ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2014 р. Справа № 5010/2037/2011-Б-23/72

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Данко Л.С., Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

з участю представника кредитора Ковтун Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 23 червня 2014 року по справі №5010/2037/2011-Б-23/72 про банкрутство комунального підприємства «Івано-Франківськліфт»

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Івано-Франківської області (суддя Рочняк О.В.) ухвалою від 23 червня 2014 року по справі №5010/2037/2011-Б-23/72, серед іншого, визнав грошові вимоги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до комунального підприємства "Івано-Франківськліфт" у сумі 937 768,77 грн. та включив їх до реєстру вимог кредиторів наступним чином: 861 619,02 грн., як вимоги третьої черги та 76 149,75 грн., як вимоги шостої черги. Також суд затвердив реєстр вимог кредиторів комунального підприємства «Івано-Франківськліфт», у якому загальна сума вимог Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську третьої черги становить 2 866 979,41 грн., шостої черги - 894 497,28 грн.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області стверджує про незаконність ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 23 червня 2014 року по справі №5010/2037/2011-Б-23/72, вважає, що така винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржену ухвалу та «визнати вимоги ДПІ у м. Івано-Франківську в повному обсязі та включити до реєстру вимог кредиторів». При цьому апелянт стверджує, що сума вимог, визначена у податкових повідомленнях рішеннях №0000502302 та №0000492302 від 01 березня 2011 року, є конкурсними вимогами, які не включені до реєстру вимог кредиторів.

Про розгляд апеляційної скарги сторонам повідомлено належним чином. Також з метою перевірки законності і обґрунтованості оскарженого судового рішення у повному обсязі суд апеляційної інстанції викликав у судове засідання представника Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2014 року у склад колегії замість судді Давид Л.С., яка перебуває у відпустці, уведено суддю Данко Л.С.

У судовому засіданні представник кредитора пояснила, що не погоджується із оскарженою ухвалою в частині затвердження реєстру вимог кредиторів, у який не включено конкурсні вимоги Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, що були заявлені під час процедури розпорядження майном боржника, які суд відхилив і судові рішення з цього приводу набрали законної сили. Реєстр вимог кредиторів, затверджений оскарженою ухвалою містить усі визнані судом конкурсні і поточні вимоги Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, матеріали справи, заслухав пояснення представника апелянта і вважає, що ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 23 червня 2014 року по справі №5010/2037/2011-Б-23/72 про банкрутство комунального підприємства «Івано-Франківськліфт» слід залишити без змін з огляду на наступне.

Згідно з матеріалами справи Господарський суд Івано-Франківської області постановою від 30 січня 2014 року по справі №5010/2037/2011-Б-23/72 визнав банкрутом комунальне підприємство «Івано-Франківськліфт», увів ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначив арбітражного керуючого Лотоцького С.В. (т.5, а.с.10-11).

31 січня 2014 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення №742 про визнання Комунального підприємства "Івано-Франківськліфт" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

У встановлений законом строк Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області звернулась до господарського суду Івано-Франківської області із заявою про визнання її кредитором з поточними вимогами на загальну суму 928 558,35 грн., з яких податок на додану вартість становить 774 732,56 грн., податок з доходів найманих працівників - 76 149,75 грн., єдиний соціальний внесок - 86 886,46 грн. У заяві кредитор також вказав, що сума включених у реєстр вимог кредиторів конкурсних вимог становить 2 823 707,92 грн. (т.5., а.с.14-83).

Також у матеріалах справи є заява Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківськ від 29 травня 2014 року, в якій інспекція повідомляє про арифметичну помилку, допущену ДПІ при обрахуванні загальної суми поточних кредиторських вимог. А саме, 774 732,56 грн. (ПДВ) + 76 149,75 грн. (податок з доходів найманих працівників) + 86 886,46 грн. (єдиний соціальний внесок) = 937 768,77 грн. Із загальної суми заборгованості 937 768,77 грн. сума грошового зобов'язання становить 861 619,02 грн., сума штрафних санкцій - 76 149,75 грн. (т.5, а.с.213).

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 23 червня 2014 року по справі №5010/2037/2011-Б-23/72 визнав грошові вимоги Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до комунального підприємства "Івано-Франківськліфт" у сумі 937 768,77 грн. та включив їх до реєстру вимог кредиторів наступним чином: 861 619,02 грн., як вимоги третьої черги та 76 149,75 грн., як вимоги шостої черги. При цьому в мотивувальній частині ухвали суд першої інстанції вказав, що заявлені грошові вимоги визнає у повному обсязі.

Крім того, суд затвердив реєстр вимог кредиторів комунального підприємства «Івано-Франківськліфт» з урахуванням уже затвердженого на стадії розпорядження майном боржника реєстру вимог конкурсних кредиторів і визнаних ухвалою від 23 червня 2014 року грошових вимог поточних кредиторів. Зокрема загальна сума вимог Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську третьої черги становить 2 866 979,41 грн., шостої черги - 894 497,28 грн. (т.5, а.с.300-303).

Постановляючи ухвалу суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 23, 38, 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З 19 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у новій редакції, викладеній Законом України від 22 грудня 2011 року №4212-УІ.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в чинній редакції) кредитор - юридична або фізична особа, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

За змістом ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, здійснюється офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет (ч.3 ст.38 Закону).

Черговість задоволення вимог кредиторів визначена ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зокрема вимоги щодо сплати податків і зборів задовольняються у третю чергу, інші вимоги (штраф, пеня) задовольняються у шосту чергу.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд Івано-Франківської області у встановленому законом порядку розглянув і визнав поточні грошові вимоги Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, заявлені в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання комунального підприємства «Івано-Франківськліфт» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Вищевикладені фактичні обставини справи і приписи закону спростовують твердження Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про незаконність ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 23 червня 2014 року по справі №5010/2037/2011-Б-23/72 про банкрутство комунального підприємства «Івано-Франківськліфт».

Більш того, у судовому засіданні представник скаржника підтвердила, що у реєстр вимог кредиторів комунального підприємства «Івано-Франківськліфт» включено усі визнані судом вимоги Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.

За змістом ст. 103 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 23 червня 2014 року по справі №5010/2037/2011-Б-23/72 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Данко Л.С.

суддя Кордюк Г.Т.