УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2014 р. Справа № 5997/14/876
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Кухтея Р.В., Яворського І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.05.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії.
З урахуванням уточнених позовних вимог просить суд визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку щодо не включення до складових заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсії індексакції заробітної плати - 195,57 грн., матеріальної допомоги на оздоровлення - 2 387,97 грн., для вирішення соціально-побутових питань - 1 581,00 грн., гршової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків - 911,39 грн., які отримані позивачем перед зверненням за призначенням пенсії, неправомірними.
Позивач також просить зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку здійснити перерахунок та виплату йому пенсії державного службовця з урахуванням розміру матеріальної допомоги на оздоровлення - 2 387,97 грн., для вирішення соціально-побутових питань - 1 581,00 грн., щомісячної індексації заробітної плати - 195,57 грн. та грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків - 911,39 грн., які отримані ним перед зверненням за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» з 04.03.2014 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що при обчисленні розміру пенсії відповідачем не враховано суми матеріальних допомог, індексації заробітної плати (інші виплати), які позивач отримував регулярно та на які були нараховані і з яких утримувались страхові внески.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.05.2014 року позов задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку стосовно невключення ОСОБА_1 до складових заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків - неправомірними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію державного службовця з урахуванням розміру матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, визначених у довідці про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» з 04.03.2014 року, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач - управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку, оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції при винесенні постанови порушено норми матеріального та процесуального права, не проведено повного та всебічного з'ясування обставин справи, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних мотивів.
Судом першої інстанції встановлено те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Луцьку як одержувач пенсії за віком з 04.10.2006 року. Пенсію йому призначено відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу». Стаж роботи на державній службі становить 15 років 23 дні.
Розмір пенсії обчислено згідно з довідкою про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг або спеціальні звання, надбавка за вислугу років) № 41-2.42 від 03.10.2006 року (а.с.20) та довідки про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні дні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією) № 42-2.42 від 03.10.2006 року, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с.7).
04.03.2014 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із письмовою заявою про перерахунок і виплату пенсії з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, вирішення соціально-побутових питань, щомісячної індексації, які отримані ним перед зверненням за призначенням пенсії.
Однак, відповідач своїм листом № 106/К-01 від 17.03.2014 року повідомив, що включити до заробітної плати при обчисленні пенсії як державному службовцю інших виплат, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань та індексації грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, немає законних підстав, оскільки зазначені виплати не належать до інших надбавок, визначених Законом України «Про державну службу».
Отже, судом першої інстанції встановлено, що на момент виходу на пенсію позивача до складових його заробітної плати з яких справлялись страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування входили, у тому числі, і матеріальна допомога на оздоровлення і для вирішення соціально-побутових питань, індексація доходів, які не були враховані відповідачем.
Частиною 2 статті 37 Закону України «Про державну службу» передбачено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частинами 2, 6 статті 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються КМ України (ч.7 ст.33).
Постановою КМ України від 09.03.2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, прокуратури, судів та інших органів" керівникам цих органів надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Таким чином, матеріальну допомогу, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, необхідно враховувати при обчисленні розміру його пенсії. Положення Законів України «Про державну службу» та «Про оплату праці» є загальними щодо спірних відносин. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20 лютого 2012 року.
Стосовно індексації, то колегія суддів зазначає, що індексація грошових доходів встановлена Законом України "Про індексацію грошових доходів громадян" від 03.07.1991р.
Враховуючи те, що чинне законодавство України як загальне, так і спеціальне відносить до складу заробітної плати також інші виплати, запроваджені нормативно-правовими актами, індексація грошових доходів приймається в розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які отримували такі надбавки під час перебування на державній службі.
Позивачем при зверненні до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку до заяви про призначення пенсії додано довідку про складові заробітної плати за останні 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" із зазначенням вказаних вище виплат /а.с.4/.
Колегією суддів встановлено, що винагорода за вислугу років, матеріальна допомога на оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків нараховувалися та виплачувались позивачу під час його роботи на посаді державного службовця.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, а тому ухвалення судового рішення щодо захисту прав та інтересів особи на майбутнє, передбачаючи, що вони можуть бути порушені, є безпідставним.
Враховуючи те, що пенсія позивачу призначається довічно, а Закон, яким керується суд при прийнятті рішення, також не обмежує права позивача на отримання пенсії у визначеному Законом розмірі певним періодом часу, то не визначення кінцевого строку для нарахування та виплати оспорюваної пенсії, само по собі не є вирішенням прав позивача на майбутнє.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскаржувана постанова суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.05.2014 року у справі №161/6058/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя: Р.Б. Хобор
Судді: Р.В. Кухтей
І.О. Яворський