КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2014 р. Справа№ 138/14б-04

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Верховця А.А.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря Волошиної З.В.

та представників:

від боржника: Ваховський А.Р. (наказ від 20.08.2014 № 154-0);

від ініціюючого кредитора: не з'явилися;

від Державного підприємства обслуговування повітряного руху України: Логвіненко В.Ф. (дов. від 10.09.2014 № 1.23-55);

Сипко В.О. (дов. від 23.09.2014 № 1.23-60);

Богданов В.В. (дов. від 14.01.2014 № 1.23-1);

від Міжнародного авіаційного центра підготовки: Василенко А.С. (дов. від 22.05.2014);

від Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»: Дзюбайло О.О. (дов. від 29.09.2014 № 35-29-30);

від інших кредиторів: не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу ПАТ "Авіакомпанія "Авіалінії України"

на ухвалу господарського суду Київської області від 10.09.2014

у справі № 138/14б-04 (суддя: Лопатін А.В.)

за заявою Акціонерного страхового товариства "Бусін"

до Відкритого акціонерного товариства "Авіакомпанія Авіалінії України"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.09.2014 у справі № 138/14б-04 було залишено без задоволення заяву ПАТ "Авіакомпанія "Авіалінії України" про розірвання мирової угоди від 29.09.2005 у справі №138/14б-04, яку затверджено ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2005.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, ПАТ "Авіакомпанія "Авіалінії України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 24.09.2014, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 10.09.2014 у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву боржника, розірвати мирову угоду у даній справі.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ "Авіакомпанія "Авіалінії України" посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки, як зазначає апелянт, підприємством (боржником) на час подання заяви про розірвання мирової угоди у даній справі прострочено виконання більш ніж третини своїх зобов'язань за мировою угодою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 у даній справі прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 22.10.2014.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

20.10.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції 22.10.2014 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Апеляційну скаргу також підтримали представники Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. Представник Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та представник Міжнародного авіаційного центра підготовки заперечили проти задоволення апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу просили залишити без змін.

В судове засідання 22.10.2014 інші кредитори не з'явилися. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності тих учасників провадження у даній справі, які не з'явилися у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються норми цього Закону в редакції, що діяла до 19.01.2013 (далі по тексту - Закон).

Відповідно до ст. 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 ст. 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2005 у справі №138/14б-04 за заявою Акціонерного страхового товариства "Бусін" про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Авіакомпанія Авіалінії України" було затверджено мирову угоду та припинено провадження у справі про банкрутство №138/14б-04.

Через канцелярію господарського суду Київської області АТЗТ "Страхова компанія "Народна страхова компанія" (кредитор) звернулась з заявою про внесення змін до затвердженої мирової угоди по справі № 138/14б-04 та змінити АТЗТ "Страхова компанія "Народна страхова компанія" на ПАТ "Страхова компанія "Народна" з кредиторськими вимогами в сумі 899930, 55 грн. та ПАТ "Страхова компанія "Народна" з заявою про визнання ПАТ "Страхова компанія "Народна" з кредиторськими вимогами в сумі 899 930,55 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.10.2011 заяву ПАТ "СК "АРМА" про залишення клопотання про внесення змін до мирової угоди без розгляду задоволено та, відповідно, заяву залишено без розгляду, розгляд заяви ПАТ "СК "Народна" відкладено на 01.02.2012 та зобов'язано заявника зініціювати, встановленим законодавством способом, скликання зборів комітету кредиторів ВАТ "Авіакомпанія авіалінії України", на яких вирішити питання щодо внесення змін до мирової угоди.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.02.2012 у задоволенні заяви ПАТ "Страхова компанія "Народна" про внесення змін до мирової угоди між кредиторами та боржником - ВАТ "Авіакомпанії авіалінії України", яка була укладена 29.09.2005, щодо заміни АТЗТ "Страхова компанія "Народна" на ПАТ "Страхова компанія "Народна" відмовлено.

28.10.2013 на адресу господарського суду Київської області від ДП Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" надійшла заява про роз'яснення ухвали господарського суду Київської області від 13.10.2005у у даній справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.11.2013 заяву про роз'яснення ухвали господарського суду Київської області від 13.10.2005 у даній справі залишено судом без задоволення.

04.06.2014 через канцелярію господарського суду Київської області представник ПрАТ "Авіакомпанія Авіалінії України" подав заяву про розірвання мирової угоди, яка мотивована невиконанням боржником умов останньої у частині сплати заборгованості.

Оскаржуваною ухвалою місцевий господарський суд залишив без задоволення заяву ПАТ "Авіакомпанія "Авіалінії України" про розірвання мирової угоди від 29.09.2005 у справі №138/14б-04, яку затверджено ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2005, пославшись на те, що загальна сума вимог кредиторів, які підтримали заяву боржника про розірвання мирової угоди у даній справі становить менше третини загальної суми вимог кредиторів ВАТ «Авіакомпанія «Авіалінії України», а тому доводи боржника про розірвання мирової угоди від 29.09.2005 є необґрунтованими, відповідно, правові підстави для розірвання мирової угоди від 29.09.2005 у даній справі, яку затверджено ухвалою суду від 13.10.2005, відсутні.

Однак, з даним судовим рішенням апелянт не погодився.

Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні присутніх учасників судового процесу, не погоджується з оскаржуваною ухвалою у даній справі, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 35 Закону під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення списання кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута) і кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг (ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону).

Правові наслідки невиконання боржником укладеної у межах справи про банкрутство мирової угоди щодо одного, кількох або всіх кредиторів у справі закріплені в ст. 39 Закону. Так, відповідно до ч.ч. 5, 6 даної статті мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів. Розірвання мирової угоди господарським судом щодо окремого кредитора не тягне її розірвання щодо інших кредиторів.

Враховуючи вищевикладене та відсутність обмежень або прямої заборони у Законі, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що до господарського суду з заявою про розірвання мирової угоди у справі про банкрутство можуть звернутися як кредитори, так і боржник.

З матеріалів справи вбачається, що на дату звернення із заявою про розірвання мирової угоди боржник прострочив платежі перед кредиторами, ним не виконано умови мирової угоди на загальну суму, що складає більш ніж третину вимог кредиторів, що не заперечується ні боржником, ні присутніми у судовому засіданні учасниками судового процесу.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що кредитори ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП», кредиторські вимоги якого до боржника становлять 117510,00 грн. та Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, кредиторські вимоги якого до боржника становлять 8 047 090,13 грн. надали згоду на розірвання мирової угоди та підтримали вказану заяву боржника, зазначивши про невиконання боржником своїх зобов'язань перед ними за мировою угодою.

Разом з тим, до суду з запереченнями щодо розірвання мирової угоди у даній справі звернулися ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", кредиторські вимоги якого до боржника становлять 4 503 961,74 грн. та ТОВ «Міжнародний Авіаційний Центр Підготовки», кредиторські вимоги якого до боржника становлять 108 181,38 грн. Присутні у судовому засіданні апеляційної скарги представники вказаних кредиторів не надали згоди на розірвання мирової угоди у даній справі, проте не спростовували невиконання боржником умов мирової угоди щодо більш ніж третини вимог кредиторів. Інші кредитори не висловили в суді своїх позицій (погодження чи заперечення) стосовно заяви боржника про розірвання мирової угоди у даній справі, також не спростували доводів боржника, викладених у заяві.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій, не дослідивши належним чином порушення боржником своїх зобов'язань, щодо невиконання боржником умов мирової угоди не менш як третини вимог всіх кредиторів, дійшов невірного висновку про те, що відповідно до ст. 39 Закону приймається до уваги лише позиція кредиторів, які підтримали заяву боржника про розірвання мирової угоди у даній справі, та що їх вимоги становлять менше третини загальної суми вимог кредиторів ВАТ «Авіакомпанія «Авіалінії України», та відмовив у задоволенні заяви про розірвання мирової угоди.

Враховуючи вищевикладене та норми ст. 39 Закону, судова колегія дійшла висновку, що Законом чітко передбачена можливість розірвання укладеної в процедурі банкрутства мирової угоди при невиконанні боржником цієї мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів. При цьому, станом на день подачі заяви про розірвання мирової угоди боржником із загальної суми зобов'язань, не виконано умови мирової угоди на загальну суму, що складає більш ніж третину вимог кредиторів, що є передбаченою Законом підставою для розірвання такої мирової угоди, жодним учасником провадження у даній справі не спростовано.

У відповідності до ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Авіакомпанія «Авіалінії України» підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню.

Судовою колегією, відповідно до ст. 103 ГПК України, приймається нове рішення, за яким заява ВАТ «Авіакомпанія «Авіалінії України» про розірвання мирової угоди у справі № 138/14б-04 підлягає задоволенню; мирову угоду у справі № 138/14б-04 про банкрутство ВАТ «Авіакомпанія «Авіалінії України» від 29.09.2005, затверджену ухвалою суду від 13.10.2005 у даній справі, слід розірвати та поновити провадження у даній справі на стадії процедури розпорядження майном ВАТ «Авіакомпанія «Авіалінії України».

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статями 4-1, 33, 34, 43, 99, 101- 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ВАТ «Авіакомпанія «Авіалінії України» від 24.09.2014 № 1.6-43б/1 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 10.09.2014 у справі № 138/14б-04 скасувати.

3. Прийняти нове судове рішення:

Заяву ВАТ «Авіакомпанія «Авіалінії України» про розірвання мирової угоди у справі № 138/14б-04 задовольнити.

Розірвати мирову угоду у справі № 138/14б-04 про банкрутство ВАТ «Авіакомпанія «Авіалінії України» від 29.09.2005, затверджену ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2005 у даній справі.

Поновити провадження у справі № 138/14б-04 на стадії процедури розпорядження майном ВАТ «Авіакомпанія «Авіалінії України».

4. Матеріали справи № 138/14б-04 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 27.11.2014.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді А.А. Верховець

В.О. Пантелієнко