РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7717/14-ц

пр. № 2/759/3459/14

30 жовтня 2014 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Чалої А.П.,

при секретарі- Котляр Ю.М.,

за участю прокурора - Семененка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом

Спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого

віку та інвалідів на АДРЕСА_1

до ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

3-ті особи: Святошинська районна в м.Києві державна адміністрація,

Департамент соціальної політики Київської міської державної адміністрації,

Відділ Державної міграційної служби Святошинського РВ

ГУДМС України в м.Києві,

прокуратура Святошинського району м.Києва

про скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва

про право власності на житло та скасування державної реєстрації,-

В с т а н о в и в :

08.05.2014р. Спеціалізований будинок для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на АДРЕСА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та з врахуванням уточнених під час розгляду справи позовних вимог просив скасувати розпорядження Органу приватизації Ленінградської Ради народних депутатів м.Києва №1825 від 12.04.1994р. про приватизацію ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1, визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане Ленінградською районною Радою народних депутатів в м.Києва 12.04.1994р. згідно розпорядження Органу приватизації Ленінградської Ради народних депутатів м.Києва №1825 від 12.04.1994р., відповідно до якого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 отримали у власність шляхом приватизації в рівних частках квартиру АДРЕСА_1, а також скасувати державну реєстрацію ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 в квартирі АДРЕСА_1.

Позивач обґрунтовував позов тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 є будинком спеціального соціального призначення, зокрема, призначений для проживання одиноких громадян похилого віку та інвалідів м.Києва, будинок був підпорядкований Управлінню соціального забезпечення Київського міського виконкому, а тепер підпорядкований Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації та перебуває на обслуговуванні КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва», а тому відповідно до частини 2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не відноситься до об*єктів приватизації. На підставі заяви ОСОБА_1 від 27.12.2087р. їй було надано соціальне житло у вигляді квартири АДРЕСА_1, в яку вона незаконно, на думку позивача, 23.04.1991р. зареєструвала свою неповнолітню на той час онуку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, опікуном якої була та на підставі розпорядження Органу приватизації Ленінградської Ради народних депутатів м.Києва №1825 від 12.04.1994р., отримала Свідоцтво про право власності на житло, видане Ленінградською районною Радою народних депутатів в м.Києва 12.04.1994р., згідно якого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 отримали у власність шляхом приватизації в рівних частках квартиру АДРЕСА_1.

Крім цього, представник позивача вказував про те, що про незаконну прописку відповідачки ОСОБА_2 і незаконну приватизацію спірної квартири позивачу стало відомо за результатами прокурорської перевірки, яка мала місце в листопаді 2011р., а тому просив поновити пропущений строк позовної давності як такий, що пропущений з поважних причин.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, а також на те, що житловий будинок по АДРЕСА_1 є будинком соціального призначення і будувався саме для цієї мети, оскільки, крім житлових приміщень, має спеціально побудовані і облаштовані кабінети для медичного та іншого обслуговування осіб похилого віку та інвалідів, обладнаний пандусами, а реєстрація інших осіб та приватизація житлового фонду спеціального соціального призначення законодавством не передбачена, у зв*язку із чим вважав, що реєстрація відповідачки ОСОБА_2 в спірній квартирі та приватизація відповідачами цієї квартири не є законною, а також просив визнати причину пропуску строку позовної давності поважною і поновити позивачу цей строк та захистити порушене право власності.

Представники відповідачів проти позову заперечували, посилаючись на його необґрунтованість і безпідставність, а також на те, що реєстрація відповідачки і приватизація проведені у відповідності до вимог діючого законодавства, вважали, що позивачем не надано належних доказів про те, що на час реєстрації в 1991р. відповідачки ОСОБА_2 в спірній квартирі і на час її приватизації відповідачами в квітні 1994р. житловий будинок по АДРЕСА_1 належав до житлового фонду спеціального соціального призначення, у зв*язку із чим, на їх думку, квартири, які знаходились в цьому будинку, могли бути об*єктом приватизації, стверджували, що житловий будинок по АДРЕСА_1 на час приватизації спірної квартири перебував в комунальні власності та лише в 1998р., тобто, вже після приватизації, був юридично визначений його статус як спеціалізованого житлового будинку для ветеранів війни та праці, у зв*язку із чим було затверджено відповідне Положення. Також, просили звернути увагу на те, що на час реєстрації відповідачки ОСОБА_2 в спірній квартирі в квітні 1991р., остання була неповнолітньою та підопічною відповідачки ОСОБА_1

Крім цього, представники відповідачів просили застосувати наслідки пропуску позивачем без поважних причин строку позовної давності, про що подали заяву (а.с. 44-45 Том №1).

Треті особи: Святошинська районна в м.Києві державна адміністрація і Відділ Державної міграційної служби Святошинського РВ ГУДМС України в м.Києві просили розглядати справу у відсутності представників (а.с. 16 Том №1, а.с. 180 Том №1, а.с. 45 Том №2).

Суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності представників третіх осіб на підставі матеріалів, що є в справі.

Представник Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації позовні вимоги підтримав, пояснення представника позивача підтвердив, а також пояснив про те, що житловий будинок АДРЕСА_1 був побудований та завжди функціонував як соціальне житло, де мешкали і мешкають одинокі похилого віку громадяни м.Києва та інваліди, хоча вичерпного пакету документів щодо підтвердження даного питання не збереглося у зв*язку зі спливом часу, на тепер, житловий будинок по АДРЕСА_1 підпорядкований Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації, який і вирішує питання щодо надання житлової площі в цьому будинку одиноким особам похилого віку та інвалідам, а представники відповідачів невірно тлумачать частину 2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», де чітко вказано, що не підлягають приватизації квартири, які знаходяться в будинках підприємств, установ і організацій.

Прокурор позовні вимоги підтримав, а також підтвердив ті обставини, що в результаті прокурорської передвіки в листопаді 2011р. був виявлений факт незаконної приватизації квартири АДРЕСА_1.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів і третьої особи, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи і надані обома сторонами письмові докази, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 27.12.1987р. ОСОБА_1 звернулась із заявою на ім*я начальника Управління соціального забезпечення Київського міського виконкому Кирилюка Е.М. та з врахуванням того, що досягла пенсійного віку і в теперішній час мешкає в молодіжному гуртожитку по АДРЕСА_5, переконливо просила розглянути її заяву і при заселенні будинку по АДРЕСА_1 «Для одиноких громадян похилого віку» поселити її в цьому будинку. Вказувала, що з 1982р. у неї Київська прописка і вона перебуває на квартирному обліку. На заяві є резолюція про надання переваги при складанні списків (а.с. 5 Том №1 - копія заяви).

З рішення №151 Виконавчого комітету Ленінградської районної Ради народних депутатів від 05.03.1988р. «Про надання житлової площі одиноким, похилого віку громадянам м.Києва в будинку АДРЕСА_1» вбачається, що виконкомом Ленінградської районної Ради народних депутатів, розглянувши рішення засідання комісії Управління соціального забезпечення Київського міськвиконкому (протокол №1 від 24.02.1988р.), надано згоду щодо надання житлової площі одиноким, похилого віку громадянам м.Києва в будинку АДРЕСА_1, серед яких є і ОСОБА_1, 1931р. народження, якій надана квартира АДРЕСА_1, житловою площею 18,5 кв.м. (а.с. 6-8 Том №1- копія розпорядження).

У відповідності до технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1, складеному станом на 21.06.1989р., вказаний будинок має житлові приміщення у вигляді однокімнатних квартир, а також нежитлові приміщення для торгівлі, побутового обслуговування, лікувально-санітарні, культурно-освітні (а.с. 232-240 Том №1 - копія технічного паспорту БТІ).

Наказом №4 Управління житлового господарства виконкому Ленінградської районної Ради народних депутатів від 08.01.1988р., житловий будинок АДРЕСА_1 був переданий на баланс ЖЕК №1108 (а.с. 243-244 Том №1 - копія наказу).

05.01.1989р. ОСОБА_1 отримала ордер №32602 серії Б на жиле приміщення - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 18,5 кв.м. (а.с. 9 Том №1- копія ордеру).

ОСОБА_1 була матір*ю ОСОБА_6 (а.с. 33 Том №1 - копія свідоцтва про народження).

ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_6 померла (а.с. 31 Том №1- копія свідоцтва про смерть) і її дочка ОСОБА_2, 1978р. народження (а.с. 32 Том №1 - копія свідоцтва про народження) залишилась без батьківського піклування, у зв*язку із чим рішенням №205 виконкому Ленінградської районної Ради народних депутатів від 08.04.1991р. «Про розгляд справ опікунської ради», ОСОБА_1 була призначена опікуном над неповнолітньою онукою ОСОБА_2, 1978р. народження (а.с. 34 Том №1 - копія рішення) і опікуну ОСОБА_1 була призначена щомісячна допомога (а.с. 35 Том №1 - копія розпорядження №4 від 02.01.1995р. виконкому Ленінградської районної Ради народних депутатів).

З 23.04.1991р. ОСОБА_2 є зареєстрованою в АДРЕСА_1 (а.с. 41 Том №1 - копія довідки по формі №3).

Відповідно до розпорядження №1825 Органу приватизації Ленінградської районної Ради народних депутатів м.Києва від 12.04.1994р., ОСОБА_1 надано згоду на приватизацію квартири АДРЕСА_1 (а.с. 36 Том №1 - копія розпорядження), на підставі якого 12.04.1994р. видано свідоцтво про право власності на житло, згідно якого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 отримали у власність шляхом приватизації в рівних частках квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 37 Том №1- копія свідоцтва), яке зареєстровано в КП «Київське міське БТІ та реєстрації права власності на об*єкти нерухомого майна» (а.с. 40 Том №1 - копія витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно).

В довідці №54/1 від 08.05.2014р. Спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на АДРЕСА_1 Департаменту соціальної політики вказано, що ОСОБА_2, 1978р. народження зареєстрована в АДРЕСА_1 з 23.04.1991р. і з березня 2011р. у вказаній квартирі не проживає, місце її фактичного перебування невідомо (а.с. 13 Том №1 - довідка).

10.11.1993р. між ОСОБА_1 і ЖЕК-1110 був укладений договір №318 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території (а.с. 38 Том №1 - копія договору, а.с. 39 Том №1 - розрахунок щомісячних платежів).

02.06.1998р. між ОСОБА_1 і Жовтневим вузлом зв*язку був укладений договір №17133/98 на надання послуг телефонного зв*язку (а.с. 50 Том №1 - копія договору).

17.06.2003р. між ОСОБА_1 і АЕК «Київенерго» укладено договір про користування електричною енергією (а.с. 49 Том №1 - копія договору).

В матеріалах справи є квитанції про оплату ОСОБА_1 житлово-комунальних послуг і витрат на утримання будинку та прибудинкової території (а.с. 51-171 Том №1 - копії квитанцій).

Постановою №261 від 16.03.1987р. виконкому Київської міської Ради народних депутатів «Про міри подальшого поліпшення обслуговування осіб похилого віку та інвалідів» постановлено здійснити ряд заходів на рівні місцевих органів, направлених на покращення життя та обслуговування такої категорії осіб як особи похилого віку та інваліди (а.с. 184-185 Том №1 - копія).

На виконання вказаної вище постанови, наказом №109 від 03.09.1987р. Управлінням соціального забезпечення Київського міського виконкому, було створено з 01.10.1987р. територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів житлового будинку одиноких громадян по АДРЕСА_1, вирішено затвердити положення про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів, затвердити штатний розклад вказаного центру та інше (а.с. 186 Том №1 - копія наказу).

Зі штатного розпису територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів м.Києва, затвердженого 2009р., вбачається, що з 01.07.2009р. існувало відділення по обслуговуванню ветеранів війни та праці в житловому будинку по АДРЕСА_1 та введені штатні посади медичних працівників, а також таких працівників як перукар, комендант, вартівник, бібліотекар та інші (а.с. 188 Том №1 - копія штатного розпису).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1192 від 08.06.1998р. було затверджено Положення про спеціалізований жилий будинок для ветеранів війни та праці по АДРЕСА_1 у Ленінградському районі м.Києва (а.с. 245-250 - копія розпорядження і Положення), де вказано, що спеціалізований жилий будинок для ветеранів війни та праці по АДРЕСА_1 у Ленінградському районі м.Києва з однокімнатними ізольованими квартирами, комплексом приміщень для організації медичного, торгівельного, побутового, культурного обслуговування та їдальнею, усі види комунального упорядкування для людей похилого віку, обмежених в самообслуговуванні та інвалідів, які пересуваються на кріслах-колясках (пункт 1.1. Положення); будинок призначається для постійного проживання одиноких, одиноко проживаючих ветеранів війни та праці та подружніх пар пенсійного віку, в тому числі інвалідів (пункт 1.2. Положення); виявлення та облік ветеранів, які мають потребу у поселенні до будинку, оформлення необхідних документів здійснюється управліннями соціального захисту населення разом з районними відділеннями соціальної допомоги та житлово-комунальними органами (пункт 2.1. Положення); обмін, дарування, приватизація, розділ особових рахунків та прописка на займану жилу площу інших осіб заборонена (пункт 2.10. Положення).

В матеріалах справи є Положення про спеціалізований будинок для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на АДРЕСА_1, затверджене рішенням Київської міської Ради №638/638 від 27.11.2008р. (а.с. 189-193 Том №1 - копія положення), де вказано, що Спеціалізований будинок для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на АДРЕСА_1 підпорядковується Головному управлінню соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та є закладом соціального обслуговування, який крім приміщень для проживання має приміщення для служб соціально-побутового призначення та медичного обслуговування (пункт1); у своїй діяльності спеціалізований будинок керується Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Мінпраці та інших органів виконавчої влади з питань, що регулюють діяльність закладів соціального обслуговування, рішеннями органу місцевого самоврядування (пункт 2); особи, які проживають у спеціалізованому будинку, мають право на медичне, соціальне обслуговування та отримання соціальних послуг у встановленому законодавством порядку (пункт 3); особи, які проживають у спеціалізованому будинку, мають право облаштовувати надані їм житлові приміщення власними меблями, побутовою технікою, іншим устаткуванням та обладнанням за умови дотримання правил техніки безпеки, а також установлених законодавством архітектурно-планувальних, технічних і санітарно-гігієнічних норм (пункт 5); родичам особи, що проживає в спеціалізованому будинку або іншим особам забороняється постійно користуватися житловим приміщенням у цьому будинку. Тимчасове проживання строком більш як два місяці можливе за умови погодження з Головним управлінням соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (пункт 11).

Рішенням №233/9721 Київської міської ради від 23.10.2013р. затверджені зміни до Положення про спеціалізований будинок для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на АДРЕСА_1 (а.с. 194 Том №1- копія рішення, а.с. 196 Том 1 - копія додатку до цього рішення).

У відповідності до рішення №442 від 26.08.2010р. Святошинської районної в м.Києві Ради, передано до комунальної власності територіальної громади м.Києва спеціалізований будинок для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів по АДРЕСА_1, що перебуває на балансі КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м.Києва» (а.с. 13 Том №2 - копія рішення, а.с. 14 Том №2 - копія додатку до рішення).

На підставі розпорядження №2009 від 01.11.2011р. виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) «Про передачу основних засобів комунальної власності територіальної громади м.Києва», закріплено на праві оперативного управління за Головним управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) спеціалізований будинок загальною площею 3054 кв.м. по АДРЕСА_1 (а.с. 197 Том 31 - копія розпорядження).

Згідно розпорядження №893 Святошинської районної в м.Києві державної адміністрації від 09.12.2011р., прийнято рішення Відділу з питань майна комунальної власності забезпечити передачу житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 3054 кв.м. Головному управлінню праці та соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у встановленому законодавством порядку (а.с. 15 Том №2 - копія розпорядження).

У відповідності до розпорядження №1112 виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010р. «Про питання організації управління районами в м.Києві», затверджено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в м.Києві державних адміністрацій згідно з додатками до цього розпорядження (а.с. 16-18 Том №2 - копія розпорядження, а.с. 19 Том №2 - копія додатку).

А розпорядженням №726 від 07.05.2012р. виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) внесені зміни та доповнення у вказане вище розпорядження (а.с. 198-199 Том №1 - копія розпорядження), відповідно до якого згідно акту приймання-передачі Святошинською районною в м.Києві державною адміністрацією і КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району» передано, а Головним управлінням комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) і Спеціалізованим будинком для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на АДРЕСА_1 прийнято житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с. 200 Том №1 - копія акту приймання-передачі).

Як вказано в листі КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м.Києва» від 08.09.2014р., на теперішній час житловий будинок по АДРЕСА_1 знаходиться на обслуговуванні КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м.Києва» у частині утримання картотеки Ф-А та Ф-Б, видачі довідок мешканцям будинку, проведення нарахувань за житлово-комунальні послуги, замовлення на КП «ГІОЦ», виготовлення квитанцій, облік надходжень оплати житлово-комунальних послуг (а.с. 241-242 Том №1).

В матеріалах справи є характеристика-клопотання Управління соціального забезпечення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 26.06.1985р. з проханням постановити на квартирний облік заступника директора Пуща-Водицького психоневрологічного інтернату ОСОБА_1, оскільки Управління соціального забезпечення свого житла не будує і квартирного обліку не має (а.с 50 Том №2 - копія довідки-характеристики).

З довідки від 15.03.1984р. вбачається, що ОСОБА_1 при виїзді здала три кімнати АДРЕСА_4 (а.с. 51 Том №2 - копія довідки).

Відповідно до довідки від 13.10.1987р. ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 28.09.1987р. (а.с. 52 Том №2 - копія довідки).

Задовольняючи позов, суд виходив з наступного.

В частині 1 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» вказано, що до об*єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до частини 2 цієї ж норми права, не підлягають приватизації: квартири-музеї, квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків пам*яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників, кімнати в гуртожитках, квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей), квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов*язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Тобто, для вирішення даного спору предметом доказування та з*ясування судом є те, який статус мав житловий будинок АДРЕСА_1 на час отримання відповідачкою ОСОБА_1 ордеру на спірну квартиру 05.01.1989р., на час реєстрації в спірній квартирі 23.04.1991р. відповідачки ОСОБА_2 і на час приватизації відповідачами спірної квартири 12.04.1994р.

В ст.1 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» від 12.01.2006р. дано визначення спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів - це установа соціального обслуговування, яка крім приміщень для проживання включає комплекс служб соціально-побутового призначення та медичного обслуговування.

У відповідності до частини 5 ст.3 вказаного вище Закону, соціальне житло не підлягає піднайму, бронюванню, приватизації, продажу, викупу та заставі.

Згідно пункту 1) частини 1 ст.5 цього ж Закону, фонд соціального призначення формується органами місцевого самоврядування шляхом будівництва нового житла, а відповідно до частини 2 - передача житла з житлового фонду соціального призначення до інших житлових фондів, визначених законами, не допускається.

Як встановлено судом і вбачається із первинної технічної документації, житловий будинок по АДРЕСА_1 був зданий в експлуатацію 30.12.1987р. і, крім житлових приміщень, містив комплекс нежитлових приміщень, для розміщення служб соціально-побутового призначення та медичного обслуговування, що є характерним саме для житла соціального призначення.

12.01.2006р. частину 2 ст.4 ЖК України було доповнено абзацом шостим про те, що житловий фонд включає квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

Тобто, на законодавчому рівні поняття житлового фонду соціального призначення було закріплено в 2006р., а до цього часу існували спеціалізовані житлові будинки підприємств соціального призначення, які й надавали дозвіл на вселення відповідної категорії громадян в ці будинки при дотриманні певних умов: особа мала бути одинокою похилого віку, ветераном війни або інвалідом, мати Київську прописку та перебувати на квартирному обліку, що й мало місце у спірному випадку із відповідачкою ОСОБА_1

Так, відповідачка ОСОБА_1 для отримання житла в будинку по АДРЕСА_1 зверталась із заявою до начальника Управління соціального забезпечення Київського міського виконкому, як до особи, що має право розпоряджатися житловою площею у вказаному будинку, посилалась на те, що є людиною пенсійного віку та продовжує мешкати в молодіжному гуртожитку по АДРЕСА_5, а тому просить при заселенні будинку АДРЕСА_1 для одиноких громадян похилого віку, поселити її у вказаному будинку, зазначаючи, також, ті обставини, що має постійну Київську прописку з 1982р. і перебуває на квартирному обліку, що було умовою для надання одиноким громадянам похилого віку соціального житла.

Її заява була розглянута з врахуванням рішення засідання комісії Управління соціального забезпечення Київського міськвиконкому і задоволена, у зв*язку із чим відповідачка ОСОБА_1 згідно рішення виконавчого комітету Ленінградської районної Ради народних депутатів №151 від 05.03.1988р. «Про надання житлової площі одиноким, похилого віку громадянам м.Києва в будинку АДРЕСА_1», була включена до списку осіб, яким надано житло у вказаному житловому будинку, тобто, в спеціально облаштованому для проживання такої категорії осіб житловому будинку (наявність приміщень і персоналу для медичного та іншого обслуговування мешканців, облаштування будинку пандусами).

З наведеного свідчить, що ОСОБА_1 клопотала про надання їй саме соціального житла, яке їй і було надано за погодженням відповідних соціальних державних органів.

Доказом того, що житловий будинок по АДРЕСА_1 має статус соціального житла є і наступні підзаконні акти та письмові докази, які є в матеріалах справи.

Крім цього, пункт 1) частини 1 ст.5 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» визначає, що передача житла з житлового фонду соціального призначення до інших житлових фондів, визначених законами, не допускається, з чого випливає висновок про те, що будинок, який побудований та пристосований для проживання певної категорії мало захищених громадян перебуває в такому статусі весь час його існування.

Враховуючи ті обставини, що відповідачка ОСОБА_2 на час її реєстрації (прописки) в спірній квартирі 23.04.1991р. не входила до кола осіб, які мали право на реєстрацію в житловому будинку спеціального соціального призначення, її реєстрація (прописка) проводилась без відома і згоди соціальних органів, а тому таку реєстрацію суд не може визнати законною, у зв*язку із чим позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації відповідачки ОСОБА_2 в спірній квартирі, суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004р., Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов*язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Приймаючи до уваги те, що цивільні відносини щодо приватизації спірної квартири виникли під час дії ЦК України 1963р. та продовжують існувати під час дії ЦК України 2004р., суд вважає за необхідне при вирішенні позовних вимог про скасування розпорядження органу приватизації та визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним керуватися нормами ЦК України 2004р.

Визначення правочину дано в частині 1 ст.202 ЦК України, яка передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов*язків.

Виходячи зі змісту вказаної вище норми права, приватизація по своїй суті є правочином, оскільки за її наслідками у особи виникає право власності на житло.

Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, де в частині 1 вказано про те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Оскільки в даному випадку встановлено, що приватизація спірної квартири проведена з порушенням законодавства, зокрема, передана у власність відповідачів квартира, яка не є об*єктом приватизації, такий правочин не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги і в частині скасування розпорядження Органу приватизації та визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв*язку, логічній послідовності дій самої позивачки та письмові докази, що надані сторонами, суд приходить до висновку про те, що в судовому засіданні встановленні обставини, які в своїй сукупності свідчать про те, що житловий будинок по АДРЕСА_1 на час його прийняття в експлуатацію, надання квартири в ньому відповідачці ОСОБА_1, реєстрації в цій квартирі відповідачки ОСОБА_2 і приватизації спірної квартири відповідачами, мав статус соціального житла, оскільки мав відповідні технічні характеристики, особливості обслуговування, додаткові умови для поселення в нього осіб, зокрема, виключно з дозволу соціальних органів, а тому реєстрація у вказаному будинку інших осіб, в тому числі й родичів мешканців цього будинку, крім тих, які відповідають певним критеріям та виключно зі згоди соціальних органів, а також приватизація таких квартир законодавством не передбачена, у зв*язку із чим суд визнає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення представників відповідачів проти позову з посиланням на те, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували статус житлового будинку по АДРЕСА_1 на час реєстрації відповідачки ОСОБА_2 в спірній квартирі і приватизації спірної квартири відповідачами, не може бути правовою підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки суд оцінює усі зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні.

Що стосується строку позовної давності, суд приходить до наступного.

Згідно ст.71 ЦК України 1963р., яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004р., правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред*явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплав до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки трирічний строк позовної давності, що був встановлений ЦК України 1963р., в спірному випадку сплив до подання даного позову до суду, а тому при вирішенні даного питання суд вважає за необхідне керуватися правилами ЦК України 1963р.

Частини 1, 2 ст.80 ЦК України 1963р. передбачають, що закінчення строку позовної давності до пред*явлення позову є підставою для відмови в позові.

Якщо суд, арбітражний суд або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

В даному випадку судом встановлено, що позивачу стало відомо про порушення його прав, зокрема, про реєстрацію відповідачки ОСОБА_2 в спірній квартирі і її приватизацію відповідачами, в листопаді 2011р. під час проведення прокурорської перевірки, а з даним позовом позивач звернувся до суду 08.05.2014р.

Аналізуючи такі обставини справи, суд вважає за необхідне визнати причини пропуску позивачем строку позовної давності поважними і захистити порушене право.

При цьому, суд враховує обставини справи про те, що з березня 2011р. відповідачка ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживає і місце її фактичного перебування не відомо, а докази, які б спростовували такі обставини справи, в справі відсутні (а.с. 13 Том №1 - довідка).

Крім цього, у відповіді начальника ЖЕО-810 на лист начальника Територіального Центру соціального обслуговування пенсіонерів м.Києва від 26.01.2006р. вказано, що через ЖЕО-810 документи на приватизацію квартири АДРЕСА_1 не оформлялись (а.с. 48 Том №1 - копія листа).

Керуючись ст.ст. 71, 80 ЦК України 1963р., пунктами 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004р., ст.ст. 15, 16, 202, 203 ЦК України 2004р., ст.4 ЖК України, ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 1, 5 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення», ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215, 223 ЦК України, суд, -

В и р і ш и в :

Спеціалізованому будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів на АДРЕСА_1/11 в м.Києві поновити строк позовної давності.

Позов задовольнити.

Розпорядження Органу приватизації Ленінградської Ради народних депутатів м.Києва №1825 від 12.04.1994р. про приватизацію ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 - скасувати.

Свідоцтво про право власності на житло, видане Ленінградською районною Радою народних депутатів в м.Києва 12.04.1994р. згідно розпорядження Органу приватизації Ленінградської Ради народних депутатів м.Києва №1825 від 12.04.1994р., відповідно до якого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 отримали у власність шляхом приватизації в рівних частках квартиру АДРЕСА_1 - визнати недійсним.

Державну реєстрацію ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 в квартирі АДРЕСА_1 - скасувати.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: