АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа №619/2900/13-к Головуючий у суді 1 інстанції

Провадження № 11кп/790/1066/14 Якименко Л.О.

Категорія: ч.3 ст.286 КК України

У Х В А Л А

Іменем України

7 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого, судді - Соколенка В.Г.,

суддів - Снігерьової Р.І., Шабельнікова С.К.,

при секретарі - Рогожинському П.О.,

з участю прокурора - Кочетова В.Ю.,

потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

представників потерпілих - ОСОБА_7, ОСОБА_8,

представника цивільного відповідача - ОСОБА_9,

захисника - ОСОБА_10,

обвинуваченого - ОСОБА_11,

здійснивши у місті Харкові, у приміщенні суду, у відкритому судовому засіданні апеляційний розгляд у кримінальному провадженні №12013220140000406 за апеляційними скаргами прокурора Бондаренка М.А., представника цивільного відповідача ОСОБА_9, обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника ОСОБА_10 на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 23 червня 2014 року стосовно ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з повною вищою освітою, не одруженого, раніше не засуджувався, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, -

В с т а н о в и л а:

Дергачівський районний суд Харківської області 23 червня 2014 року ухвалив вирок стосовно ОСОБА_11, якого визнав винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, та призначив йому покарання - 9 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_11 на користь держави в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 3946 гривень 99 копійок.

Також ухвалено стягнути:

з дочірнього підприємства «Автосервіс» ПАТ «Курязький домобудівний комбінат» та з ПАТ «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8235 гривень - в рівних частках з кожного;

на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди з дочірнього підприємства «Автосервіс» ПАТ «Курязький домобудівний комбінат» - 300 тисяч гривень, з ПАТ «Страхова компанія «Країна» - 5 тисяч гривень;

з дочірнього підприємства «Автосервіс» ПАТ «Курязький домобудівний комбінат» та з ПАТ «Страхова компанія «Країна» в рівних частках з кожного на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7822 гривни;

на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди з дочірнього підприємства «Автосервіс» ПАТ «Курязький домобудівний комбінат» - 300 тисяч гривень, з ПАТ «Страхова компанія «Країна» - 5 тисяч гривень;

з дочірнього підприємства «Автосервіс» ПАТ «Курязький домобудівний комбінат» та з ПАТ «Страхова компанія «Країна» в рівних частках з кожного на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 11176 гривень 96 копійок;

на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди з дочірнього підприємства «Автосервіс» ПАТ «Курязький домобудівний комбінат» - 45 тисяч гривень, з ПАТ «Страхова компанія «Країна» - 5 тисяч гривень;

з ОСОБА_11 на користь держави 13482 гривні 50 копійок процесуальних витрат.

Як вбачається із формулювання обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним, 29 березня 2013 року ОСОБА_11, керуючи автобусом «Богдан», реєстраційний номер «НОМЕР_1», рухався по вулиці Леніна села Солоніцевки Дергачівського району Харківської області, з боку села Пересічне у напрямку міста Харкова, порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України.

Зокрема, обвинувачений невірно вибрав швидкість, не врахував дорожню обстановку, стан дорожнього полотна, не впорався з керуванням та виїхав на смугу, призначену для руху у протилежному напрямку, де допустив зіткнення з автобусом «Мерседес-Спринтер», реєстраційний номер «НОМЕР_2», під керуванням ОСОБА_12, який їхав назустріч.

Внаслідок зіткнення вказаних транспортних засобів були травмовані три пасажири автобуса «Мерседес-Спринтер»: ОСОБА_13 і ОСОБА_14 отримали тілесні ушкодження і померли, ОСОБА_5 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота з розривом печінки, частковим розривом жовчного міхура, розривами селезінки та внутрішньочеревною кровотечею.

На це судове рішення подали апеляції прокурор Бондаренко М.А., представник цивільного відповідача ОСОБА_9, обвинувачений ОСОБА_11 та його захисник ОСОБА_10

Із апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника ОСОБА_10, які порушують питання про скасування вироку і призначення нового розгляду у суді першої інстанції, вбачаються такі обґрунтування:

- має місце неповнота судового розгляду, оскільки з'ясовані не всі обставини події, в тому числі причини зміни напрямку руху автобусом «Богдан», характеристика проїжджої частини вулиці, ступінь відповідальності посадових осіб дорожньої організації, чи дотримався вимог Правил дорожнього руху України ОСОБА_12 - водій автобуса «Мерседес-Спринтер»;

- допит експерта проводився за відсутності захисника, чим було порушено право ОСОБА_11 на захист;

- суд не надав можливості захиснику ОСОБА_10 підготуватись до судових дебатів;

- формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним, неконкретне, а обмежило право ОСОБА_11 на захист;

- висновки суду про винуватість ОСОБА_11 в порушенні Правил дорожнього руху України ґрунтується на недостовірних, суперечливих доказах, не враховано, що причиною ДТП стала глибока вибоїна, в яку випадково заїхав автобус;

- без належної уваги залишились дані про особу обвинуваченого, що він раніше не засуджувався, позитивно характеризується, вживав заходи для відшкодування шкоди.

Стосовно змісту апеляції прокурора, то він твердить, що суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону - не здійснив залік досудового тримання під вартою обвинуваченого, призначив йому несправедливе покарання через м'якість, не врахував тяжкість злочину, обставини події та її наслідки, що він не визнав себе винуватим і не вжив заходів для відшкодування збитків, суд залишив без уваги позицію державного обвинувача і потерпілих, а тому просить скасувати судове рішення, ухвалити новий вирок, призначити ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права керування транспортними засобами протягом 3 років, крім того здійснити залік тримання обвинуваченого під вартою під час досудового розслідування.

В своїй апеляційній скарзі представник цивільного відповідача - ДП «Автосервіс» ОСОБА_9 наполягає на скасуванні вироку в частині відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_5, а також на зменшенні сум, стягнутих на користь потерпілих в рахунок відшкодування моральної шкоди. Апелянт посилається на те, що розмір відшкодування моральної шкоди визначено без врахування заходів, які вживала організація для забезпечення безпеки руху, положень матеріального закону, вимог розумності та справедливості, що ОСОБА_15 не заявляв позову про відшкодування матеріальної шкоди, стосовно ж відшкодування моральної шкоди судове рішення не в повній мірі ґрунтується на доказах.

Вислухавши доповідь судді, вимоги обвинуваченого та його захисника, які наполягали на скасуванні вироку та призначенні нового розгляду в суді першої інстанції, твердження прокурора на користь апеляційної скарги сторони обвинувачення, обґрунтування представником ДП «Автосервіс» своєї апеляції, а також пояснення потерпілих та їх представників про підтримання скарги прокурора і незгоду з вимогами інших апелянтів, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи всіх апеляційних скарг, колегія суддів вбачає підстави для скасування судового рішення.

Так, ст.9 КПК України передбачено, що суд та службові особи органів державної влади, які мають відношення до здійснення кримінального провадження, повинні неухильно дотримуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно ст.ст.20, 42 КПК України, підозрюваний, обвинувачений має право на захист, в тому числі знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють чи обвинувачують, на участь захисника у проведенні процесуальних дій, а слідчий, прокурор та суд зобов'язані забезпечити можливість здійснення цих прав.

Відповідно до ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Що ж до змісту обвинувального акту, то поряд з іншими відомостями він повинен містити виклад фактичних обставин правопорушення, які прокурор вважає встановленими, і формулювання обвинувачення - ч.2 ст.291 КПК України.

На підставі ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Окрім цього, згідно ст.ст.370, 374 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Проте при здійсненні кримінального провадження стосовно ОСОБА_11 наведені норми кримінального процесуального закону були порушені.

Зокрема, як вбачається із змісту обвинувального акта та вироку, формулювання обвинувачення викладено в цих процесуальних документах неконкретно і неоднозначно. Із обвинувачення не вбачається які саме особливості дорожньої обстановки та стану дорожнього полотна не врахував ОСОБА_11, характеристика обраної ним швидкості руху, форма його вини стосовно вказаних в обвинуваченні порушень Правил дорожнього руху України, в тому числі виїзду на смугу, призначену для руху транспорту у протилежному напрямку.

Уточнення зазначених обставин тим паче необхідно, оскільки сторона захисту посилається на те, що ОСОБА_11 втратив керування автобусом внаслідок обставин, які не залежали від його волі: транспортний засіб раптово заїхав у глибоку, заповнену водою вибоїну на дорозі.

Під час судового розгляду - дослідженні доказів захист обвинуваченого здійснювала адвокат ОСОБА_17, яка заявила клопотання про допит експерта ОСОБА_18 Суд задовольнив це клопотання і в судове засідання 22 квітня 2014 року зазначений експерт з'явився, але не прибула захисник. ОСОБА_19 не відмовлявся в установленому законом порядку від захисника і не просив виконувати процесуальні дії за вказаних обставин, проте експерта допитали за відсутності захисника: запитання ставили прокурор, потерпілі та їх представники.

Як пояснив обвинувачений колегії суддів, він особисто не приймав участі в допиті експерта, оскільки погано орієнтується в законодавстві та специфічних питаннях експертних досліджень, а захисник не міг йому допомогти. Таким чином сторона захисту, за клопотанням якої викликався експерт, була позбавлена можливості прийняти участь в його допиті, тобто в дослідженні доказів, на яких ґрунтується обвинувачення.

Всі ці недоліки судового розгляду обмежували можливості ОСОБА_20 захищатись передбаченими законом засобами від обвинувачення, є свідченням порушення підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Суд був зобов'язаний в повній мірі забезпечити дотримання права на захист обвинуваченого, щоби захист був ефективним, як на це узгоджується із рішенням від 19 грудня 2013 року Європейського суду з прав людини у справі «Сийрак проти РосіЇ».

Суд не перевірив в достатній мірі доводи ОСОБА_20, який згідно його пояснень повністю оспорював обвинувачення в тому, що він не обрав безпечну швидкість руху і це стало причиною зіткнення транспортних засобів. Всупереч вимогам ст.94 КПК України докази у кримінальному провадженні не отримали належної оцінки, а тільки відображені в мотивувальній частині судового рішення. Це торкається і пояснень свідка ОСОБА_12 про те, що автобус «Богдан» різко кинуло на транспортний засіб, яким він управляв. На думку цього свідка, у водія ОСОБА_11 щось трапилось, можливо він вскочив у яму на дорозі.

Більше того, суд перерахував низку документів - джерел доказів, не розкриваючи їх змісту, не вказав, які ж дані тут є на підтвердження встановлених обставин. Тому вирок стосовно ОСОБА_20 невмотивований.

Також при вирішенні цивільного позову суд не зазначив на підставі якого закону він ухвалив стягнути на користь ОСОБА_5 грошові кошти з ДП «Автосервіс» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди за наявності тієї обставини, що потерпілий згідно його позовної заяви не заявляв такої вимоги (т.1, а.с.93).

Таким чином, при здійсненні судового провадження стосовно ОСОБА_11, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, допущені не тільки істотні порушення кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, - порушено право обвинуваченого на захист, але й має місце неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження.

Отже, всупереч ст.370 КПК України судове рішення стосовно ОСОБА_11 не є законним, обґрунтованим та вмотивованим, згідно ч.1 ст.409, ч.1 ст.412, ст.415 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Що ж до обґрунтувань прокурора стосовно несправедливості призначеного обвинуваченому покарання, доводів представника цивільного відповідача про необхідність зменшення сум відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів не вбачає підстав для задоволення цих апеляційних вимог, оскільки у зв'язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону судове рішення скасовується, буде здійснюватися новий судовий розгляд, під час якого всі ці питання за наявності необхідних даних вирішуватиме суд першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 376, 405, п.6 ч.1 ст.407, ч.1 ст.409, ч.1 ст.412, ст.ст.415, 419 КПК України, колегія суддів,

П о с т а н о в и л а:

Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 23 червня 2014 року стосовно ОСОБА_11 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_______________ _______________ _______________

Соколенко В.Г. Шабельніков С.К. Снігерьова Р.І.