ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2014 р. Справа № 920/1319/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя

Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача - Пронюк В.Я. за довіреністю від 15.07.2014р. №14-182,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, (вх.3108 С/2), на рішення господарського суду Сумської області від 11.09.2014р. у справі №920/1319/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до відповідача Казенного підприємства "Шосткінський казенний завод "Імпульс", м.Шостка, Сумська область

про стягнення 786 153 грн. 46 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.09.2014р. (суддя Коваленко О.В.) клопотання про надання розстрочки виконання рішення задоволено частково; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Казенного підприємства "Шосткінський казенний завод "Імпульс" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 627719 грн. 66 коп. боргу, 50 142 грн. 68 коп. пені, 61 682 грн. 75 коп. - 7% штрафу, 9 402 грн. 65 коп. інфляційних збитків, 24 780 грн. 67 коп. - 3% річних, 15 474 грн. 57 коп. судового збору, розстрочивши виконання рішення на 6 місяців, рівними частинами по 131 533 грн. 83 коп. за місяць зі строком сплати до 14 числа кожного місяця починаючи з жовтня 2014 року; в іншій частині в позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що господарська діяльність відповідача є збитковою у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, тому є всі підстави для зменшення пені та штрафу на 10%; задовольняючи частково клопотання про надання розстрочки суд виходив з того, що підприємство відповідача перебуває у скрутному фінансовому становищі.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 11.09.2014р. у справі №920/1319/14 в частині відмови у стягнені 5571,41 грн. пені, 6853,68 штрафу та розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців; прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Казенного підприємства "Шосткінський казенний завод "Імпульс" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5571,41грн. пені та 6853,68 грн. штрафу, без застосування розстрочення виконання рішення суду, в решті залишити оскаржене рішення без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що господарським судом першої інстанції не враховано умови укладеного договору, а саме п. 7.2 договору, а також не врахував особливі обставини щодо діяльності позивача, його інтереси та тяжкий фінансовий стан, спричинений, у тому числі, невиконанням грошових зобов'язань відповідача за договором.

До Харківського апеляційного господарського суду надійшов відзив від відповідача (вх. 9516 від 27.10.2014р.), в якому він просить залишити апеляційну скаргу ПАТ НАК «Нафтогаз України» без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 11.09.2014р. по справі №920/1319/14 - без змін.

У судовому засіданні 29.10.2014р. представник позивача підтримав вимоги, апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення - скасувати.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без участі представника відповідача у зв'язку з відсутністю фінансування на відрядження.

Враховуючи вищезазначене клопотання, а також достатність матеріалів у справі, у судовому засіданні представник позивача не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника відповідача, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

05.07.2012р. між НАК "Нафтогаз України" і КП "Шосткинський казенний завод "Імпульс" укладений договір №12/012-11/ТЕ-БО купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п. 1.1. даного договору позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2. встановлено, що газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Згідно з п. 2.1. укладеного договору позивач передає відповідачу з 01.08.2012р. по 31.12.2012р. газ обсягом до 230 тис.куб.м.

У відповідності до п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. м. газу становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., а всього з ПДВ 4661,74 коп.

Пунктом 6.1. Договору визначено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу протягом жовтня-грудня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 339,332 тис.куб.м на загальну суму 1581876,19 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 18-20).

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково та розрахувався за отриманий газ лише у сумі 954156,53 грн., а заборгованість в розмірі 627719,66 грн. до цього часу відповідачем залишилась не сплаченою.

У зв'язку з вищевикладеним, НАК «Нафтогаз України» звернулась до господарського суду першої інстанції з позовною заявою про стягнення з КП «Шосткинський казенний завод «Імпульс» 786153,46 грн., з яких 627719,6 грн. основного боргу, 55714,09 грн. пені, 68536,39 грн. 7% штрафу, 9402,65 грн. інфляційних збитків, 24780,67 грн. 3% річних, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №12/012-11/ТЕ-БО купівлі-продажу природного газу від 05.07.2012 р.

Господарським судом Сумської області від 11.09.2014р. прийнято рішення, яким позов задоволено частково з підстав, зазначених вище.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено вище, відповідачем не було виконано належним чином умов укладеного між сторонами контракту № 20091-FAGDA-NT-09000 від 01.01.2009р. в частині виконання грошового зобов'язання в обумовлені контрактом строки.

Зі змісту ст. 612 ЦК України вбачається, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача за неналежне виконання умов договору від 05.07.2012р. № 12/012-11/ТЕ-БО основної заборгованості в розмірі 627719,66 грн.

Щодо зменшення розміру пені та штрафу на 10% та стягнення з відповідача 55714,09 грн. пені та 61682,75 грн. - 7% штрафу колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Згідно п. 7.2. Договору у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Зі змісту п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України вбачається, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч.1 ст. 233 ГК України передбачено, що якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Судом встановлено, що Казенне підприємство "Шосткинський казенний завод "Імпульс" як ліцензіат з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії здійснює діяльність з теплопостачання житловому мікрорайону та бюджетним організаціям (близько 10000 абонентів житлового фонду, 86 тис.кв.м. опалювальної площі), а отже господарська діяльність відповідача є збитковою у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію.

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов до висновку, з яким погоджується апеляційний господарський суду про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 10%, і стягненню з відповідача підлягають 50142,68 грн. пені та 61682,75 грн. - 7% штрафу.

Щодо стягнення інфляційних збитків та 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, що сторонами в договорі не визначений інший розмір процентів від простроченої суми, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 9402,65 грн. інфляційних збитків та 24780,67 грн. - 3% річних є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Щодо часткового задоволення клопотання відповідача про надання розстрочки у виплаті стягнутої суми колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Згідно з п. 7.2. зазначеної постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У відповідності до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб Державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Розглядаючи зазначене клопотання, та приймаючи рішення про розстрочку його виконання, місцевий господарський суд в порушення вимог ст. 121 Господарського процесуального кодексу України не навів в рішенні обґрунтованих мотивів та наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський суд не звернув уваги на ті обставини, що тяжкий фінансовий стан відповідача, за змістом ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, не є підставою для розстрочення виконання рішення.

Окрім того, відстрочка або розстрочка виконання рішення, зміна способу та порядку їх виконання допускається у виняткових випадках.

Тому господарський суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги те, що відповідачем не подано доказів, що даний випадок є винятковим.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що Господарський процесуальний кодекс не містить вимог до змісту заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміни способу та порядку їх виконання. Проте зі змісту відповідної статті вбачається, що заява повинна містити, зокрема, викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення.

До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Клопотання відповідача до господарського суду про розстрочку виконання рішення (яке відображене у відзиві на позовну заяву) зазначеним вимогам не відповідає (а.с.46).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду частково погоджується з висновками суду першої інстанції, а саме не вважає за правомірне частково задоволення клопотання про розстрочку виконання рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі в частині стягнення 5571,41 грн. пені та 6853,68 грн. 7% штрафу не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у цій частині у даній справі, доводи апеляційної скарги щодо відмови у розстроченні виконанні рішенні є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв'язку з вищевикладеним апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ слід частково задовольнити, а рішення господарського суду Сумської області від 11.09.2014р. у справі №920/1319/14 слід частково скасувати.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.2 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 11.09.2014р. у справі №920/1319/14 в частині розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців скасувати.

В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 11.09.2014р. у справі №920/1319/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 30.10.2014р.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко