало

Ю.Й. Рецебуринський

О.Ф. Ситников

О.П. Стародуб

Ю.К. Черпак